Справа № 426/406/21
03 березня 2021 року м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Бурдун Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Горшкової Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сватове заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
В провадженні Сватівського районного суду Луганської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 22.02.2021 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 02.03.2021 року було відкрите загальне позовне провадження у справі, та справу призначено до підготовчого судового засідання.
02.03.2021 року до Сватівського районного суду Луганської області надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на об'єкти нерухомості: житлову квартиру, загальною площею 60,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житлову квартиру загальною площею 36,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви позивач ОСОБА_1 зазначив, що на даний момент у позивача з'явились підстави вважати, що відповідач, розуміючи необхідність повернення грошових коштів позивачу, може реалізувати наявне у нього нерухоме та рухоме майно. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було отримано Інформаційну довідку № 244353799, відповідно до якої відповідач залишається власником квартир, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 . У позивача відсутня інформація про наміри відповідача щодо приховання даного майна, оскільки дане майно знаходиться під іншими обтяженнями та невідомо про можливість відповідача зняти дані обтяження. Але відповідач є одноособовим власником цих об'єктів нерухомості. Позивачу стало відомо, що відповідач може у будь-який час залишити територію України. У разі здійснення відповідачем власних намірів по переоформленню майна, може привести до порушення гарантованих законодавством України прав позивача на належні йому грошові кошти, що були передані у позику відповідачу.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Пункт 1 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Предметом позову є вимога позивача до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 910140,00 грн.
У даному випадку предметом спору не являється квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; та квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на які просить накласти арешт позивач у заяві про забезпечення позову.
Між тим, у заяві про забезпечення позову та доданих до неї матеріалах відсутня оцінка квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та оцінка квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд вважає, що захід забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не є співмірним із заявленими позовними вимогами та вид і захід забезпечення позову не пов'язаний з предметом позову і предметом спору.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року по справі №752/6255/18, де вказується, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову має бути співрозмірним із предметом спору.
Крім того, у заяві про забезпечення позову позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_2 є одноособовим власником квартир. З Інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Так, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2020 року у справі №910/16505/19 заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Тому, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд вважає, що вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову відносно вищезазначеної квартири буде порушувати права особи, яка не є учасником справи.
Суд зазначає, що наявність самого по собі позову про стягнення грошових коштів не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу квартири. Звертаючись з відповідною заявою, позивач серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов'язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо.
Суд звертає увагу, що обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подана заява про забезпечення позову була обґрунтована наявністю у заявника припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може у подальшому унеможливити виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя Т.А.Бурдун