04 березня 2021 року
м. Київ
справа №639/1758/15-ц
провадження № 61-590ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2015 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 358 955,73 грн.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2015 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29 квітня 2008 року № DN81AR15790125 у розмірі 179 702,04 грн, у тому числі: 68 733,07грн - заборгованість за кредитом; 24 904,67грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом; 68 733,07 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250грн - штраф (фіксована частина); 17 081,23 грн - штраф (процентна складова). Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2015 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з комісії, штрафів і у задоволенні цих позовних вимог відмовлено, а в частині сум стягнення заборгованості за тілом кредиту, пенею та загальної суми стягнення змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість у розмірі 86 402,80 грн.
У січні 2021 року представник ОСОБА_1 , діюча в інтересах ОСОБА_2 , подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційної скарги та сплати судового збору.
У лютому 2021 року до суду надійшла уточнена касаційна скарга ОСОБА_2 , якою недоліки скарги не усунуто в повному обсязі.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд вказав скаржнику крім іншого на те, що ним не сплачено у повному обсязі судовий збір.
Разом з уточненою касаційною скаргою ОСОБА_2 надав клопотання про зменшення суми судового збору.
Вивчивши подане клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
ОСОБА_2 пояснює, що сплачена ним частина судового збору не створювала надмірного навантаження на його майновий стан. Проте, у зв'язку з карантином він тривалий час не має постійного заробітку, а наявного заробітку вистачає лише на забезпечення його базових життєвих потреб. На підтвердження відсутності доходу разом з клопотанням скаржником надано роздруківки з електронного кабінету Державної податкової служби України.
Проте, такі докази суд не визнає належними, виходячи з таких підстав.
Параграфом 1 глави 5 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким мають відповідати докази, які надаються для підтвердження обставин під час судового розгляду, зокрема, такі докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
За змістом статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною першою статті 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Докази подаються до суду в оригіналі або їх копії у передбачених законом випадках.
Вивчивши подані роздруківки, завірені печаткою представника скаржника, суд дійшов висновку, що вони не відповідають критеріям, встановленим законом.
Документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі (стаття 1 Заколну України «Про інформацію).
Документ може бути створений в електронній формі з додержанням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги", а у випадках, передбачених законом,- створений у паперовій формі.
Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до статті 7 цього ж закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
З наданих скаржником роздруківок не вбачається автор цих документів, відсутня печатка підприємства-автора, не зазначена відповідальна посадова особа, яка надала інформацію, яка міститься в документі, її електронний підпис та дата складення документу. Таким чином, подані та завірені представником роздруківки електронного кабінету не дають змогу довести справжність їх як документу на підтвердження майнового стану скаржника.
За таких підстав подані роздруківки з електронного кабінету не є належними та достатніми доказами незадовільного майнового стану скаржника, оскільки не відповідають встановленим законом критеріям, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що подані роздруківки містять достовірну та повну інформацію щодо обставин, на які посилається скаржник як на підставу своїх вимог, а тому у задоволенні клопотання скаржника про зменшення суми судового збору слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в повному обсязі, оскільки не сплачено у повному обсязі судовий збір та не надано документів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору.
За правилами статей 185, 393 ЦПК України якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
Оскільки станом на 01 березня 2021 року недоліки касаційної скарги не були усунуті, тому касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню заявнику.
Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , про зменшення суми судового збору.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року повернути скаржнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш