вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/170/21
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Марценюк О.М.
розглянувши справу № 911/170/21
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізки-Сервіс»,
м. Вишгород
про стягнення 7 897,44 грн.
за участю представників:
від позивача: Гаврилов Є.Ю., довіреність № 28/10/20-18 від 28.10.2020 ;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізки-Сервіс» (надалі-відповідач) про стягнення 7 897,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9206038 від 01.01.2015, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6 872,83 грн., з огляду на наявність якої нараховані 611,68 грн. інфляційних втрат та 412,93 грн. 3 % річних.
Звертаючись із позовною заявою до господарського суду, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» просило суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2021 відкрито провадження у справі № 911/170/21, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи № 911/170/21 здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 17.02.2021, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 911/170/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи норми п. 4 ч. 4 ст. 247 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач в судове засідання 17.02.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзиву на позов до суду не надіслав.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи судом. При цьому, суд відзначає, що ухвала суду від 18.01.2021 була направлена відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Оскільки судом було надіслано ухвалу суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
01.01.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізки-Сервіс» (споживач) укладений Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 9206038, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник взяв на себе обов'язок виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених у договорі.
Постачальник взяв на себе обов'язок, зокрема, безперебійного постачання теплової енергії у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додаток №№ 3, 4 до договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеного в додатку № 1 договору (п. 2.2 договору).
В свою чергу споживач взяв на себе обов'язок в т.ч. щодо дотримання кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи її перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, визначеними у додатку № 2 до договору (п. 2.3 договору).
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та Комунальним підприємством «Київтеплоенерго» (новий кредитор) укладено Договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (надалі - договір цесії).
Відповідно до умов п. 1.1 договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн. станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору цесії та коригувань платежів.
Згідно з п. 1.2 договору цесії перелік договорів (основних рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за договором цесії, зазначається в додатку № 1 до договору цесії. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до договору цесії.
Як передбачено п. 1.3 договору цесії, з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору цесії та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення договору цесії у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
У відповідності до п. 2.1 договору цесії в рахунок оплати за відступлене право вимоги за договором цесії на суму 497 554 936,91 грн., новий кредитор прийняв 497 554 936,91 грн. боргових зобов'язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором своїх зобов'язань за цим договором цесії (п. 5.1 Договору цесії).
Згідно з додатком № 1 до договору цесії КП «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізки-Сервіс» за заборгованістю в сумі 6 872,83 грн.
В матеріалах справи наявний лист позивача № 30/вих.-9206038 від 08.09.2020 адресований відповідачу, в якому повідомлялося про те, що останній, на підставі укладеного з ПАТ «Київенерго» Договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 601-18, набув право вимоги до ТОВ «Берізки-Сервіс» про стягнення заборгованості в розмірі 6 872,83 грн., за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію на підставі Договору на постачання теплової енергії № 9206038 від 01.01.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізки-Серівс» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго», у зв'язку з чим позивач просив сплати суму боргу у розмірі 6 872,83 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов договору вчасно не вносив оплату за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з березня 2016 року по травень 2016 року, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 6 872,83 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
На підставі договору цесії, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» отримало від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізки-Сервіс» суми боргу у розмірі 6 872,83 гривень.
На підтвердження заборгованості ТОВ «Берізки-Сервіс», позивач надав довідку про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018, облікові картки, довідку про нарахування за теплову енергію.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач не забезпечив участі представника в судовому засіданні, письмових пояснень чи доказів оплати отриманої теплової енергії не надав, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов'язань.
Таким чином, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 6 872,83 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Стосовно заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 611,68 грн. та 3 % річних в сумі 413,93 грн. суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши на підставі наведеної норми чинного законодавства розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, враховуючи, що такий є арифметично вірним, дійшов висновку щодо задоволення таких вимог за розрахунком позивача.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізки-Сервіс» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, мікрорайон «Берізки», 6, офіс 134, код ЄДРПОУ 37649754) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) 6 872 (шість тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 83 коп. заборгованості, 611 (шістсот одинадцять) грн. 68 грн. інфляційних втрат, 412 (чотириста дванадцять) грн. 93 коп. 3 % річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати накази.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 04.03.2021.
Суддя О.О. Христенко