Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 509/2914/16-ц
провадження № 61-16630св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області,
третя особа - Громадська організація «Авангард-2»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року у складі судді Кочка В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Овідіопольська РДА), третя особа - Громадська організація «Авангард-2» (далі - ГО «Авангард-2», об'єднання), про визнання недійсним розпорядження та державного акта на право власності на земельну ділянку.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що у 1991 роцівона стала членом садівничоготовариства «Тепличний»(далі - СТ «Тепличний», садівниче товариство), у подальшому реорганізованого у ГО «Авангард-2», у якому їй було виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,060 га. Того ж року, їй як члену садівничоготовариства було видано членську книжку садовода.
Зважаючи на те, що виділену їй земельну ділянку № НОМЕР_1 було помилково передано іншому члену товариства - ОСОБА_3 , який у подальшому її приватизував, 21 липня 2006 року вона звернулася до правління садівничого товариства із заявою про виділення їй іншої вільної земельної ділянки. За клопотанням голови садівничого товариства реорганізованого у ГО «Авангард-2», на заміну земельної ділянки № НОМЕР_1 , Овідіопольською РДА їй було виділено вільну земельну ділянку № НОМЕР_2 .
У зв'язку з невідповідністю нумерації земельних ділянок, закріплених за нею та ОСОБА_4 , генеральному плану забудови ГО «Авангард», на підставі рішення правління ГО «Авангард-2» (протокол від 24 липня 2009 року
№ 24), проведено зміну нумерації земельних ділянок, а саме: ділянці, закріпленій за ОСОБА_4 присвоєно № НОМЕР_2, замість № НОМЕР_3 , а земельній ділянці, що була закріплена за нею - № НОМЕР_3 , замість № НОМЕР_2 .
Після зміни нумерації фактичне користування суміжними земельними ділянками, які займали вона та ОСОБА_4 не змінилося, сторони продовжували користуватися тими ж земельними ділянками, змінилася лише їх нумерація.
У 2010 році вона звернулася до проєктної землевпорядної організації з приводу виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують її право власності на земельну ділянку.
Розпорядженням Овідіопольської РДА від 07 червня 2010 року № 619 «Про безоплатну передачу у власність громадянці України ОСОБА_1 земельної ділянки в ГО «Авангард-2» на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва у ГО «Авангард-2» на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Передано їй безоплатно у власність земельну ділянку № НОМЕР_3 загальною площею 0,0596 га (з них: ріллі - 0,0318 га, багаторічних насаджень 0,0278 га) із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у її користуванні, для ведення садівництва у ГО «Авангард-2» на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).
У 2010 році вонане мала змоги отримати державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку у зв'язку із сімейнимиобставинами.
Однак, у подальшому їй стало відомо, що у 2005 році ОСОБА_4 , як суміжному землекористувачеві, що користується земельною ділянкою № НОМЕР_2 , було передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_3 , тобто ту земельну ділянку, яка рахувалася за нею. На підтвердження права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку, їй видано державний акт серії ЯА № 856404
від 14 листопада 2005 року та крім іншого, земельній ділянці № НОМЕР_3 присвоєно кадастровий номер 5123783500:01:001:0607.
Таким чином, відповідно до схеми розміщення земельних ділянок у ГО «Авангард-2» від 06 квітня 2013 року, земельна ділянка № НОМЕР_3 , яка знаходиться у її фактичному користуванні, рахується приватизованою, на відміну від ділянки № НОМЕР_2 , якою фактично користувалася ОСОБА_4 , що рахується неприватизованою.
Посилаючись на наведене, позивач просила:
- визнати недійсним розпорядження Овідіопольської РДА від 06 жовтня
2005 року № 807 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 0,060 га для ведення садівництва у ГО «Авангард-2» Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області;
- визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 856404 про передачу у власність ОСОБА_4 ділянки за № НОМЕР_3 в ГО «Авангард-2» Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області площею 0,060 га для садівництва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня
2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з позовом, оскільки правовідносини, на які посилається позивач мали місце у жовтні 2010 року, тоді як із зазначеним позовом до суду, вона звернулася у 2016 році, що з огляду на заяву ОСОБА_2 про застосування позовної давності та положення частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року змінено в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову
ОСОБА_1 за спливом позовної давності, фактично не встановив обставини справи та не визначив, у який спосіб та ким порушено право ОСОБА_1 , обмежившись узагальнюючим висновком про пропуск позивачем позовної давності.
