Суддя Попова В. О.
Справа № 644/5509/20
Провадження № 2/644/863/21
24.02.2021
24 лютого 2021 року м. Харкова Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дашкової К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівельний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
28 липня 2020 року представник позивача - ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ПАТ «Харківський верстатобудівельний завод» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 19 339 грн. 63 коп.; середній заробіток з 30.08.2019 року по день ухвалення судового рішення в розмірі 92 292 грн. 20 коп.
22 жовтня 2020 року через канцелярію суду надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій представник позивача - ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток з 30.08.2019 року по 30.09.2020 року у розмірі 100 405 грн. 80 коп., в обґрунтування чого зазначив, що відповідач 30.09.2020 погасив заборгованість з виплати заробітної плати.
22 лютого 2021 року через канцелярію суду надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій представник позивача - ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток з 29.08.2019 року по 30.09.2020 року у розмірі 118 451 грн. 13 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 з 18 липня 2017 року по 29 серпня 2019 року перебував у трудових відносинах з відповідачем; 29 серпня 2019 року він був звільнений за власним бажанням (наказ № 227-к від 29.08.2019). На момент його звільнення відповідач письмово не повідомив про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату заробітної плати. 30.09.2020 відповідач погасив заборгованість по заробітній платі. Оскільки виплата заборгованості по заробітній платі виплачена несвоєчасно, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 118 451 грн. 13 коп. згідно наведеного в заяві про уточнення позовних вимог розрахунку.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2020 року позовна заява прийнята, відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, повідомлявся належним чином та своєчасно. Причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань тощо від нього не находило.
В судове засідання представник позивача - Гнатенко О.В., який діє на підставі довіреності, не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність; наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання за місцем знаходження юридичної особи. Через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, з тексту якого вбачається, що відповідач заперечує щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з підстав, викладених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову. Надав довідку про розрахунок середньоденної заробітної плати позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем протягом періоду з 18.07.2017 по 29.08.2019, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 5-9).
На підставі Наказу № 227 від 29.09.2019 ОСОБА_2 звільнений за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.9).
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно Довідки ПАТ «Харківський Верстатобудівельний завод» наданої відповідачем на електронну адресу суду 24.02.2021, ОСОБА_2 працював в АТ «ХАРВЕРСТ» з 18.07.2017 по 29.08.2019 та займав посаду електромонтер з ремонту обладнання; станом на день звернення до суду, а саме: 28.07.2020 заборгованість по виплаті заробітної плати складала 19 339 грн. 63 коп.: станом на 01.10.2020 заборгованість перед ОСОБА_2 була погашена в повному обсязі; середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 262 грн. 41 коп.
Як вбачається з розрахункового листа ОСОБА_2 (таб. номер 9409; ИНН НОМЕР_1 ) за вересень 2019 року ПАТ «Харківський верстатобудівельний завод», борг підприємства на початок місяця складає 38 335 грн. 34 коп. (а.с.14).
Вирішуючи позовні вимоги суд зазначає наступне.
Частиною першою 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а, отже, працівник може визначати остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Однак, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 року N 13 постановив, що суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не звільняють роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, провадження № 61-3683св18.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК) загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи права відповідно до частини третьої статті 13 ЦК, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц (далі постанова) у пункті 87 прописано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки ( прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. (п.п.91; 91п.1,2,3,4 постанови).
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що затримка розрахунку сталася не з вини відповідача, суд доходить висновку, що оформивши звільнення позивача ОСОБА_2 та видавши йому трудову книжку, відповідач ПАТ «Харківський верстатобудівельний завод» свій обов'язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави як для стягнення заборгованості із заробітної плати, так і для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.
Відповідно до наданої відповідачем довідки середньоденна заробітна плата позивача складає 262 грн. 41 коп.
В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 30.08.2019, наступного дня з моменту звільнення, та по день кінцевого розрахунку з позивачем - 30.09.2020, а саме: серпень 2019 - 1 робочий день, вересень 2019 - 21 робочий день, жовтень 2019 - 22 робочих дня, листопад 2019 - 21 робочий день, грудень 2019 - 21 робочий день, січень 2020 - 21 робочий день, лютий 2020 - 20 робочих дня, березень 2020 - 21 робочий день, квітень 2020 - 21 робочих дня, травень 2020 - 19 робочих дня, червень 2020 - 20 робочих дня, липень 2020 - 23 робочих дня, серпень 2020 - 20 робочих дня, вересень 2020 - 22 робочих дня, а всього 273 днів. Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку на момент розгляду справи складає 273 днів х 262 грн. 41 коп. = 71 637 грн. 93 коп.
Звертаючись з позовом представник позивача в інтересах ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 118 451 грн. 13 коп., що не відповідає дійсному розрахунку середнього заробітку за час затримки.
Крім того, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 71 637 грн., тобто за 273 робочих дня (з наступного дня звільнення ОСОБА_2 до кінцевого розрахування заборгованості по заробітній платі) суттєво перевищує суму основного боргу по заробітній платі на час звільнення та порушує принцип співмірності.
Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, суд, беручи до уваги правові позиції Великої палати прописані у постанові від 26 червня 2019 року вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі нарахованої та невиплаченої заробітної плати на дату його звільнення.
Із врахуванням вище встановленого та принципу співмірності, суд прийшов до висновку, що на користь позивача з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки з 30.08.2019 по 30.09.2020 включно в сумі 38 335 грн. 34 коп., що відповідає принципу справедливості до сторін у справі.
Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб'єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов'язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.
Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).
Суд роз'яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті на їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Позивачем було сплачено 922 грн. 92 коп. судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 298 грн. 69 коп. (38 335 грн. 34 коп./ 118 451 грн. 13 коп.*922 грн. 92 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівельний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівельний завод» (код ЄДРПОУ 00223243, місце знаходження: пр. Московський, 277, м. Харків) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 30 серпня 2019 року по 30 вересня 2020 року у розмірі - 38 335 (тридцять вісім тисяч триста тридцять п'ять) грн. 34 коп., з послідуючим утриманням із вказаних в цьому абзаці сум податку на додану вартість та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівельний завод» (код ЄДРПОУ 00223243, місце знаходження: пр. Московський, 277, м. Харків) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 298 (двісті дев'яносто вісім) грн. 69 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Орджонікідзевський районний суд. м. Харкова.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 24.02.2021. Повний текст рішення складено 01.03.2021.
Суддя Попова В.О.