04.03.2021 Справа № 920/1353/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/1353/20 в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253)
до відповідача: приватного підприємства “Архдекор” (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, Лісництво, код ЄДРПОУ 40310093)
про стягнення 43149,40 грн.,
представники сторін:
позивача - Ромась І.М.,
відповідача - не з'явився
До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 43149,40 грн. за використання 39/100 частини земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0025, загальною площею 0,1118 га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9 за період з 01.01.2018 по 30.11.2020, а також стягнути судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 16.02.2021 з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 16.02.2021відкладено розгляд справи по суті на 04.03.2021.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, ухвали суду від 16.01.2021 про відкриття провадження у справі від 16.02.2021, направлені на адресу відповідача, зазначену у позові, повернулись відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою “адресат відсутній”.
Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З урахуванням вказаних положень ГПК України, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.
Приватне підприємство «Архдекор» було створено шляхом виділу з товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Строймаг» та є його правонаступником (дата державної реєстрації відповідача - 01.03.2016).
Згідно з актом приймання-передачі основних засобів, внесених до статутного капіталу від 01.03.2016 відповідач є власником нерухомого майна за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9, загальною площею 204,2 м2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказане нерухоме майно складає 39/100 від загального складу майна (517,8 м2), що раніше належало ТОВ «ВКФ «Строймаг».
Право власності на зазначену частку майна було зареєстровано за відповідачем 15.03.2016.
Зазначене майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності: кадастровий номер 5910136300:06:025:0025 площею 0,1118 га.
Вищезазначена земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ «ВКФ «Строймаг» на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.02.2015. Термін дії договору встановлено до 29.10.2019.
Відповідач, набувши право власності на нежитлове приміщення, набув права користування і земельною ділянкою, на якій розміщується його майно.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україіні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з п. 1.4. Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, департамент здійснює управління майном комунальної власності територіальної громади міста Суми та забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин у межах, визначених Сумською міською радою та цим положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління майном комунальної власності та земельними ресурсами.
На виконання повноважень Департаментом 30.06.2020 за № 06.01-16/1375 на адресу відповідача було направлено лист щодо усунення порушень земельного законодавства шляхом вжиття заходів по укладенню з Сумською міською радою договору оренди частини земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9, що перебуває у користуванні відповідача.
Відповідь на зазначений лист не було надано, інших дій, спрямованих на укладення договору оренди, відповідачем не вчинялось.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на вказану земельну ділянку договір оренди відповідач з позивачем не укладав, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, тому, відповідно до положень статей 1212 - 1214 ЦК України, повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.
Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Нормами статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт “в” частини першої статті 96 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Судом встановлено, що відповідач є власником об'єкта нерухомого майна а саме: нежитлового приміщення, виробничо-складського приміщення під літ. К-І, за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 197090028 від 21.01.2020).
Земельна ділянка площею 0,1118 га, кадастровий номер 5910136300:06:025:0025, на якій розташоване нежитлове приміщення, належить до комунальної форми власності.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, відповідно, не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку.
Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування зазначеною земельною ділянкою, зокрема: укладення відповідного договору оренди з Сумською міською радою та державної реєстрації такого права.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Таким чином, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17.
За період з 01.01.2018 по 30.11.2020 місцевий бюджет недоотримав 43149,40 грн. внаслідок використання відповідачем земельної ділянки у м. Суми, вул. Черкаська, 9 з порушенням законодавства.
При розрахунку розміру неотриманої орендної плати позивачем враховано коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель; нормативну грошову оцінку 1 кв.м землі; нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; орендна плата за місяць; недоотримана орендна плата за 2018 рік, 2019 рік та за період з 01.01.2020 по 30.11.2020.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обґрунтованих заперечень проти позову, доказів, заяв, клопотань не подав.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства «Архдекор» на користь позивача 43149 грн. 40 коп. за використання 39/100 частини земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0025, загальною площею 0,0008 га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9 за період з 01.01.2018 по 30.11.2020.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства “Архдекор” (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, Лісництво, код ЄДРПОУ 40310093) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) 43149,40 грн. (сорок три тисячі сто сорок дев'ять гривень 40 копійок) за використання 39/100 частини земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:06:025:0025 загальною площею 0,1118 га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9 за період з 01.01.2018 по 30.11.2020.
3. Стягнути з приватного підприємства “Архдекор” (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, Лісництво, код ЄДРПОУ 40310093) на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009) судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.03.2021.
Суддя В.В. Яковенко