просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 березня 2021 року м. Харків Справа № 913/713/20
Провадження №17пн-к/913/713/20
За позовом ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області,
до Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області,
про визнання незаконним та скасування розпорядження.
Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С.
Секретар судового засідання Селіверстова Н.О.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 11.12.2020 №б/н до Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області з вимогою визнати незаконним та скасувати розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 21.08.2020 № 46 «Про припинення повноважень Наглядової ради комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади міста Сєвєродонецьк Луганської області».
Ухвалою суду від 04.01.2021 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовне засідання.
02.02.2021 до відділу документального забезпечення суду від представника відповідача надійшла заява від 02.02.2021 №б/н про закриття провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір між фізичною особою і суб'єктом владних повноважень з приводу оскарження розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області є публічно-правовим, відповідач вважає, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Протокольною ухвалою від 03.02.2021 підготовче засідання у справі №913/713/20 відкладено на 22.02.2021 о 14 год. 15 хв.
Протокольною ухвалою від 22.02.2021 підготовче засідання у справі №913/713/20 відкладено на 01.03.2021 о 14 год. 40 хв.
23.02.2021 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позов від 18.02.2021 №б/н, в якому останній заперечує проти доводів позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на таке.
Відповідач посилаючись на норми Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» та Указ Президента України від 28.07.2020 №297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» зазначає, що при виданні спірного розпорядження керівник військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області реалізував передбачені законодавством повноваження власника комунального підприємства, та з метою приведення нормативно-правових актів Сєвєродонецької міської ради у відповідність чинному законодавству України вирішив припинити повноваження Наглядової ради комунальних підприємств та припинити дію певних рішень Сєвєродонецької міської ради.
Посилання позивача на висновки Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009, відповідач вважає безпідставними, оскільки як зазначено вище спірне рішення прийнято з метою приведення нормативно-правових актів Сєвєродонецької міської ради у відповідність чинному законодавству України та цілком узгоджується з положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Указу Президента України від 28.07.2020 №297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації».
Як вказує відповідач, посилання позивача, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового використання та вичерпують свою дію фактом їх нього виконання, у зв'язку із чим не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання є безпідставними, враховуючи той факт, що спірним рішенням визнано нечинними акти які не є одноразового використання, а мають триваючий характер.
Відповідач зазначає, що спірним розпорядженням не скасовувалися акти Сєвєродонецької міської ради, а визнавались такими, що втратили чинність (тобто припинили дію на майбутнє), а тому зазначене посилання позивача суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009.
Відповідач вважає, що створення наглядових рад на комунальних підприємствах, які вказані у п. 3 рішення Сєвєродонецької міської ради від 22.01.2019 №3295 «Про Наглядові ради комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецьк Луганської області», прямо суперечить п. 30-1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки повноваження щодо створення наглядових рад не відносяться за цим Законом до компетенції Сєвєродонецької міської ради, та прямо порушують вимоги ст. 78 ГК України, якою не передбачено повноважень Сєвєродонецької міської ради перебирати на себе повноваження по створенню наглядових рад, а лише встановлено компетенцію щодо затвердження: 1) критеріїв, відповідно до яких утворення наглядової ради комунального унітарного підприємства є обов'язковим; 2) утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради та її комітетів; 3) порядку призначення членів наглядової ради.
Як вказує відповідач, міська рада утворюючи наглядові ради на комунальних підприємствах, спочатку повинна була визначити критерії та затвердити Порядок утворення наглядової ради, а не визначати це в одному й тому самому рішенні разом з утворенням наглядових рад на комунальних підприємствах, тому зазначене рішення було прийнято передчасно та з порушенням вимог законодавства.
Відповідач зазначив, що згідно з п. 7 ст. 78 ГК України наглядова рада підприємства (у разі утворення) в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і спрямовує діяльність керівника підприємства, але у Розділі 4 Виключна компетенція наглядової ради Положення про наглядові ради комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади (Додаток 2 до рішення 57-ої сесії Сєвєродонецької міської ради від 22.01.2019 №3295) визначені повноваження наглядової ради, які порушують вимоги ст.ст. 78, 781 ГК України, якими не передбачено повноважень наглядової ради здійснювати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, оскільки надання таких повноважень наглядовій раді комунального підприємства безпосередньо підміняє функції керівника підприємства та суперечить вимогам ч. 4 ст. 63 ГК України.
Відповідач посилаючись на абз. 1 п.3.3, п. 3.7 Положення про наглядові ради комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади зазначив, що це Положення взагалі не містить критерії та порядок з відбору членів наглядової ради комунальних підприємств. Зі змісту Положення вбачається лише, що обрання нових членів наглядової ради підприємства здійснюється за рішенням Сєвєрдонецької міської ради, хоча відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста, а тому міська рада не уповноважена визначати без його згоди членів наглядової ради комунального підприємства.
Відповідач вважає, що спірне рішення прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки рішення, які стосуються наглядової ради комунальних підприємств прийняті Сєвєродонецькою міською радою всупереч вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об'єктами державної та комунальної власності», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ГК України, в основу яких (зокрема, права створення наглядових рад та пов'язаних із цим процедур) покладено повноваження, які не належать Сєвєродонецької міської раді, рішення прийняті з порушенням порядку та підстав їх прийняття, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
26.03.2021 до відділу документального забезпечення суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 22.02.2021 №б/н, в якій останній підтримав позовні вимоги, зазначив про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України та просить задовольнити позов повністю.
Як вказує представник позивача, відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження не враховано цілі і завдання, на які було спрямовано прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об'єктами державної та комунальної власності» №1405-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1405-VIII).
Позивач зазначив, що ч. 7 ст. 78 Господарського кодексу України (в редакції Закону №1405-VIII від 02.06.2016) встановлено, що органами управління комунального підприємства, зокрема, є наглядова рада підприємства, яка утворюється за рішенням органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство.
Так, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення від 22.01.2019 №3295 «Про Наглядові ради комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецьк Луганської області» на виконання функцій і повноважень органу місцевого самоврядування, визначених чинним законодавством України, керуючись ст. 78 Господарського кодексу України, ст.ст.17, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою забезпечення прозорості і законності діяльності комунальних підприємств та підвищення ефективності їх нього управління. Цим рішенням затверджено: критерії відповідно до яких утворення наглядової ради є обов'язковим у комунальних унітарних підприємствах (Додаток 1); Положення про наглядові ради комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецьк Луганської області (Додаток 2); Порядок розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників підприємств, що є об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області, на яких створені наглядові ради (Додаток 3). Відповідно до п. 3 цього рішення створено наглядові ради комунальних підприємств, що підпорядковані Сєвєродонецької міської раді, згідно з переліком.
Представник позивача також вважає що посилання відповідача на Закон України «Про управління об'єктами державної власності» є помилковим, оскільки цей Закон не регулює відносини в сфері діяльності комунальних підприємств.
Представник позивача вказує на те, що спірне розпорядження прийнято керівником військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки у керівника військово-цивільної адміністрації відсутні повноваження здійснення прямого та безпосереднього контролю за ефективністю функціонування комунальних підприємств (ст.ст. 4, 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» від 03.02.2015 №141- VIII).
Щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі представник позивача з посиланням п.п. 3, 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України зазначив, що цій спір пов'язаний із управлінням діяльністю комунальних унітарних підприємств, створених Сєвєродонецькою міською радою, відносяться до предметної юрисдикції господарських судів, відтак, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.
Сторони не скористалися правом участі в судовому засіданні 01.03.2021, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи та заяву представника відповідача про закриття провадження у справі, суд враховує таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Статтею 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
За змістом статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
За ч. 4 ст. 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР ) встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого в процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання в концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади.
Таким чином, засновником та власником корпоративних прав підприємства комунальної форми власності згідно Закону № 280/97-ВР є територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації». Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України. У день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження: сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів). Повноваження військово-цивільних адміністрацій району, області починаються у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної відповідної ради.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню (пункт 10); здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік) (пункт 12).
У ч. 2 ст. 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» визначено, що військово-цивільні адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.
Безпосереднє керівництво військово-цивільними адміністраціями здійснюють їх керівники (ч. 10 ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації»).
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» керівник військово-цивільної адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Проекти наказів керівника військово-цивільної адміністрації, які є нормативно-правовими актами, підлягають оприлюдненню в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти оприлюднюються негайно після їх підготовки. Накази та розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації можуть бути оскаржені до суду.
Повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів починаються з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної відповідної ради (ч.11 ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації»).
Указом Президента України від 28.07.2020 № 297/2020 утворено військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області.
Організаційні та процедурні питання діяльності військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області регулюються Положенням про роботу Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, затвердженим розпорядженням керівника Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області від 10.08.2020 №4.
Отже, до компетенції військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема, щодо управління діяльністю комунальних унітарних підприємств, створених Сєвєродонецькою міською радою.
Як встановлено судом, керівник Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, керуючись ст. 78 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 1, п.п. 10, 12 ч. 1 ст. 4, п. 8 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», видав розпорядження від 21.08.2020 № 46 «Про припинення повноважень Наглядової ради комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецьк Луганської області», яким:
1. Припинив повноваження Наглядової ради комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецьк Луганської області.
2. Визнав такими, що втратили чинність:
- рішення Сєвєродонецької міської ради від 22.01.2019 № 3295 «Про Наглядові ради комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецьк Луганської області»;
- рішення Сєвєродонецької міської ради від 17.09.2019 № 4110 «Про затвердження проектів договорів з головою та членами Наглядової ради комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецьк Луганської області»;
- пункт 1 та додаток 1 до рішення Сєвєродонецької міської ради від 22.01.2019 № 3286 «Про затвердження типової форми контракту з керівником підприємства, установи та організації, що є комунальною власністю територіальної громади м. Сєвєродонецька»;
- рішення Сєвєродонецької міської ради від 19.02.2019 № 3333 «Про затвердження складу Наглядової ради, що створена на комунальних підприємствах, які підпорядковані Сєвєродонецькій міській раді»;
- рішення Сєвєродонецької міської ради від 19.02.2019 № 3422 «Про затвердження порядку визначення умов оплати послуг та компенсаційних витрат членів Наглядових рад комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області»;
- рішення Сєвєродонецької міської ради від 05.09.2019 № 4098 «Про створення Наглядової ради на комунальному підприємстві «Сєвєродонецькводоканал»;
- рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.10.2019 № 4160 «Про створення Наглядової ради на комунальному підприємстві «Сєвєродонецький інфоцентр»;
- рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 22.07.2020 № 488 «Про визначення умов оплати послуг членів Наглядових рад комунальних підприємств, які засновані на комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області».
3. Зобов'язав комунальні підприємства, повноваження Наглядових рад яких припинено, привести документи підприємства у відповідність до цього рішення.
Обґрунтовуючи доводи в позовній заяві представник позивач зазначив, що оскаржуване розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 21.08.2020 №46 безпосередньо стосується прав та інтересів позивача ОСОБА_1 , оскільки припиняє його повноваження як члена (секретаря) Наглядової ради комунальних підприємств та порушує його право бути обраним до складу Наглядової ради, право здійснювати повноваження, виконувати функції та обов'язки члена (секретаря) Наглядової ради, а також право на оплату своїх послуг у вигляді щомісячної винагороди.
Тож суд вважає, що Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області у спірних правовідносинах діяла не як суб'єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи, а тому оспорюване рішення в цьому випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а є рішенням власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 09.09.2020 у справі №260/91/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України.
Отже, ураховуючи суть спору та суб'єктний склад спірних правовідносин у справі № 913/713/20, суд дійшов висновку, що цей спір має вирішуватися судами за правилами ГПК України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у даній справі, тому відмовляє у задоволенні заяви представника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 02.02.2021 №б/н про закриття провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст.231 ГПК України.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
У п.п. 18, 19 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи положення ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завдання та строк підготовчого провадження, повідомлення належним чином усіх учасників справи про проведення підготовчих засідань, здійснення дій, необхідних для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, вислухавши представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 120, 177, п. 3 ч. 2 ст. 185, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви представника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 02.02.2021 №б/н про закриття провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України - відмовити.
2. Закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.03.2021 о 14 год. 15 хв.
3. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, зал судових засідань №205.
Явка учасників справи в судове засідання є необов'язковою.
Учасники справи мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді.
Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:
1. Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщену на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.
2. Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі.
Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в заявці.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: (https://court.gov.ua/FAIR).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 01.03.2021 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку відповідно до ст.255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 05.03.2021.
Суддя О.С. Фонова