вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" лютого 2021 р. Справа № 911/3462/20
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 6
до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія", 07400, Київська області, місто Бровари, вулиця Грушевського, 3 А
про стягнення 468 154,32 грн за договором постачання природного газу № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
за участю представників сторін:
від позивача: Верхацький І.В. (дов. № 14-335 від 22.12.2020, посв. № 6888/10 від 05.09.2018);
від відповідача: Мазуренко Т.С. (ордер серії ВА № 1011425 від 15.02.2021, посв. № 164/н від 29.06.2005).
суть спору:
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" про стягнення 468 154,32 грн заборгованості, з яких 366 664,56 грн пеня, 72 870,78 грн 3% річних, 28 404,24 грн інфляційні та 214,74 грн збитки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018 позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 14 450 480,59 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач оплату за переданий газ здійснив несвоєчасно, з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для нарахування заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Крім того, враховуючи, що відповідач у травні 2019 року фактично спожив природний газ у обсязі меншому, ніж узгоджено сторонами умовами договору, до стягнення з відповідача також заявлено завдані позивачу збитки у розмірі 214,74 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Від Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" надійшов відзив на позовну заяву № 01-106 від 20.01.2021, в якому відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку подання останнього, обґрунтовуючи тим, що представник відповідача ознайомився з матеріалами позовної заяви в приміщенні суду 06.01.2021, оскільки копія позовної заяви з доданими до неї документами до КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" не надходила.
Судом прийнято до розгляду відзив на позовну заяву.
В поданому відзиві відповідач заперечує проти позову та просить суд зменшити нараховану АТ "НАК "Нафтогаз України" суму пені, 3% річних, інфляційних втрат, заявлену у позовних вимогах, на 99%, обґрунтовуючи вказане тим, що станом на дату подання позову основна заборгованість за відповідачем відсутня; відповідач позбавлений можливості уникнути прострочення грошового зобов'язання за актами приймання-передачі природного газу так, як розрахунки здійснюються відповідно до постанов НКРЕКП, якими встановлено нормативи перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання, тому відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів; відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки наявні дебіторська заборгованість споживачів за теплопостачання та невідшкодована державою різниця в тарифах; відповідач зазначає, що задоволення позовних вимог в повному обсязі стане причиною зупинення водопостачання та водовідведення, теплопостачання в місті Бровари, що призведе до техногенної катастрофи в місті Бровари; крім того підприємство відноситься до критичної інфраструктури і змушене нести додаткове навантаження, в тому числі у зв'язку з введенням карантину, спричиненого коронавірусом "COVID-19", оскільки оплата споживачів зменшилась на 30%; щодо заявленої суми збитків відповідач стверджує, що позивачем не взято до уваги пункт 2.5 Договору та Правила постачання природного газу (затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496), якими визначено, що якщо договором встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу (згідно Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018 - 5%) то в цих межах не здійснюються нарахування збитків, а тому сума збитків за травень 2019 року позивачем завищена та розрахована з порушеннями.
Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надіслано відповідь на відзив № 39/5-815-21 від 29.01.2021, відповідно до якої позивач вважає, що відповідачем належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов'язання у строк, визначений умовами договору, в розумінні частини першої статті 233 Господарського кодексу України, а тому прохання відповідача про зменшення розміру нарахованих АТ "НАК "Нафтогаз України" до стягнення з відповідача сум задоволенню не підлягає. До того ж, позивач зазначав, що відсутність коштів на рахунках не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Щодо наведених відповідачем обґрунтувань неправомірності розрахунку збитків позивач вважає їх такими, що не відповідають умовам договору постачання природного газу № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018 та чинному законодавству, оскільки умовами договору сторони погодили обов'язок відповідача відшкодувати збитки у разі відхилення планових обсягів природного газу від фактично спожитих, котрі розраховані відповідно до викладених умов.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 22.02.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (Постачальник) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (Споживач) 01.10.2018 укладено договір постачання природного газу № 2457/18-БО-17, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 52,800 тис.куб.м.
У відповідності з пунктом 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 5.2 Договору визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором на дату його укладення становить 9 488,64 грн (в тому числі ПДВ 20%).
Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з пунктом 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 10.3 Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).
22.10.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018, відповідно до умов якої було викладено в новій редакції: 1) пункт 2.1 Договору: "постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 26.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 850,000 тис.куб.м"; 2) в пункти 3.8-3.9 Договору про порядок та умови передачі природного газу внесено зміни в датах; 3) пункт 12.1 Договору: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 26.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
Відповідно до пункту 5 додаткової угоди № 1 від 22.10.2018 до Договору дана додаткова угода поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.10.2018.
29.10.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" було укладено додаткову угоду № 2 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018, відповідно до умов якої, зокрема, було викладено в новій редакції: 1) пункт 2.1 Договору: "постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 870,000 тис.куб.м"; 2) пункт 12.1 Договору: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 31.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення". Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.10.2018 (пункт 5 додаткової угоди № 2).
01.11.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" було укладено додаткову угоду № 3 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018, відповідно до умов якої доповнено пункт 2.1 Договору абзацом: "постачальник передає споживачу з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 414,424 тис.куб.м". З 01.11.2018 пункти 5.1-5.3 Договору викладено в новій редакції і відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м газу з 01.11.2018 становить 7 482,61 грн (в тому числі ПДВ 20%). Пункт 12.1 Договору викладено в новій редакції: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 30.11.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
Відповідно до пункту 5 додаткової угоди № 3 від 01.11.2018 до Договору дана додаткова угода поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.11.2018, та діє протягом строку дії Договору.
26.11.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" було укладено додаткову угоду № 4 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018, відповідно до якої розділи 1-12 Договору викладено в новій редакції, зокрема:
1) пункт 2.1."постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1 808 524 тис.куб.м, в тому числі по місяцях";
2) пункт 3.13. "якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5".
3) пункт 5.7. "відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України";
4) пункт 6.2. "споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору";
5) підпункт 4 пункту 6.3. "постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених";
6) пункт 11.1. "договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення";
7) пункт 11.2. "пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абз. 5 підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2) п. 6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється не електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті постачальника".
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 до Договору дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання і діє з 01.12.2018.
20.03.2019 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" було укладено додаткову угоду № 4/1 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018, відповідно до якої пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7 абз. 5 підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019.
Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абз. 4 підп. 5) п. 6.2, абз. 2 підп. 2) п. 6.4 цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність (пункт 2 додаткової угоди № 4/1).
Додатковою угодою № 5 від 29.03.2019 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018 між сторонами погоджено внести зміни до Договору, змінивши слова Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на слова Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
23.04.2019 між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" було укладено додаткову угоду № 6 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018, відповідно до якої пункт 2.1 Договору змінено та визначено, що замовлений споживачем на квітень 2019 року обсяг (об'єм) природного газу становить 220,0 тис.куб.м.
Також 23.04.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду № 7 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018, якою доповнено: 1) пункт 2.1 Договору: "постачальник передає споживачу у травні 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 6,500 тис.куб.м"; 2) пункт 4.2 Договору: "ціна за 1000 куб. м газу з 01.05.2019 становить 8 621,76 грн (в тому числі ПДВ 20%); 3) пункт 12.1 Договору: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 31.05.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
21.05.2019 між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" було укладено додаткову угоду № 8 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018, відповідно до умов якої сторони погодили, що у червні - вересні 2019 року постачальник передає споживачу замовлений ним природний газ в обсязі 26 тис.куб.м, крім того внесено зміни в пункт ціни природного газу, оскільки до ціни газу додається тариф на послуги транспортування природного газу, і відповідно з 01.05.2019 по 31.05.2019 за 1000 кум. м газу споживач зобов'язаний сплатити 7 376,63 грн (в тому числі ПДВ 20%), з 01.06.2019 по 30.06.2019 - 7 747,43 грн (в тому числі ПДВ 20%). Строк дії Договору в частині постачання природного газу продовжено до 30.09.2019 (включно) (пункт 11.1 Договору в редакції додаткової угоди № 8 від 21.05.2019).
Підписаними між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" додатковими угодами № 9 від 26.06.2019, № 11 від 18.07.2019, № 13 від 07.08.2019 та № 15 від 30.09.2019 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018 між сторонами узгоджено, що замовлений споживачем на червень - вересень 2019 року обсяг (об'єм) природного газу становитиме 0,0 тис.куб.м.