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначив, що зміна нумерації земельних ділянок, а саме присвоєння земельній ділянці, закріпленій за ОСОБА_1 , № НОМЕР_3 замість № НОМЕР_2 , а земельній ділянці, закріпленій за ОСОБА_4 , № НОМЕР_2 замість № НОМЕР_3, відбулася у 2009 році, згідно з рішенням правління ГО «Авангард-2»
від 24 липня 2009 року № 24, тобто вже після отримання ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на земельну ділянку № НОМЕР_3 , з метою усунення недоліків того, що ОСОБА_1 була фактично передана земельна ділянка зайнята будинком ОСОБА_4 , тобто яка не була вільною. Наведене свідчить, що на час видачі ОСОБА_4 спірного державного акта, нумерація земельних ділянок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 змінена не була, а тому вона отримала у власність земельну ділянку, якою користувалася та на той час відповідала № НОМЕР_3, а тому відсутні підстави для висновку про неправомірність отримання ОСОБА_4 у 2005 року у власність тієї земельної ділянки, право на яку після зміни нумерації має ОСОБА_1 , кадастрові номери земельних ділянок свідчать про те, що вони не є тотожними. Сам по собі зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки, яка за площею перевищує площу переданої їй земельної ділянки відповідно до державного акта, а саме площею близько 0,12 га (земельна ділянка № НОМЕР_2 , згідно з генеральним планом, частина земельної ділянки № НОМЕР_3 та частина земель загального користування - поза червоною лінією забудови), що вcтановлено комісією Прилиманської сільської ради під час інвентаризації земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_4 та прилеглих до неї земельних ділянок, не дає підстав для висновку, що порушене право
ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки підлягає захисту саме у обраний нею спосіб - шляхом визнання недійсним розпорядження Овідіопольської РДА від 06 жовтня 2005 року № 807 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_3 та виданого на підставі цього розпорядження державного акта.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року і постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні позову суди неповно з'ясували обставини у справі, зокрема не урахували, що з починаючи з 2002 року ОСОБА_4 постійно користувалася земельною ділянкою АДРЕСА_1 , помилково рахуючи її земельною ділянкою під
№ НОМЕР_3 , тобто станом на 2002 році ділянка № НОМЕР_3 була та є фактично земельною ділянкою під № НОМЕР_2 . Земельна ділянка № НОМЕР_3 ніколи не перебувала у користуванні ОСОБА_4 , та загалом станом на 2002-2008 роки як така не існувала, будучи розділена навпіл стічною канавою. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки обставинам відсутності на зберіганні у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області другого примірника або копії технічної документації щодо передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки № НОМЕР_3 . Суди не звернули увагу на те, що згідно з розробленою на її замовлення технічною документацією щодо передачі у власність земельної ділянки № НОМЕР_3 у ГО «Авангард-2», земельна ділянка № НОМЕР_3 рахується як вільна, а ділянка № НОМЕР_2 , що є суміжною, перебуває у користуванні ОСОБА_4 .
Висновки апеляційного суду щодо дотримання формальної законності під час передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_3 , грунтуються на неправильному застосуванні положень статті 116 Земельного кодексу України, оскільки на час приватизації земельної ділянки № НОМЕР_3 у тих межах, що були визначені у державному акті від 14 листопада 2005 року, виданому
ОСОБА_4 , вона фактично користувалася земельною ділянкою, відмінною від приватизованої. Висновок апеляційного суду про те, що проведеним комісією обстеженням земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_4 та прилеглих земельних ділянок, встановлено, що вона користувалася двома земельними ділянками у ГО «Авангард-2» суперечить фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_4 завжди сплачувала членські внески за одну земельну ділянку: до 2009 року - за ділянку № НОМЕР_3 , а після зміни нумерації ділянок, що відбулася 04 квітня 2009 року - за ділянку № НОМЕР_2 .
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ОСОБА_2 , до якого долучено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке заявник обгрунтовував посиланням на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги він отримав лише 13 жовтня 2019 року, а тому не мав можливості надати відзив у встановлений судом строк, до 15 жовтня 2019 року.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 . Твердження позивача про те, що ОСОБА_4 приватизувала земельну ділянку, яка була закріплена за ОСОБА_1 не відповідають установленим у справі обставинам, оскільки на момент передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 0,06 га, за позивачем рахувалася закріпленою земельна ділянка № НОМЕР_1 . Крім того, оскільки на момент складення акта обстеження комісією Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 03 квітня 2009 року,
ОСОБА_1 було відомо про наявність держаного акта на спірну земельну ділянку № НОМЕР_3 виданого на ім'я ОСОБА_4 , тому саме зазначена дата є початком перебігу строку позовної давності, який сплинув 03 квітня 2012 року.
