29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
м. Хмельницький
"01" березня 2021 р. Справа № 924/1205/20
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Мізику М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні новації", м. Южне Одеської області
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області
про стягнення 2 405 998,58грн., з яких: 2 245 249,92грн. - основного боргу, 90 035,65грн. - інфляційних втрат, 70 713,01грн. - 3% річних
Представники сторін:
від позивача: Семенов В.І. - згідно ордера серії ОД №480629 від 04.12.2020р. (в режимі відеоконференції поза межами суду);
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
11.11.2020 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні новації", м. Южне Одеської області до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 2 405 998,58грн., з яких: 2 245 249,92грн. - основного боргу, 90 035,65грн. - інфляційних втрат, 70 713,01грн. - 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням умов договору №15931/53-124-01-19-11515 від 12.12.2019р. про постачання кабельно-провідникової продукції.
Ухвалою суду від 02.12.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1205/20 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні 04.02.2021р., судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 01.03.2021р.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Просить (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особ Відокремленого підрозділу “Хмельницька атомна електрична станція” м.Нетішин 2 245 249,92грн. заборгованості за договором №15931/53-124-01-19-11515 від 12.17.2019 року, 90 035,65грн. втрат від інфляції та 70 713,01грн. 3% річних. Вказує, що вказана заборгованість підтверджена матеріалами справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, представника не направив, про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи. Відповідач в поданих на адресу суду відзивах проти позовних вимог заперечив, вказав на їх безпідставності та необґрунтованості. Зазначив, що видаткові накладні не містять печатки покупця (ВП ХАЕС) та позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами того, що особа, яка підписала видаткові накладні (Денисенко Н.В.), мала на це повноваження і здійснювала прийняття наведеного у видаткових накладних товару від імені покупця (ВП ХАЕС). Зазначив, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат за договором, а також обрахунок суми 3% річних, в результаті чого необґрунтованою є сума заявлених ним до стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних за вказаний у позовній заяві період. Зазначив, що виходячи з аналізу статті 625 ЦК України, відповідальність сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання з виконання грошового зобов'язання, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, і виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
12.12.2019 року між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (Відокремлений підрозділ “Хмельницька атомна електрична станція”), (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичні новації” м.Южне Одеської області (далі - постачальник) укладено договір №15931/53-124-01-19-11515.
За умовами договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Найменування, виробник, кількість, ціна та код товару згідно з УТК ЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.3.1 договору, строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору.
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2010 на складі вантажоотримувача за адресою: 30100, м. Нетішин, Хмельницька обл., Хмельницьке відділення ВП „Складське господарство” склад №5 (п. 3.2 договору).
Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору, ціна товару по договору становить 2 192 997,00грн., крім того ПДВ-438 599,40грн. Всього ціна договору - 2 631 596,40грн. Ціна за одиницю товару, загальна ціна та кількість товару по договору визначається специфікацією №1.
Згідно п.5.1 договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
Відповідно до специфікації №1 до договору №15931/53-124-01-19-11515 (додатку №1 до договору) від 12.12.2019 року сторонами визначено предмет та ціну поставки - 2 631 596,40грн.
Згідно поданої позивачем до матеріалів справи видаткової накладної №РН-0000019 від 23.12.2019 року, відповідно до договору №15931/53-124-01-19-11515 від 12.12.2019 року, представником відповідача Денисенко Н.В., згідно довіреності №240 від 23.12.2019 року, отримано товар на загальну суму 2 169 295,08грн., згідно видаткової накладної №РН-0000020 від 23.12.2019 року отримано товар на загальну суму 3 840,00грн., згідно видаткової накладної №РН-0000021 від 23.12.2019 року отримано товар на загальну суму 27 454,20грн., згідно видаткової накладної №РН-0000022 від 24.12.2019 року отримано товар на загальну суму 430 920,00грн.
Платіжним дорученням №1904 від 16.03.2020 року відповідачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю “Енергетичні новації” м.Южне заборгованість за договором №15931/53-124-01-19-11515 в сумі 144 965,16грн.
Платіжним дорученням №2758 від 16.04.2020 року відповідачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю “Енергетичні новації” м.Южне заборгованість за договором №15931/53-124-01-19-11515 в сумі 27 454,20грн.
Платіжним дорученням №2759 від 16.04.2020 року відповідачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю “Енергетичні новації” м.Южне заборгованість за договором №15931/53-124-01-19-11515 в сумі 3 840,00грн.
Платіжним дорученням №3587 від 15.05.2020 року відповідачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю “Енергетичні новації” м.Южне заборгованість за договором №15931/53-124-01-19-11515 в сумі 210 000,00грн.
Претензія позивача від 22.10.2020 року залишена відповідачем без задоволення.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою вартості поставленого та отриманого товару за договором №15931/53-124-01-19-11515 від 12.12.2019р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 245 249,92грн. - основного боргу, 90 035,65грн. - інфляційних втрат, 70 713,01грн. - 3% річних.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №15931/53-124-01-19-11515 від 12.12.2019р., відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до аналізу умов договору, судом враховано, що між сторонами виникли правовідносини, які врегульовані нормами закону щодо договору поставки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Сторонами у п.5.1 договору передбачено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Матеріалами справи підтверджується, зокрема, підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними №РН-0000019 від 23.12.2019 року, відповідно до договору №15931/53-124-01-19-11515 від 12.12.2019 року, №РН-0000020 від 23.12.2019 року, №РН-0000021 від 23.12.2019 року,№РН-0000022 від 24.12.2019 року отримано товар на загальну суму 2 631 509,28грн.
Платіжним дорученням №1904 від 16.03.2020 року відповідачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю “Енергетичні новації” м.Южне заборгованість за договором №15931/53-124-01-19-11515 в сумі 144 965,16грн.; платіжним дорученням №2758 від 16.04.2020 року відповідачем сплачено 27 454,20грн.; платіжним дорученням №2759 від 16.04.2020 року відповідачем сплачено сумі 3 840,00грн.; платіжним дорученням №3587 від 15.05.2020 року відповідачем 210 000,00грн.
Сума боргу на час подання позовної заяви становить 2 245 249,92грн.
Доказів оплати товару згідно договору в повному обсязі матеріали справи не містять, а сторонами на час розгляду справи не надано.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар згідно договору №15931/53-124-01-19-11515 від 12.12.2019р. становить 2 245 249,92грн., є обґрунтованою та підлягає стягненню з останнього.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 90 035,65грн. втрат від інфляції, 70 713,01грн. 3% річних, згідно поданих розрахунків.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.
Судом враховано, що позивач при здійсненні розрахунку інфляції у встановлених ним періодах включав й періоди в яких мала місце дефляція. Проте, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство”) вважає, що відповідно до заявлених позивачем періодів та сум, арифметично вірними та правомірними будуть інфляційні втрати в розмірі 90 035,64грн., які підлягають задоволенню. В стягненні решти інфляційних втрат слід відмовити.
Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних (за допомогою системи „Законодавство”), суд, врахувавши часткову сплату згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень, зокрема платіжного доручення №1904 від 16.03.2020 року на сумі 144 965,16грн. (проведено банком 16.03.2020р.), встановив, що позивачем здійснено нарахування 3% річних і на день фактичної сплати (часткової) заборгованості (16.03.2020р.), а саме за період з 24.01.2020р. по 16.03.2020р. на суму 2 631 509,28грн.
Проте, судом враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, оскільки 3% можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання.
Таким чином, суд, здійснивши перерахунок, прийшов до висновку, що арифметично вірними та обґрунтованими 3% річних будуть в розмірі 70 497,32грн., які підлягають задоволенню. В решті стягнення 3% річних слід відмовити.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи відповідача стосовно відсутності доказів отримання ним товару, чи доказів отримання товару уповноваженим його представником судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи. Використання печатки згідно чинного законодавства є правом, а не обов'язком суб'єктів підприємництва. Доводи відповідача про те, що виходячи з аналізу статті 625 ЦК України, відповідальність сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання з виконання грошового зобов'язання, враховуючи природу її виникнення, не генеруе додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, і виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, і розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг судом не приймається до уваги. Інфляційні втрати та відсотки річних, про які йде мова у зазначеній статті Цивільного кодексу України не є неустойкою. Крім того, даною статтею визначено наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, а не вартості товару без ПДВ. В свою чергу сторони як умовами договору №15931/53-124-01-19-11515 від 12.12.2019р., так і специфікацією №1 до нього безпосередньо визначили договірну ціну - 2 631 596,40грн.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 2 245 249,92грн. - основного боргу, 90 035,64грн. - інфляційних втрат, 70 497,32грн. - 3% річних, а в решті суми позовних вимог належить відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, будинок 20, код ЄДРПОУ 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні новації" (65481, Одеська область, м. Южне, пр-т Миру, буд. 26, офіс 21 А; код ЄДРПОУ 41973050) 2 245 249,92грн. (два мільйони двісті сорок п'ять тисяч двісті сорок дев'ять гривень 92 коп.) основного боргу, 90 035,64грн. (дев'яносто тисяч тридцять п'ять гривень 64 коп.) інфляційних втрат, 70 497,32грн. (сімдесят тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 32 коп.) 3% річних, 36 086,37грн. (тридцять шість тисяч вісімдесят шість гривень 37 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення” ГПК України.
Повний текст рішення складено 05.03.2021р.
Суддя С.І. Крамар
Віддрук. 3 прим. (надісл. всім реком. з повідом.):
1- до справи;
2 - позивачу (65481, Одеська обл., м. Южне, пр-т Миру, буд. 26, офіс 21А);
3- відповідачу (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20).