Ухвала
іменем України
3 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 537/2860/20
Провадження № 51-1040 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року щодо засудженої ОСОБА_6 ,
Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2020 року була затверджена угода про визнання винуватості, укладена 17 серпня 2020 року між прокурором прокуратури Полтавської області та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12020170000000404.
ОСОБА_6 було засуджено за ч. 1 ст. 255 (в редакції від 5 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку три роки.
Як убачається з касаційної скарги та судового рішення, не погоджуючись із вказаним вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2020 року повернуто апелянтам.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати вищевказані судові рішення щодо засудженої ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що ОСОБА_6 , щодо якої оскаржуваним вироком суду була затверджена угода, є членом злочинної організації, до якої відповідно до обвинувального акта входить і ОСОБА_5 . Сам ОСОБА_5 себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнає та повністю заперечує свою участь у злочинній діяльності. Всупереч ст. 217 КПК України під час досудового розслідування слідчим було прийняте процесуальне рішення про виділення в окреме провадження матеріалів щодо ОСОБА_6 . На думку захисника, зазначене призвело до порушення права обвинуваченого ОСОБА_5 на справедливий суд. На обґрунтування своєї позиції захисник посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 20 серпня 2020 року в справі № 344/20740/18. Враховуючи наведене, захисник порушує питання про об'єднання кримінальних проваджень щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та інших осіб.
Перевіривши доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4 , долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК Українивирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Статтею 394 КПК України визначено особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень, зокрема у ч. 4 цієї статті зазначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексуугода не може бути укладена.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПКУкраїни апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Враховуючи зазначені норми закону та встановивши, що апеляційні скарги подано на вирок суду першої інстанції, постановлений на підставі угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_6 , апеляційний суд дійшов висновку про необхідність повернення вказаних скарг захисників.
Суддя апеляційного суду, мотивуючи своє рішення наголосив на тому, що з аналізу норм кримінального процесуального кодексу слідує, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди може бути оскаржений обмеженим колом суб'єктів та з чітко визначених законом підстав, зазначених у частинах 3, 4 ст. 394 КПК України. При цьому зазначив, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості іншими особами, крім обвинуваченого, його захисника, законного представника та прокурора.
Крім того, у рішенні апеляційного суду, виходячи з формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, правильно вказано, що воно стосується виключно обвинувачення ОСОБА_6 , котра уклала угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції від 5 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України. При цьому правомірність дій інших осіб місцевий суд не досліджував й оцінку їх діям не надавав. Досліджені ж судом першої інстанції докази по справі розглянуті виключно в рамках обвинувачення ОСОБА_6 , без посилань на ступінь винуватості інших осіб, і не зачіпає права, свободи й інтереси ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , як про це зазначено в апеляційних скаргах, поданих в їх інтересах адвокатами ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
Саме з цих підстав, апеляційний суд обґрунтовано визнав, що адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не є особами, які зазначені в ч. 4 ст. 394 КПК України, і не мають права апеляційного оскарження вироку, ухваленого щодо ОСОБА_6 на підставі угоди між прокурором та обвинуваченою про визнання винуватості.
На переконання колегії суддів касаційної інстанції, апеляційний суд, повертаючи апеляційні скарги захисників, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Підстав для сумніву у правильності висновків суду апеляційної інстанції немає.
До того ж, колегія суддів не може погодитися з посиланням захисника ОСОБА_4 на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 20 серпня 2020 року в справі № 344/20740/18, як на один із доводів у його касаційній скарзі. У зазначеній захисником справі суд касаційної інстанції дійсно визнав неправомірним виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження, однак у даній справі не йдеться про оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, який відповідно ч. 3 ст. 394 КПК України може бути оскарженим обмеженим колом суб'єктів. А тому посилання захисника на вказану правову позицію є неспроможним.
Крім того, як убачається з касаційної скарги, захисник порушує питання й про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 . Однак, зазначений вирок в апеляційному порядку по суті не переглядався, а тому, з огляду на положення, передбачені ч. 1 ст. 424 та п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Інших доводів стосовно незаконності судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, касаційна скаргазахисника не містить.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року щодо засудженої ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3