01 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 909/1087/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Коник М.М.
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Легенда Ф", Площа Ринок, 18а, м. Івано-Франківськ, 76008
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Соловейчик Галини Ярославівни, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості в сумі 14 136,47 грн
За участю представників сторін від:
позивача: Новохацька Надія Богданівна, паспорт НОМЕР_1 ;
Хацкевич Руслан Михайлович, договір № б/н від 05.02.2019.
відповідача: не з'явився
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Легенда Ф" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Соловейчик Галини Ярославівни про стягнення 14 136,47 грн, з яких: 10432,49 грн, заборгованість за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення від 28.04.2020 № 28/20 та 3 703,98 грн пеня.
Підставою для звернення із вказаною вимогою до відповідача, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 28/20 від 28.04.2020 року.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Легенда Ф" до Фізичної особи-підприємця Соловейчик Галини Ярославівни про стягнення заборгованості в сумі 14 136,47 грн (справа № 909/1087/20) - передано на підставі ст.31 Господарського процесуального кодексу України за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 справу № 909/1087/20 передано на розгляд судді Чопко Ю.О.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 25.01.2021, яки в подальшому відкладався, востаннє на 01.03.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2021 позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач участі представника в судовому засіданні 01.03.2021 не забезпечив, відзиву на позов не надав, оскільки надіслані на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та за якою зазначено місцезнаходження відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 48370, Тернопільська область, Монастириський район, буд.7 кв.2 смт. Коропець, поштові відправлення: ухвали про відкриття провадження у справі від 13.01.2021, ухвали про відкладення розгляду справи від 25.01.201 повернуті поштовим відділенням з відміткою "за закінченням терміну зберігання", про відкладення розгляду справи від 08.02.2021 станом на час розгляду справи на адресу суду не повернута.
Згідно ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зважаючи на те, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Легенда-Ф" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Соловейчик Галиною Ярославівною (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового (торгового) приміщення №28/20, згідно п.1. якого: предметом Договору є нежитлове (торгове) приміщення (площа) у офісному центрі "Легенда ЛОФТ" (далі об'єкт оренди), що надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендарю для провадження господарської (торгівельної) діяльності.
Місцезнаходження об'єкта оренди м.Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 32А, блок №1 (п.2. Договору).
Загальна площа об'єкта оренди становить 21,7 кв.м. (п.3. Договору).
При передачі Орендареві об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписується сторонами одночасно з підписанням договору і є підставою для передачі об'єкта оренди згідно з додатком 1 (п.6. Договору).
Відповідно до п.7 договору, об'єкт оренди передається орендодавцем орендареві протягом 2 днів з моменту підписання акта приймання-передачі.
Пунктом 8 договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату в розмірі 5 208,00 грн в т.ч. ПДВ 868,00 грн, тобто 240,00 грн за 1 кв.м. за один місяць оренди.
Орендна плата за перший місяць користування об'єктом оренди вноситься одночасно з укладенням договору, а кожен наступний платіж вноситься до 10 числа за поточний місяць користування приміщенням (п.10. Договору).
Згідно п.14 договору оренди, орендар оплачує вартість комунальних послуг згідно рахунків, що надаються орендодавцем на підставі даних приладів обліку електропостачання (окремо встановлених лічильників).
Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі перерахувати орендну плату (п.20 Договору).
Договір укладено на період з 12.05.2020 до 30.04.2021 включно (п.24. Договору).
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).
Згідно положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт передачі позивачем та отримання відповідачем орендованого майна підтверджується копією акта приймання - передачі об'єкта оренди від 12.05.2020, який підписаним представниками сторін та скріплений печатками.
Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового (торгового) приміщення №28/20 від 28.04.2020.
Судом встановлено, що Орендарем порушено встановлений п.10 Договору строк сплати орендної плати та станом на день звернення до суду з позовом його заборгованість перед Орендодавцем становить 10 432,49 грн за період жовтень, листопад 2020.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 10 432,49 грн заборгованості по орендній платі є правомірними, документально підтвердженими доказами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п.16. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з урахуванням пені у розмірі 10% від неоплаченої суми, за кожен день прострочення.
Згідно розрахунку позивача пеня становить 3703,98 грн.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.
У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У порядку ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача зазначив, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані суду після винесення рішення по справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Соловейчик Галини Ярославівни, АДРЕСА_2 (код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легенда Ф", м. Івано-Франківськ, площа Ринок, буд 18А (код 32606203) - 10 432 (десять тисяч чотириста тридцять дві) грн 49 коп. заборгованості, 3 703 (три тисячі сімсот три) грн 98 коп. пені і 2 102 (дві тисячі сто дві) грн рівно судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.
Повний текст рішення виготовлено 5 березня 2021 року.
Суддя Ю.О. Чопко