Ухвала
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/14690/19
провадження № 51-4338 зр 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в судовому засіданні заяву начальника Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» ОСОБА_5 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 28 січня 2021 року,
встановив:
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Цим же вироком ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та заступника прокурора Харківської області ОСОБА_9 залишено без задоволення. Вирок місцевого суду змінено, перекваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та засуджено останнього за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, прокурор ОСОБА_8 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив зазначене рішення в частині засудження ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині засудження ОСОБА_6 у касаційному порядку не оскаржувалися.
Постановою Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року стосовно засудженого ОСОБА_7 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У своїй заяві начальник Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» ОСОБА_5 просить роз'яснити зазначене рішення суду касаційної інстанції в частині засудження ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви та матеріали касаційного провадження, колегія суддів вважає, що у роз'ясненні постанови Верховного Суду від 28 січня 2021 року слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Як убачається з тексту постанови Верховного Суду від 28 січня 2021 року, вона складена відповідно до вимог ст. 442 КПК України з посиланням на норми чинного кримінального процесуального закону, викладена чіткими та зрозумілими реченнями і не містить труднощів для розуміння її точного змісту.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що постанова Суду містить посилання про відсутність касаційних скарг на рішення судів попередніх інстанцій щодо засудженого ОСОБА_6 , у зв'язку з чим Верховний Суд будь-яких рішень в цій частині не приймав, а вирок місцевого суду від 13 листопада 2019 року та ухвала апеляційного суду від 23 червня 2020 року стосовно ОСОБА_6 цією постановою не змінювались.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для роз'яснення постанови Верховного Суду немає.
Керуючись статтями 380, 441 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити начальнику Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» ОСОБА_5 у роз'ясненні постанови Верховного Суду від 28 січня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3