Справа №: 404/4742/20
провадження №: 2/398/328/21
Іменем України
"19" лютого 2021 р.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Авраменка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фортечний відділ Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з нерухомого майна
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про скасування арешту накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 12.12.2015 року Кіровським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку з господарського-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з наявністю арешту на все її майно. В той же час, листом Фортечного відділу Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 31.07.2020 року повідомлено, що виконавче провадження, за яким було накладено арешт нерухомого майна, фактично виконане 13.01.2016 року згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року, та надати більше інформації неможливо, оскільки виконавче провадження знищено відповідно до п. п. 3.19, 3.20 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, яка діяла на той час. Листом Кропивницького управління Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 24.06.2020 року, позивачу повідомлено, що станом на 24.06.2020 року ОСОБА_2 по Кропивницькому управлінню не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів. На даний час позивач має намір оформити спадщину після померлої матері, однак накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обмежує законні права позивача, як спадкоємця нерухомого майна.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Від позивача надійшла заява, в якій вона просила позовні вимоги задовольнити, судовий збір з відповідача не стягувати та розглядати справу у її відсутність.
Представника відповідача надійшла заява, в якій він просив розглянути справу без його участі.
Третя особа причини неявки в судове засідання свого представника не повідомила.
Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.
Позивач є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про її народження.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
З матеріалів спадкової справи, заведеної до майна померлої ОСОБА_2 вбачається, що позивач є спадкоємцем першої черги та прийняла спадщину після її смерті шляхом подання до нотаріальної контори відповідної заяви.
Листом державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2 Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 06.08.2020 року № 1165/01-16, позивачу було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку з господарського-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з наявністю арешту на все її майно.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст. 1217 та ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Постановою державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 12.12.2015 року в межах виконавчого провадження №49589547 було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах суми боргу. Зазначене виконавче провадження здійснювалось у зв'язку з примусовим виконанням рішення №0018541703 від 19.10.2015 року, виданого Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області штрафних санкцій в розмірі 272,58 грн.
На підставі зазначеної постанови внесено відповідні відомості про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою №219655915 від 10.08.2020 року.
В той же час, з листа Фортечного відділу Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 31.07.2020 року, вих. №75329, вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання рішення №0018541703 від 19.10.2015 року, виданого Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області штрафних санкцій в розмірі 272,58 грн., в межах якого накладено арешт, фактично виконане 13.01.2016 року згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року. Фортечний ВДВС не має змоги надати більше інформації, оскільки виконавче провадження знищено відповідно до п. п. 3.19, 3.20 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, яка діяла на той час.
Також, з листа Кропивницького управління Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 24.06.2020 року вбачається, що станом на 24.06.2020 року ОСОБА_2 по Кропивницькому управлінню не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів.
Пунктом 8 частини 1 статті 29 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 13.01.2016 року) встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 13.01.2016 року).
Проте, закінчуючи виконавче провадження відносно ОСОБА_2 у зв'язку з фактичним виконанням, державним виконавцем питання скасування арешту вирішено не було.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Наведені Конституційні гарантії права володіти своїм майном поєднується з такими ж вимогами ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11 де зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17.07.1997 Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.
Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Копеський проти Словаччини» зазначено, що майном може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права. «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт.
Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Особа має право на захист порушеного права у спосіб визначений законом або договором. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Отже, в ході судового розгляду встановлено, що виконавчих документів майнового та немайнового характеру, по яким боржником виступає ОСОБА_2 , на примусовому виконанні не перебуває, виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 , завершено 13 січня 2016 року у зв'язку з фактичним виконанням. При цьому, наявність арешту в межах завершеного виконавчого провадження перешкоджає позивачу в реалізації її спадкових прав після смерті матері.
Оскільки, позивач в іншій спосіб, крім звернутися з позовом в суд про зняття арешту з майна, захистити свої порушені права не може, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
На відшкодуванні судових витрат позивач не наполягала.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (адреса місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43142606), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фортечний відділ Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (адреса місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Дворова 32/29, код ЄДРПОУ 34977781), про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на все майно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) постановою державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.12.2015 року у виконавчому провадженні №49589547.
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 01 березня 2021 року.
Суддя О.В.Авраменко