05 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/14758/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали касаційної скарги READY FOR SKY LLP
на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.10.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020,
за позовом READY FOR SKY LLP;
общества с ограниченной ответственностью "Технопоиск"
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Редмонд-Україна";
ОСОБА_1 ;
товариства з обмеженою відповідальністю "Річ Маркет";
Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
про визнання незаконним і скасування рішення, визнання знаку для товарів та послуг добре відомим та зобов'язання вчинити дії,,
1. Стислий зміст позовних вимог та судових рішень
1.1. READY FOR SKY LLP (далі - позивач 1) та общество с ограниченой ответственностью «Технопоиск» (далі - ООО «Технопоиск», позивач 2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Редмонд-Україна» (далі - ТОВ «Редмонд-Україна», відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач 2), товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Маркет» (далі - ТОВ «Річ Маркет») та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство, відповідач 3) про визнання незаконним і скасування рішення, визнання знаку для товарів та послуг добре відомим та зобов'язання вчинити дії.
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 (суддя - Картавцева Ю.В.) у справі №910/14858/20 позовну заяву READY FOR SKY LLP, ООО «Технопоиск» та додані до неї документи повернуто позивачу на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), оскільки у позовній заяві об'єднано декілька позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а саме: цивільного та господарського.
1.3. Ухвалу суду мотивовано тим, що відповідач 2 є фізичною особою, позовна вимога про визнання незаконним і скасування рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака REDMOND добре відомим в Україні відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 (колегія суддів: Отрюх Б.В.- головуючий, Грек Б.М., Остапенко О.М.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі №910/14758/20 скасовано. Прийнято нове рішення, викладено резолютивну частину ухвали у новій редакції - «у відкритті провадження у справі за позовом ООО "ТЕХНОПОИСК" до ТОВ «Редмонд-Україна», ОСОБА_1 , ТОВ "Річ Маркет", Міністерства про визнання незаконним і скасування рішення, визнання знаку для товарів та послуг добре відомим та зобов'язання вчинити дії - відмовити». Матеріали справи №910/14758/20 повернуто до Господарського суду міста Києва.
1.5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки відповідач 2 є фізичною особою, то даний спір не відповідає ознакам спору на який поширюється юрисдикція господарського суду. У зв'язку з чим, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження у справі.
2. Стислий виклад вимог касаційної скарги
2.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020, READY FOR SKY LLP подало касаційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу № 910/14758/20 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
3. Аргументи учасників справи
3.1. Аргументи касаційної скарги
3.1.1. READY FOR SKY LLP зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано особливості предмета спору та характеру спірних правовідносин. Зокрема, судами попередніх інстанцій не з'ясовано обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме: не витребувано доказів про які клопотав позивач 1, що фізична особа ОСОБА_1 , до якої також заявлено позов, є засновником суб'єкта господарювання, що свідчить про корпоративний характер відносин, а отже, спір підлягає вирішенню у господарському суді.
3.1.2. На думку позивача 1, суд першої інстанції порушив норми статті 15 ГПК України щодо з'ясування особливостей предмета спору та характеру спірних правовідносин. Також позивач 1 вказує на порушення судом першої інстанції положень статей 4, 5, 7, 27, 44, 162 та 176 ГПК України щодо встановлення обставин можливості/неможливості участі фізичних осіб у господарському судочинстві.
3.1.3. Також позивач 1 у касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції в порушення статті 15 ГПК України вдавшись до аналізу лише суб'єктного складу сторін не з'ясував особливостей предмета спору і характеру спірних правовідносин та проігнорував клопотання позивача про витребування доказів. Також на думку позивача 1 суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови вийшов за межі, встановлених статтею 275 ГПК України повноважень та самостійно застосував до позовної заяви положення пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України. Хоча, на думку позивача 1, повноваженнями щодо застосування вказаної статті ГПК України наділений лише суд першої інстанції.
3.1.4. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
4. Стислий виклад обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями
4.1. Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним і скасування рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака REDMOND добре відомим в Україні відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 ; визнання торгівельної марки REDMOND добре відомою в Україні щодо ООО «Технопоиск» станом на 31.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класу МКТП та зобов'язання вчинити дії.
4.5. Судами встановлено, що відповідно до матеріалів позовної заяви, позивачі просять суд, зокрема: 1) визнати незаконним і скасувати рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака REDMOND добре відомим в Україні відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 ; 2) визнати торгівельну марку REDMOND добре відомою в Україні щодо ООО «Технопоиск» станом на 31.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класу МКТП; 3) зобов'язати Міністерство внести торговельну марку REDMON, визнану такою щодо ООО «Технопоиск» до переліку добре відомих в Україні тоговельних марок та опублікувати відомості про неї в офіційному електронному бюлетені Міністерства.
4.6. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України та постанова суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.
5. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
5.1. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зазначає таке.
5.2. Колегія суддів відзначає, що частиною першою Статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
5.3. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
5.4. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 30.06.2020 у справі № 235/445/18.
5.5. Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
5.6. ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
5.7. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.8. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
5.9. Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.
5.10. Так, частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності (пункт 7 ).
5.11. При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
5.12. Так, відповідно до частини другої статті 20 ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи про визнання торговельної марки добре відомою (пункт 3).
5.13. Пунктом 16 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України визначено, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
5.14. Разом з тим частина 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
5.15. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
5.16. Так, при визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб'єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).
5.17. Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі N 688/2940/16-ц).
5.18. Як свідчать матеріали справи, позивачами у даній справі заявлено три позовні вимоги: 1) визнання незаконним і скасування рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака REDMOND добре відомим в Україні відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 ; 2) визнання торгівельної марки REDMOND добре відомою в Україні щодо ООО «Технопоиск» станом на 31.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класу МКТП; 3) зобов'язання Міністерство внести торговельну марку REDMON, визнану такою щодо ООО «Технопоиск» до переліку добре відомих в Україні тоговельних марок та опублікувати відомості про неї в офіційному електронному бюлетені Міністерства.
5.19. В той же час, як свідчить аналіз положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
5.20. Отже, з урахуванням зазначених правових норм, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, спосіб його захисту та самостійно визначає учасників справи.
5.21. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
5.22. За змістом статті 45 ГПК України сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
5.23. Тобто, сторонами в судовому процесі - можуть бути фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
5.24. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини друга та третя статті 4 ГПК України).
5.25. Так, аналіз змісту та підстав поданого позову у даній справі, свідчить про те, що спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що, на думку READY FOR SKY LLP та ООО «Технопоиск» володіє правами інтелектуальної власності на бренд ІНФОРМАЦІЯ_1 у всіх країнах світу де такий знак зареєстровано. Як вказують позивачі, в Україні торгівельна марка ІНФОРМАЦІЯ_1 вперше зареєстрована на ім'я ООО «Технопоиск» - свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10.08.2012. ООО «Технопоиск» на підставі ліцензійного договору від 01.09.2013 було надано дозвіл ТОВ «Редмонд-Україна» на використання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1 . В подальшому відбулось рейдерське захоплення ТОВ «Редмонд-Україна», яке мало наслідком визнання знака REDMOND добре відомим в Україні відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 . Так, зміст позовної заяви свідчить про те, що фактично позивачі оскаржують рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака REDMOND добре відомим в Україні відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 , зокрема, у зв'язку із тим, що відповідач 1 станом на 31.12.2015 здійснювало лише повноваження ліцензіата, а не було власником торгівельної марки REDMOND. За твердженням позивачів, ООО «Технопоиск» не оспорює самого факту доброї відомості торгівельної марки REDMOND, однак заперечує щодо визнання її відомою стосовно відповідача 1 і відповідача 2 та спільно з READY FOR SKY LLP просить суд у відповідності до пунктів 1, 2 статті 6 bis Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 та пункту 1 статті 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
5.26. Вказані позивачами у позовній заяві обставини свідчать про те, що спір, який виник у цих правовідносинах, пов'язаний із захистом прав інтелектуальної власності у спорі учасників приватноправових відносин про таке право, а тому з огляду на склад учасників спору та предмет позову його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/18195/17 та від 25.06.2019 у справі №910/17792/17).
5.27. В той, же час, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем 2 позивачі зазначили фізичну особу - ОСОБА_1 . Зміст позовної заяви, свідчить про те, що рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 визнано знак REDMOND добре відомим в Україні станом на 31.12.2015 відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 . Поряд з тим, як зміст мотивувальної частини так і прохальної частини позову, свідчить про те, що позивачі заявляючи три позовні вимоги, не конкретизують зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
5.28. Так, розглянувши матеріали поданої позовної заяви суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконним і скасування рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака REDMOND добре відомим в Україні відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В той же час, відповідно до пункту 3 частини другої статті 20 та пункту 16 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, позовна вимога про визнання торгівельної марки REDMOND добре відомою в Україні щодо ООО «Технопоиск» станом на 31.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класу МКТП підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
5.29. Суд апеляційної інстанції, переглянувши в апеляційному порядку справу №910/14758/20, дійшов висновку, що враховуючи суб'єктний склад сторін, даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.
5.30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
5.31. Наведена норма права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
5.32. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 у справі № 908/1568/18 (пункт 15).
