04 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2661/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Балабанов Г.Л. (довіреність від 28.12.2020 №2-453д),
відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020
за позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про скасування рішення
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі- АМК, територіальне відділення Комітету, відповідач) про скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2020 №70/53-р/к у справі №2/01-51-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення №7053-р/к, спірне рішення), в частині пунктів 6,8 резолютивної частині рішення, яка стосується АТ "Укргазвидобування".
Позовні вимоги мотивовані тим, що АМК неповно з'ясував та не довів обставини, які мають значення для справи, а викладені у рішенні №70/53-р/к висновки не відповідають обставинам справи. За наведеного, позивач, з посиланням на приписи частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210), вважає, що спірне рішення у частині пунктів 6 та 8 підлягає скасуванню.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2020 (суддя Шарко Л.В.), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (колегія суддів у складі: Россолов В.В., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення АМК прийнято відповідно до Закону №2210, Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90299. Під час розгляду відповідачем відповідної справи було всебічно, повно і об'єктивно розглянуто її обставини, а відтак у суду відсутні передбачені статтею 59 Закону №2210 підстави для визнання недійсним або скасування оскаржуваного рішення.
За висновками суду, відповідачем у спірному рішенні доведено факт схожого підвищення позивачем роздрібних цін на скраплений газ, в якості моторного пального в частині східних районів Харківської області, поблизу яких проходить шлях місцевого значення в напрямку Луганської області (Чугуїв - Шевченкове - Куп'янськ) тобто населені пункти та шляхи відповідних частин Чугуївського, Шевченківського, Куп'янського районів та Дворічанського районів Харківської області (далі - Територіальні межі № 2) у період з 01.09.2016 по 19.09.2016, які могли призвести до обмеження конкуренції на ринку, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.
Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, 12.01.2021 (згідно з відмітками на конверті) АТ "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №922/2661/20; ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ "Укргазвидобування" у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" та призначено її до розгляду на 04.03.2021.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується з висновками суду попередніх інстанцій, а також просить залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Згідно доводів касаційної скарги, судами при розгляді справи та постановленні судових рішень не було враховано висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №914/2554/16 та від 03.11.2020 у справі №910/12464/18 про те, що: "1) висновок АМК щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару); 2) саме АМК має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання; 3) ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу АМК. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку".
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.
Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.
Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №914/2554/16 та від 03.11.2020 у справі №910/12464/18, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, виключають подібність спірних правовідносин у вказаних справах та в справі №922/2661/20.
Розглядаючи касаційну скаргу АТ "Укргазвидобування", Верховний Суд з'ясував, що:
- У справі №914/2554/16 йшлося про встановлення судами обставин, що протягом періоду, що досліджувався, зміна позивачем цін роздрібної реалізації дизельного пального обумовлювалася, як правило, об'єктивними ринковими чинниками, зокрема коливаннями ринкових цін на дизельне пальне з урахуванням зростання курсу долара США до гривні. З урахуванням встановлених обставин, суди встановили, що АМК, встановивши, що ціни на імпортне дизельне пальне залежать від змін світових значень вартості дизельного пального відповідно до щоденних публікацій агентства PLATTS та курсу долара США, не дослідило і не встановило у Рішенні АМК динаміки значень вартості дизельного пального відповідно до щоденних публікацій агентства PLATTS, динаміки зміни курсу гривні до долара США і Євро, як і динаміки зміни облікової ціни (собівартості) дизельного палива, яке реалізовувалось позивачем, а також не встановило ступеня впливу зазначених факторів на роздрібну ціну, встановлену позивачем.
- У справі №910/12464/18 йшлося про встановлення судами обставин, що позивач та інші суб'єкти господарювання визначені у спірному рішенні АМК пов'язані відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону №2210 та, у відповідності до чинного законодавства, є єдиним суб'єктом господарювання. Судами встановлено обставини, що позивач не здійснював жодної діяльності на досліджуваному ринку і не встановлювало роздрібних цін на СВГ у серпні 2017 року, тобто не вчиняв дій, які АМК визнано порушенням.
Водночас згідно з рішенням №70/53-р/к АМК визначено антиконкурентними узгодженими дії позивача та інших суб'єктів господарювання по схожому підвищенні роздрібних цін на скраплений газ в якості моторного пального в Територіальних межах № 2 у період з 01.09.2016 по 19.09.2016, які могли призвести до обмеження конкуренції на ринку, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.
Спірним рішенням АМК встановлено, що в Територіальних межах №2 в зазначений період роздрібні ціни на скраплений газ в якості моторного пального зросли в середньому на 21%. Відповідачем розраховано коефіцієнти кореляції, для рядів даних цін роздрібної реалізації на скраплений газ в якості моторного пального з 01.09.2016 по 19.09.2016 в Територіальних межах №2 та встановлено, що коефіцієнти кореляції становлять від 0,097 до 1,00, що свідчить про тісну взаємозалежність цінових траєкторій зазначених суб'єктів господарювання, у тому числі і позивача та підтверджують схожість їх поведінки. Відповідачем встановлено, що при роздрібній реалізації скрапленого газу в якості моторного пального відповідачі у справі №2/01-51-17 (вказані в рішенні відділення) в Територіальних межах № 2 застосовують різні методики оцінки вибуття запасів: ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів) або середньозваженої собівартості. Структура витрат відрізняється у учасників ринку в залежності від наявності власних АГЗС (АГЗП) та транспорту. Відділенням комітету встановлено, що АТ "Укргазвидобування" в Територіальних межах №2 здійснювало реалізацію скрапленого газу в якості моторного пального через 4 власні АГЗС, вартість пального на зазначених АГЗС в період з 01.09.2016 по 19.09.2016 збільшилась в порівнянні з рівнем вартості станом на 31.08.2016 на 20 % (31.09.2013 - 10,60 грн за л; 01.09.2016 - 10,60 грн за л; 02.09.2016 - 10,80 грн за л; 03.09.2016 - 05.09.2016 - 11,00 грн за л; 06.09.2016 - 11,20 грн за л; 07.09.2016 - 08.09.2016 - 12,00 грн за л; 09.09.2016 - 10.09.2016 - 12,20 грн за л; 11.09.2016 - 12.09.2016 - 12,40 грн за л; 13.09.2016 - 160.09.2016 - 12,60 грн за л; 17.09.2016 - 19.09.2016 - 12,75 грн за л). При роздрібній реалізації скрапленого газу в якості моторного пального позивач для обліку вибуття запасів використовує метод середньозваженої собівартості; залишки на момент підвищення ціни (станом на 01.09.2016) на зазначених АГЗС у позивача становили 3941 л, 3320 л, 3065 л та 8430 л. Також АМК взято до уваги, що листом від 24.07.2017 №31-01-3107-5) позивач підтвердив, що кожне підвищення роздрібних цін скрапленого газу на його АГЗС відбувалось виключно після зростання цін у конкурентів, рівень яких визначався шляхом проведення моніторингу на інформаційних стендах АГЗС конкурентів. За результатами проведеного АМК аналізу цінової поведінки позивача разом з іншими особами в Територіальних межах № 2 встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації скрапленого газу в якості моторного пального розпочалось одночасно або майже одночасно (з інтервалом в день) починаючи з 01.09.2016 за рахунок збільшення торговельних надбавок. Судами встановлено, що відповідачі (зазначені в рішенні №70/53-р/к) в Територіальних межах №2 здійснюють діяльність з реалізації скрапленого газу через 11 АГЗС, що складає 80 % від загальної кількості АГЗС в Територіальних межах № 2, що надає можливість відчутно впливати на ринок, в тому числі шляхом обмеження конкуренції.
Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що при розгляді справи №2/01-51-17 територіальним відділенням Комітету було доведено, що підвищення цін на скраплений газ в якості моторного пального відбулось за відсутністю на момент підвищення цін об'єктивних на те причин, оскільки відповідачі (зазначені в рішенні відділення) в Територіальних межах № 2 зокрема, застосовують різні методики оцінки вибуття запасів, мають різну кількість залишків палива при підвищенні оптових цін, за наявності різних постачальників та цін придбання товару, одні суб'єкти господарювання здійснюють реалізацію через власні АГЗС, інші орендують, в зв'язку з чим несуть додаткові витрати, пов'язані з орендою.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що господарським судам під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також достатність/вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового акта, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками суду попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи, містять посилання на обставини, які були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій та були спростовані ними.
Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Отже, колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення у справі №922/2661/20 ухвалене апеляційним господарським судом без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.03.2019 у справі №914/2554/16 та від 03.11.2020 у справі №910/12464/18, оскільки висновки в зазначеній справі і у справі №922/2661/20, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Окрім того, колегія суддів враховує, що постановою Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №910/12464/18 справа направлена на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №922/2661/20.
Колегією суддів також враховується правова позиція викладена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18 відповідно до якої: "право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб".
У зв'язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №922/2661/20 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова