Ухвала
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 521/2179/19
провадження № 61-1337ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», яка підписана представником Зарецьким Іллею Генадійовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з місця реєстрації та виселення,
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») засобами поштового зв'язку 12 лютого 2021 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Зарецьким І. Г. , на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року.
На підставі касаційної скарги АТ «Райффайзен Банк Аваль» не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена 23 грудня 2020 року. Повний текст постанови складено 23 грудня 2020 року. Касаційна скарга АТ «Райффайзен Банк Аваль» здана до поштового відділення 12 лютого 2021 року, що підтверджується відповідною відміткою на поштовому конверті. Тобто з пропущенням передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 22 січня 2021 року.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просить поновити строк на касаційне оскарження. Посилається на те, що повний текст оскарженої постанови отримано АТ «Райффайзен Банк Аваль»18 січня 2021 року, про що свідчить відмітка на супровідному листі апеляційного суду від 23 грудня 2020 року.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Однак вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки АТ «Райффайзен Банк Аваль» не надає будь-яких належних доказів отримання ним копії судового рішення (конверт, довідка суду, тощо). Копія супровідного листа Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року про направлення копії оскарженого рішення не може бути належним доказом поважності причин пропуску строку, оскільки не містить інформації про те, коли копія рішення отримана АТ «Райффайзен Банк Аваль». Проставлення штампу вхідної кореспонденції 18 січня 2021 року на супровідному листі апеляційного суду не є доказом про його отримання у той же день.
На підставі викладеного згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу, має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку та подавши відповідні докази.
Окрім цього, відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», яка підписана представником Зарецьким Іллею Генадійовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар