79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.02.2021 Справа № 914/2417/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгового підприємства “Всесмак”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Яворина”, м. Новояворівськ Львівської області
про стягнення 243 437, 11 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Мазуркевич М.Р.
За участю представників:
від позивача: Клонцак В.С. - адвокат;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгового підприємства “Всесмак” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яворина” про стягнення 243 437, 11 грн на підставі договорів купівлі-продажу № 101/17 від 01.01.2017 та № 221 від 12.11.2019.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 21.10.2020 відкрито загальне позовне провадження.
Розгляд справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою суду від 21.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 11.02.2021.
Ухвалою суду від 11.02.2021 розгляд справи відкладено на 22.02.2021.
19.02.2021 від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких останній зазначив, що за договором купівлі-продажу № 101/17 від 01.01.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 602 039, 50 грн, а за договором № 221 від 12.11.2019 на суму 23 137, 85 грн. Відповідач оплатив товар на загальну суму 1 450 435, 73 грн з призначенням у платіжних документах: «за товар», які зараховувались в хронологічному порядку, починаючи з тієї заборгованості, яка виникла у найдавніший період. Тому загальна заборгованість за договорами становить 180 741, 62 грн, що відображено в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2019 по 31.12.2019. Також ствердив, що у видаткових накладних № ВС26080010 від 26.08.2019, ВС 16090027 від 16.09.2019, ВС 04110012 від 04.11.2019 містяться викреслення позицій товару, який фактично не був поставлений відповідачу; розрахунок заборгованості та звірка взаєморозрахунків здійснювалась без врахування викреслених позицій товару; спір щодо викреслених позицій між сторонами відсутній.
У судовому засіданні 22.02.2021 представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі, позов просив задовольнити у повному обсязі.
Проте під час огляду судом оригіналів доказів, долучених до позовної заяви, позивачем зазначено, що оригінал договору купівлі-продажу № 101/17 від 01.01.2017 у позивача відсутній, оскільки такий втрачено. Тому зазначив, що суд має правові підстави для відмови в задоволенні вимоги про стягнення пені та штрафу за цим договором.
Крім того, зазначив, що докази, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу будуть подані впродовж 5 днів після прийняття судового рішення.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання вкотре не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду спору повідомлений належним чином.
Суд оглянув оригінали документів, долучених до позовної заяви (окрім договору купівлі-продажу № 101/17 від 01.01.2017) та встановив їх відповідність долученим до позову копіям.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована невиконанням укладених сторонами договорів купівлі-продажу № 101/17 від 01.01.2017 та № 221 від 12.11.2019 в частині оплати за поставлений товар на суму 180 741, 62 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 1 412, 57 грн 3% річних та на підставі пунктів 7.1, 7.4 договорів 7 060, 42 грн пені та 54 222, 50 грн штрафу.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
12 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгове підприємство “Всесмак” (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Яворина” (Покупець) уклали договір купівлі-продажу № 221, відповідно до п.1.1 якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує продукти харчування (далі - Товар) на умовах, визначених у даному Договорі.
Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються Сторонами при прийманні-передачі кожної партії Товару (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору доставка Товару провадиться окремими партіями протягом строку дії Договору.
Відповідно до п. 4.4 Договору датою передачі партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).
Пунктом 5.1 Договору від 12.11.2019 сторонами погоджено, що Покупець здійснює розрахунки за Товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати прийому-передачі Товару.
Відповідальність сторін передбачена розділом 7 Договору, зокрема у п. 7.1 зазначено, що у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.
У випадку прострочки Покупцем оплати вартості Товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором /п. 7.1 пені/ штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого Товару (п. 7.4 Договору).
У п. 10.8 Договору сторони погодились встановити позовну давність тривалістю у три роки для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного Договору жодна з Сторін не заявить про своє бажання розірвати даний Договір, останній вважається кожен раз продовжений на такий самий строк і на таких самих умовах (п. 10.1 Договору).
Крім того, позивач поставив відповідачу за період 26.08.2019-11.11.2019 продукцію згідно з видатковими накладними від 26.08.2019 на суму 26 625, 99 грн (викреслено товар на суму 64, 50 грн); від 02.09.2019 на суму 12 605, 08 грн; від 09.09.2019 на суму 17 461, 30 грн; від 16.09.2019 на суму 25 147, 20 грн (викреслено товар на суму 1 060, 00 грн); від 23.09.2019 на суму 10 522, 60 грн; від 25.09.2019 на суму 3 839, 39 грн; від 27.09.2019 на суму 2 039, 67 грн; від 30.09.2019 на суму 23 443, 26 грн; від 07.10.2019 на суму 14 355, 12 грн; від 15.10.2019 на суму 19 663, 48 грн; від 21.10.2019 на суму 17 129, 50 грн; від 28.10.2019 на суму 18 360, 25 грн; від 04.11.2019 на суму 16 351, 15 грн (викреслено товар на суму 6 5820, 00 грн); від 05.11.2019 на суму 6 520, 00 грн; від 11.11.2019 на суму 7 467, 50 грн.