5.33. Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів зазначає таке.
5.34. За змістом частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
5.35. З урахуванням зазначених правових норм, колегія суддів зазначає, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес і спосіб його захисту.
5.36. Як свідчить матеріали позовної заяви, позивачі фактично оскаржують рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака REDMOND добре відомим в Україні відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 , зокрема, у зв'язку із тим, що відповідач 1 станом на 31.12.2015 здійснював лише повноваження ліцензіата, а не був власником торгівельної марки REDMOND. За твердженням позивачів, ООО «Технопоиск» не оспорює самого факту доброї відомості торгівельної марки REDMOND, однак заперечує щодо визнання її відомою стосовно відповідача 1 і відповідача 2 та спільно з READY FOR SKY LLP просить суд у відповідності до пунктів 1, 2 статті 6 bis Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 та пункту 1 статті 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
5.37. Тобто, позовна вимога про визнання торгівельної марки REDMOND добре відомою в Україні щодо ООО «Технопоиск» станом на 31.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класу МКТП підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Водночас, вказана вимога є такою, що тісно пов'язана із вирішенням питання щодо чинності чи нечинності рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака REDMOND добре відомим в Україні відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 .
5.38. Водночас на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. У з'ясуванні наведеного і полягає завдання судового розгляду.
5.39. Також зміст положень статті 4 та пункту 4 частини третьої статті 163 ГПК України свідчить, що при зверненні до суду з позовом позивач самостійно визначає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
5.40. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа (позивач) наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, ким воно порушено та спосіб його захисту.
5.41. Водночас, аналіз положень статті 5 та пункту 4 частини третьої статті 163 ГПК України дає підстави для висновку, що суд позбавлений можливості в будь-якій формі відмовити у прийнятті до розгляду позовної заяви лише в частині, в якій, позовні вимоги заявлено в порядку іншого судочинства.
5.42. Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом та статей 3, 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, колегія суддів зазначає, що висновки суду суд першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання торгівельної марки REDMOND добре відомою в Україні щодо ООО «Технопоиск» станом на 31.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класу МКТП належить саме господарському суду як органу судової влади, і відтак, підстави для відмови у відкритті провадження у справі, у суду першої інстанції були відсутні, здійснено без порушення норм процесуального права.
5.43. В той же час, відповідно до частини четвертої статті 173 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
5.44. Враховуючи те, що зміст позовної заяви свідчить про те, що позивачами всупереч вимог частини четвертої статті 173 ГПК України об'єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд першої інстанції, у відповідності до передбачених норм процесуального права дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню в силу положень пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
5.45. Водночас, апеляційний суд помилково виходив лише з аналізу суб'єктного складу сторін та без урахування всіх заявлених позивачем вимог. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України є передчасними та такими, що не відповідають наведеним вище нормам процесуального права та обставинам зазначеним позивачами в обґрунтування підстав заявлених позовних вимог.
5.46. За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, яка прийнята відповідно до вимог ГПК України та з урахуванням обставин визначених, підставою позовних вимог.
5.47. Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив приписи статті 275 ГПК України та застосував до позовної заяви положення пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, якими наділений лише суд першої інстанції є необґрунтованими з огляду на таке.
5.48. Доводи Компанії про те, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статті 275 ГПК України, а саме, те що вказаною процесуальною нормою надано право апеляційному суду лише на скасування ухвал, які перешкоджають подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відхиляються колегією суддів відхиляються. Оскільки відповідно до статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Тобто, інші положення вказаної процесуальної норми передбачають право апеляційного суду не лише на скасування процесуального документа з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, який розглядав таку справу, але і можливість суду апеляційної інстанції змінити оскаржуване рішення або ухвалити нове рішення.
5.49. Посилання в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив норми статті 15 ГПК України щодо з'ясування особливостей предмета спору та характеру спірних правовідносин та положень статей 4, 5, 7, 27, 44, 162 та 176 ГПК України щодо встановлення обставин можливості/неможливості участі фізичних осіб у господарському судочинстві, не приймаються Верховним Судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду першої інстанції.
5.50. Посилання скаржника, що апеляційної інстанції проігнорував клопотання позивача про витребування доказів є необґрунтованими, з огляду на те, що зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що дане клопотання було розглянуто судом апеляційної інстанції та відмовлено у його задоволенні.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
6.2. Частиною першою статті 312 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
7. Судові витрати
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення у справі, розподіл судових витрат судом не здійснюється згідно з частиною 14 статті 129 ГПК.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
1. Касаційну READY FOR SKY LLP задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі за № 910/14758/20 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова