Справа №: 398/4470/20
провадження №: 2/398/693/21
Іменем України
"24" лютого 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Авраменка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовує тим, що є власником зазначеного будинку. Відповідач зареєстрований в даному будинку, але не проживає в ньому понад рік, будинком не користується.
Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився без повідомлення причин, відзив не подав та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то судом постановлено ухвалу про заочний розгляд цієї справи.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та пояснила, що є власником будинку АДРЕСА_1 з 1991 року, а проживає там з 1998 року. До того часу там проживали її батьки. Відповідач ОСОБА_2 колишній чоловік її племінниці та ніколи не проживав в її будинку. Зареєстрували його щоб він зміг влаштуватися на роботу, а проживали вони в м. Олександрії. Понад 14 років тому вони розірвали шлюб. На стягненні судових витрат з відповідача вона не наполягає.
Заслухавши вступне слово позивача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Позивач є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 26 жовтня 1991 року.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Приютівської селищної ради (Головківський старостинський округ) Олександрійського району Кіровоградської області від 27 листопада 2020 року вих. №721, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 , яка є власником, та має такий склад сім'ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - чоловік, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - зять, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - не родич, зареєстрований, але не проживає.
Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Особа має право на захист порушеного права у спосіб визначений законом або договором. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України), а саме, від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Наведене свідчить, що задоволення позову про позбавлення особи права користування жилим приміщенням можливе лише у відношенні тієї особи, яка вже набула права користування конкретним житловим приміщенням, вселилась в нього в установленому порядку у якості члена сім'ї наймача, члена ЖБК або члена сім'ї власника квартири чи будинку, однак певний час без поважних на те причин в ньому не мешкає, тобто не використовує житло за цільовим призначенням для проживання понад встановлений законодавством термін.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11 та від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Приютівської селищної ради (Головківський старостинський округ) Олександрійського району Кіровоградської області від 05 лютого 2021 року вих. №27, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно з 16 грудня 2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але за місцем реєстрації не проживає.
Згідно з актом, складеним 27 листопада 2020 року Головківським старостинським округом Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області за участю сусідів встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає з грудня 2003 року.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 її рідна сестра, а відповідач - колишній чоловік її дочки. Він ніколи не проживав в будинку позивача, зареєструвався щоб влаштуватися на роботу. З її дочкою він давно розлучився. Вона його не бачила близько 8 років.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона сусідка позивача, а відповідача знає як колишнього чоловіка її племінниці. Він ніколи не проживав у будинку позивача. Понад 10 років його не бачила, місце його перебування їй невідоме.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи відсутність відповідача за місцем реєстрації понад один рік, без поважних причин та відсутність іншої домовленості між власником житлового приміщення та відповідачем, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом - будинком АДРЕСА_1 .
Позивач на стягненні судових витрат не наполягала та просила не стягувати з відповідача судовий збір, сплачений нею при подачі позову.
На підставі ст. ст. 16, 319, 321, 391, 405 ЦК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 01 березня 2021 року.
Суддя О.В.Авраменко