Усі видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (від 26.08.2019, 16.09.2019, 04.11.2019) містяться в матеріалах справи.
Відповідач оплатив позивачу 49 200, 00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів, зокрема, 02.12.2019 - 10 000, 00 грн; 05.12.2019 - 5 000, 00 грн; 06.12.2019 - 5 000, 00 грн; 11.12.2019 - 6 400, 00 грн; 12.12.2019 - 12 800, 00 грн; 13.12.2019 - 10 000, 00 грн.
По договору від 12.11.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29 137, 85 грн, що підтверджується видатковими накладними від 18.11.2019 на суму 12 149, 25 грн, від 25.11.2019 на суму 11 277, 80 грн та від 02.12.2019 на суму 5 710, 80 грн.
Видаткові накладні підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору та містять посилання на договір № 221 від 12.11.2019.
Сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, в якому зазначено, що станом на 31.12.2019 заборгованість відповідача перед позивачем становить 180 741, 62 грн.
17.06.2020 позивачем скеровано на адресу відповідача претензію про стягнення заборгованості на суму 180 741, 62 грн.
Така претензія вручена відповідачу 18.06.2020, проте відповіді на неї матеріали справи не містять.
Отже, позивач просив стягнути з відповідача 180 741, 62 грн основного боргу, 1 412, 57 грн 3% річних, 7 060, 42 грн пені та 54 222, 50 грн штрафу.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 242 925, 84 грн.
За умовами договору від 12.11.2019 (п. 5.1) відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар впродовж 14 календарних днів з дати прийому-передачі товару.
Проте матеріали справи не містять доказів оплати поставленого товару вартістю 29 137, 85 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення 151 603, 77 грн основної заборгованості по договору від 01.01.2017. Проте оригіналу договору позивачем не надано суду для огляду в зв'язку із втратою. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що здійснювались позадоговірні поставки товару.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, строк оплати за поставлений товар впродовж 26.08.2019-11.11.2019 настав після його прийняття відповідачем, проте матеріали справи не містять доказів його сплати.
Враховуючи межі позовних вимог, позивачем правомірно заявлено до стягнення 151 603, 77 грн основної заборгованості за поставлений товар впродовж 26.08.2019-11.11.2019 та 29 137, 85 грн основної заборгованості за договором № 221 від 12.11.2019.
Щодо заявленої до стягнення пені та штрафу.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Позивачем заявлено до стягнення 7 060, 42 грн пені по обох договорах, нарахованої по кожній накладній окремо.
По договору від 01.01.2017 позивачем заявлено до стягнення 3 887, 72 грн пені, починаючи з видаткової накладної від 16.09.2019, та нараховано таку за період 26.06.2020-11.09.2020.
Оскільки судом встановлено, що поставка товару впродовж 26.08.2019-11.11.2019 була позадоговірною, пеня заявлена позивачем безпідставно та не підлягає до задоволення.
По договору від 12.11.2019 позивач заявив до стягнення 3 172, 70 грн пені, нарахованої по кожній накладній окремо, та враховуючи шестимісячний строк для її нарахування.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем застосовано неправильну подвійну облікову ставку НБУ (16) за період нарахування 12.06.2020-17.06.2020, оскільки така з 12.06.2020 становила 12% річних.
Здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що до стягнення підлягає 3 163, 50 грн пені. В решті слід відмовити.
Також позивачем заявлено до стягнення 54 222, 50 грн штрафу, нарахованого за порушення строку оплати товару понад 60 календарних днів у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару (п. 7.4 договорів).
Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що такий є арифметично правильним. Враховуючи те, що порушення зобов'язання по заявлених до стягнення накладних по договору № 221 від 12.11.2019 становить більше 60 календарних днів, штраф на суму 8 741, 36 грн підлягає до задоволення.
Вимога позивача щодо стягнення штрафу на суму 45 481, 14 грн по договору № 101/17 від 01.01.2017, враховуючи позадоговірну поставку товару, є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 1 412, 57 грн 3% річних.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем помилково нараховано 3% річних на суму 1 412, 57 грн, в той час, як такі становлять 1 408, 83 грн. Тому до стягнення підлягає 1 408, 83 грн 3% річних.
Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 180 741, 62 грн основного боргу, 3 163, 50 грн пені, 8 741, 36 грн штрафу та 1 408, 83 грн 3% річних.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Щодо судового збору.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Яворина” (місцезнаходження: 81053, Львівська обл., Яворівський р-н, місто Новояворівськ, вул. Степана Бандери, будинок 36, ідент. код: 31876446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгове підприємство “Всесмак” (місцезнаходження: 79015, місто Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, ідент. код: 39789864) 194 055, 31 грн з яких: 180 741, 62 грн основного боргу, 3 163, 50 грн пені, 8 741, 36 грн штрафу, 1 408, 83 грн 3% річних та 2 910, 83 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 04.03.2021.
Суддя Галамай О.З.