Додатковими угодами № 10 від 27.06.2019, № 12 від 18.07.2019, № 13/1 від 29.08.2019 та № 14 від 12.09.2019 2019 до Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018 підписаними між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" узгоджено доповнити пункти 4.2 та 4.4 розділу 4 стосовно зміни ціни природного газу.
Так на виконання умов Договору № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018 АТ "НАК "Нафтогаз України" було поставлено КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" природний газ на загальну суму 14 450 480,59 грн, що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 на суму 1000102,66 грн, від 30.11.2018 на суму 2108495,30 грн, від 31.12.2018 на суму 3360665,53 грн, від 31.01.2019 на суму 2175397,34 грн, від 28.02.2019 на суму 2167690,25 грн, від 31.03.2019 на суму 1900643,30 грн, від 30.04.2019 на суму 1696951,64 грн, від 31.05.2019 на суму 40534,57 грн.
Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.
Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" сплатило поставлений АТ "НАК "Нафтогаз України" газ у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за загальний період з 20.12.2018 по 13.12.2019
Проте, як зазначає позивач, відповідач здійснював оплату несвоєчасно, чим порушив умови договору в частині своєчасного розрахунку за отриманий природний газ.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за спожитий природний газ позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за періоди прострочення оплат, а також нарахованої в передбаченому пунктом 5.7 Договору порядку суми збитків за використання меншого від замовленого обсягу газу за травень 2019 року.
Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за прострочення виконання зобов'язання.
За змістом статей 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Укладений між сторонами договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Приписами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що у відповідності до пункту 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений газ згідно договору постачання природного газу № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018 станом на момент подання позову до суду було погашено повністю, однак з порушенням строків виконання зобов'язання.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує, що в його діях відсутня вина щодо несвоєчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ, оскільки кошти за поставлений природний газ сплачувалися з дотриманням порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, тобто відповідач фактично не користується власними коштами, фактично на протязі календарного року 78-90% коштів з рахунку відповідача надходять "АТ НАК "Нафтогаз України".
Частиною першою статті 191 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - це рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.
Положеннями частини третьої статті 191 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.
На виконання вимог статті 191 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 18.06.2014 р. № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (далі - Порядок № 217).
Пунктом 1 Порядку № 217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
В силу приписів частин четвертої, п'ятої статті 191 Закону України "Про теплопостачання" Порядок № 217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме - передбачає обов'язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку № 217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками (пункти 8, 9, 14 Порядку № 217).
Отже, положеннями Порядку № 217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.
Аналіз приписів статті 191 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком № 217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.
Водночас, положення Порядку № 217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.
Визначений Порядком № 217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Отже, положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 р. у справі № 903/918/19.
З урахуванням зазначеного, вказаний Порядок № 217 не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.
Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" порушено зобов'язання за Договір № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018 в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 укладеної сторонами додаткової угоди № 4 від 26.11.2018, котрою викладено Договір № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018 в новій редакції передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 (в редакції додаткової угоди № 4), споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначених норм наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 366 664,56 грн пені та 72 870,78 грн 3% річних, нараховані на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо за зобов'язаннями з жовтня 2018 року по травень 2019 року, а також 28 404,24 грн інфляційних нарахованих за зобов'язаннями з грудня 2018 року по лютий 2019 року, квітня та травня 2019 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону.
Крім того відповідач вірність розрахунку не заперечив, власного контррозрахунку не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.
Поряд з тим відповідач у відзиві на позов просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, наявність дебіторської заборгованості, неповне відшкодування місцевим бюджетом збитків, завданих різницею в тарифах на послуги теплопостачання, обмеженість у вільному розпорядженні коштами, які надходять на рахунок відповідача від споживачів, оскільки розрахунки здійснюються відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРП), якими встановлено нормативи перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання. На підтвердження даних обставин відповідачем долучено до відзиву баланси (звіт про фінансовий стан) по КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" за період з 2017 року по 2020 рік.
У свою чергу у відповіді на відзив позивач просив суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, вказуючи на те, що виключні та достатні підстави для їх зменшення відсутні.
Суд відзначає, що Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства, є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Поряд з цим, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми та інфляційних втрат здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (статті 612, 625 Цивільного кодексу України).
При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (наведена правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18).
Отже, як вбачається з матеріалів справи позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі №910/9765/18.
За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Господарський суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Долучені відповідачем до матеріалів справи інформаційні листи щодо заборгованості з різниці між фактичними витратами та тарифами на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води для бюджетних установ від 01.11.2020 та баланси (звіт про фінансовий стан) по КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" за період з 2017 року по 2020 рік, судом оцінюються критично, оскільки останні не свідчать про винятковість зазначених відповідачем обставин та про вжиття ним будь-яких заходів для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов'язання з своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого позивачем.
Здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Тобто, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором постачання природного газу № 2457/18-БО-17 від 01.10.2018.
Крім того, суми штрафних санкцій, 3% та інфляційних, нараховані позивачем за несвоєчасне погашення сум заборгованості не є значними чи надмірно великими, виходячи із загальної суми вартості поставленого природного газу за договором, а тому суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру пені, 3% річних та інфляційних.
Щодо вимог про стягнення збитків у розмірі 214,74 грн, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем умов договору за зобов'язаннями травня 2019 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено в пункті 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х K, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається у договорі постачання та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений постачальником до 1; 3) у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об'ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Правил постачання природного газу за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Відповідно до пункту 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 23.04.2019) постачальник передає споживачу у травні 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 6,500 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.05.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу в кількості 5,495 тис.куб.м на загальну суму 40 534,57 грн.
Таким чином, відповідачем у травні 2019 року фактично спожито природного газу, в обсязі меншому на 1,00500 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами.
АТ "НАК "Нафтогаз України" 04.11.2019 на адресу відповідача було направлено акт-претензію № 26-2907-19, якою позивач вимагав від відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 Договору та пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу в розмірі 214,74 грн за різницю між замовленим у травні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем у травні 2019 року природного газу за Договором.
На підтвердження отримання відповідачем акта-претензії № 26-2907-19 від 04.11.2019 позивачем долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0100174758934 з відміткою про отримання, крім того в матеріалах справи міститься лист-відповідь від КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" про невизнання розміру збитків.
Як вбачається із поданого відповідачем відзиву, останнім не заперечується щодо нарахованих збитків вцілому, заперечення відповідача полягають у самому розрахунку збитків, оскільки відповідач вважає, що розрахунок збитків повинен здійснюватися із зменшенням замовленого об'єму на 5% такого об'єму.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 1 укладеної сторонами додаткової угоди № 4/1 від 20.03.2019 пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року.
Відповідно до пункту 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Таким чином умовами договору визначений чіткий порядок нарахування вартості збитків, який розраховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Жодних формул щодо зменшення замовленого газу на обумовлений договором відсоток різниці використаного/недовикористаного природного газу умовами договору не передбачено.
Судом встановлено, що фактичний обсяг використаного споживачем природного газу в травні 2019 року згідно підписаного акту приймання-передачі природного газу становить - 5,495 тис.куб.м, тоді як замовлено споживачем - 6,500 тис.куб.м, що підтверджується підписаною між сторонами додатковою угодою № 7 від 23.04.2019.
Тобто, різниця між замовленим обсягом та використаним споживачем обсягом становить 1,005 тис.куб.м, а тому позивачем вірно нараховано відповідачу збитки на підставі підпункту 3.13.1 і пункту 5.7 Договору та пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу.
Наведений відповідачем розрахунок збитків не узгоджується з умовами договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018.
Згідно розрахунку, збитки позивача за завдані внаслідок фактичного споживання відповідачем природного газу в обсязі меншому, ніж замовлено, в травні 2019 року склали 214, 7 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення збитків визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 214,74 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі.
Згідно з частинами першої - третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 3А, код 13711949) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код 20077720) 366 664 (триста шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 56 коп. пені, 72 870 (сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят) грн 78 коп. 3% річних, 28 404 (двадцять вісім тисяч чотириста чотири) грн 24 коп. інфляційних та 214 (двісті чотирнадцять) грн 74 коп. збитків та 7 022 (сім тисяч двадцять дві) грн 32 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повне рішення складено та підписано: 03.03.2021