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ГО «Авангард-2», у якому голова зазначеної громадської організації просив прийняти відзив, поданий з пропуском строку, визначеного ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги третя особа отримала 12 жовтня 2019 року, а тому ГО «Авангард-2» не мало можливості надати відзив у встановлений судом строк, до 15 жовтня 2019 року.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим прийняти відзив ГО «Авангард-2» на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , продовживши строк на його подання, та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив на касаційну скаргу, з урахуванням поданого доповнення до відзиву на касаційну скаргу, мотивований тим, що суд апеляційної інстанцій повно встановив фактичні обставини справи та правильно застосував норми матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ОСОБА_2 у якій заявник зазначила про необгрунтованість доводів відповідача, викладених ним у відзиві про те, що: вона намагається протиправно заволодіти земельною ділянкою № НОМЕР_3 , що належала його матері
ОСОБА_4 ; що вона отримала право користування земельною ділянкою
№ НОМЕР_3 помилково; та про пропуск нею строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що у 1991 році ОСОБА_1 стала членом СТ «Тепличний», яке у подальшому реорганізовано в ГО «Авангард-2».
Згідно списків СТ «Тепличний», переданих до Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, у 1996 році за ОСОБА_1 була закріплена земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,06 га, а за ОСОБА_4 закріплено земельну ділянку № НОМЕР_3 .
Розпорядженням Овідіопольської РДА від 06 жовтня 2005 року № 807 «Про безоплатну передачу громадянам України у власність земельних ділянок на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населених пунктів) для ведення садівництва» ОСОБА_4 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,060 га для ведення садівництва, що розташована за адресою: Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, СК «Авангард-2», ділянка № НОМЕР_3 . На підставі зазначеного розпорядження, 14 листопада 2015 року ОСОБА_4 виданий державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯА
№ 856404.
Зважаючи на те, що закріплена за ОСОБА_1 земельна ділянка № НОМЕР_1 у подальшому була передана в користування іншому члену ГО «Авангард-2» - ОСОБА_3 , який згідно з розпорядженням Овідіопольської РДА
від 20 грудня 2004 року № 813 приватизував її, 21 липня 2006 року позивач звернулася до правління ГО «Авангард» з клопотанням про закріплення за нею іншої вільної земельної ділянки. 12 липня 2008 року правління ГО «Авангард-2» прийняло рішення клопотати Овідіопольську РДА про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,06 га, на заміну попередньо закріпленої за нею земельної ділянки № НОМЕР_1 .
Згідно з протоколу рішення правління ГО «Авангард-2» від 18 травня 2008 року № 14, ОСОБА_1 прийнято до членів ГО «Авангард-2» та закріплено за нею земельну ділянку № НОМЕР_2 .
Відповідно до акту обстеження земельних ділянок ОСОБА_4 та
ОСОБА_1 від 03 квітня 2009 року, складеного комісією Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області на замовлення Овідіопольської РДА, встановлено, що відповідно запису у садівничій книжці ОСОБА_4 передана у власність для ведення садівництва земельна ділянка № НОМЕР_3 , тоді як згідно генерального плану забудови ГО «Авангард-2»
ОСОБА_4 користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 , на які розташований її будинок. За даними ГО «Авангард-2» ОСОБА_1 користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 .
Встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка, загальною площею близько 0,12 га, у тому числі земельна ділянка
№ НОМЕР_2 , згідно з генеральним планом, частина земельної ділянки № НОМЕР_3 , та частина земель загального користування - поза червоною лінією забудови). Другою частиною земельної ділянки № НОМЕР_3 фактично користується ОСОБА_5 , якому у власність передана земельна ділянка № НОМЕР_4 , яка межує із ділянкою
№ НОМЕР_3 . ОСОБА_5 також самовільно зайняв частину проїзду.
З пояснень ГО «Авангард-2» установлено, що ситуація, яка склалася навколо виділення членам об'єднання земельних ділянок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , стала можливою у зв'язку з тим, що спочатку між земельними ділянками АДРЕСА_1 та
№ НОМЕР_3 розташовувалася дорога. Станом на 1997 році, ураховуючи нерівність території, необхідність у дорозі між ділянкам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відпала, оскільки стічні поверхові води почали стихійно стікати через ділянку № НОМЕР_3 , утворивши стічну канаву. Саме з вказаного часу земельній ділянці № НОМЕР_2 було помилкового присвоєно номер № НОМЕР_3 , оскільки фактично межа між зазначеними земельними ділянками не існувала. Згідно з відомостями з книг садоводів, що збереглися у ГО «Авангард-2», земельна ділянка під № НОМЕР_2 на той час у натурі не збереглася.
У спробах привести існуючу плутанину у нумерації земельних ділянок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у відповідність до генерального плану забудови ГО «Авангард-2», на засіданні правління ГО «Авангард-2» від 24 липня 2009 року № 24, за результатом розгляду заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про зміну нумерації земельних ділянок та видачу нових книжок садоводів, було прийнято рішення змінити нумерацію земельних ділянок: а саме ділянці, закріпленій за ОСОБА_1 , замість № НОМЕР_2 присвоїти № НОМЕР_3, а земельній ділянці, закріпленій за ОСОБА_4 замість № НОМЕР_3 присвоїти № НОМЕР_2.
З копії членської книги садовода ОСОБА_1 убачається, що відбулася зміна нумерації земельної ділянки з № НОМЕР_2 на № НОМЕР_3 .
Розпорядженням Овідіопольської РДА від 07 червня 2010 року № 619 «Про безоплатну передачу у власність громадянці України ОСОБА_1 земельної ділянки в ГО «Авангард-2» на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва у ГО «Авангард-2» на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Передано безоплатно їй у власність земельну ділянку № НОМЕР_3 загальною площею 0,0596 га (з них: ріллі - 0,0318 га, багаторічних насаджень 0,0278 га) із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у її користуванні, для ведення садівництва у ГО «Авангард-2» на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Процедуру приватизації земельної ділянки № НОМЕР_3 загальною площею 0,0596 га, ОСОБА_1 не було завершено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, єдиним спадкоємцем померлої є син ОСОБА_2 , який у встановленому законом порядку прийняв спадщину.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню таких підстав.
Частинами першою, другою статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-якихпорушень його прав на землю, навітьякщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
За змістом частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.
ОСОБА_1 , обгрунтовувала позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження Овідіопольської РДА від 06 жовтня 2005 року № 807 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 0,060 га для ведення садівництва, що розташована за адресою: Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, СК «Авангард-2», та виданого ОСОБА_4 державного акта про право власності на зазначену земельну ділянку, посилаючись на те, що ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 незаконно набула права власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 , яка насправді була виділена ГО «Авангард-2» їй, а також тим, що саме вона є фактичним землекористувачем земельної ділянки № НОМЕР_3 .
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що на час прийняття оспорюваного розпорядження та видачі ОСОБА_4 правоустановлюючого документа на земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,060 га, що розташована за адресою: Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, СК «Авангард-2» - державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 856404 від 14 листопада 2005 року, ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку, яка станом на 2005 рік відповідала № НОМЕР_3, зміна нумерації земельних ділянок була здійснена ГО «Авангард-2» у 2009 році, тобто вже після видачі оспорюваного розпорядження та отримання ОСОБА_4 у встановленому законом порядку правоустановлюючих документів на земельну ділянку № НОМЕР_3 .
Зазначене, як правильно установив апеляційний суд, не може свідчити про те, що ОСОБА_4 незаконно набула права власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,060 га для ведення садівництва, що розташована за адресою: Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, СК «Авангард-2».
Наведене підтверджується і відомостями, наданими Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (повідомлення від 08 липня 2019 року № 134), відповідно до яких згідно зі списками членів ГО «Авангард-2» станом на 01 травня 2007 року та 01 січня 2009 року, переданих ГО «Авангард-2» до колишньої Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області:
- у 2007 році земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,06 га закріплена за
ОСОБА_4 , земельна ділянка № НОМЕР_2 - не значиться;
- у 2009 році земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,06 га закріплена за
ОСОБА_4 , земельна ділянка № НОМЕР_2 рахується за ОСОБА_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату вирішення питання про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки № НОМЕР_3 площею
0,060 га (жовтень 2005 року), за ОСОБА_1 була закріплена земельна ділянка № НОМЕР_1 , рішення про виділення їй іншої земельної ділянки під № НОМЕР_2 на заміну попередньо наданої земельної ділянки під № НОМЕР_1 прийнято у 2008 році, тобто після передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_3 .
Ураховуючи наведене, а також те, що зміна нумерації земельних ділянок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 з метою приведення її у відповідність до генерального плану забудови ГО «Авангард-2», відбулася після отримання ОСОБА_4 правовстановлюючого документу на земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,060 га та, що зазначені земельні ділянки не є тотожними, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту шляхом визнання недійсним оспорюваного нею розпорядження органу виконавчої влади, та виданого на підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку, не відповідає змісту її суб'єктивного права.
У спірних правовідносинах, маючи охоронюваний законом інтерес щодо завершення, визначеної статтею 116 ЗК України процедури передачі їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,060 га, за адресою: Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, ГО «Авангард-2», що перебуває у її користуванні, ОСОБА_1 не позбавлена права вимоги приведення схеми розміщення земельних ділянок у ГО «Авангард» у відповідність до фактичного порядку користування, що склався між землекористувачами та землевласниками, та внесення змін до розпорядження Овідіопольської РДА від 07 червня 2010 року № 619 «Про безоплатну передачу у власність громадянці України ОСОБА_1 земельної ділянки в ГО «Авангард-2» на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» щодо номера земельної ділянки, що передається їй у власність.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня
2017 року, у незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко