01 березня 2021 року
м. Київ
справа № 569/236/20
провадження № 61-17950ск20
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання права власності та забов'язання провести реєстрацію,
30 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху для подачі уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбачену (передбачених) частиною другою статті 389 ЦПК України та сплати судового збору.
На виконання вимог указаної ухвали ОСОБА_1 сплатила судовий збір та подала уточнену касаційну скаргу, проте не зазначила обов'язкову підставу касаційного оскарження, яка передбачена частиною другою статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках якщо:
1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Ураховуючи, що ОСОБА_1 усунула недоліки не в повному обсязі, наявні правові підстави для продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для подачі уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав (підстави) касаційного оскарження.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом з ініціативи суду.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її подання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Антоненко