Ухвала
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 208/6887/20
провадження № 51-1086ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня
2020 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року,
встановив:
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_4 визнано винуватою
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання
з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на вказаний вирок.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити,
з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження в разі, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або про відмову в застосуванні заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду у апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Як убачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, зазначений вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядався, оскільки ухвалою апеляційного суду від 27 січня 2021 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженої.
Таким чином, зважаючи на наведене, вирок Заводського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_4 не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Що стосується доводів у касаційній скарзі засудженої щодо незаконності ухвали апеляційного суду від 27 січня 2021 року, то вони є необґрунтованими.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Як убачається з копії вироку суду першої інстанції, кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 було розглянуто в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
За приписами ч. 5 ст. 382 КПК України вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 було розглянуто в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, а в апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила скасувати вирок щодо неї та визнати її невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, виправдати за недоведеністю участі у вчиненні кримінального проступку та закрити кримінальне провадження, апеляційний суд з урахуванням наведених положень процесуального закону, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Оскільки зі змісту касаційної скарги, доданої до неї копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження
за її касаційною скаргою на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року щодо неї.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3