04 березня 2021року
м. Київ
справа № 206/1288/17
провадження № 61-3258ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянув касаційну скаргу громадської організації «Дніпро» на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Дніпро» (далі - ГО «Дніпро») про відшкодування майнової шкоди,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до ГО «Дніпро», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої втратою речі, яка передана на зберігання, 72 900 грн, що становить вартість мотору марки Suzuki DF15, № НОМЕР_1 .
Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що між сторонами не було укладено договір на зберігання належного позивачу човна в письмовій формі, а посилання останнього на укладення такого договору з моменту вступу в організацію шляхом приєднання є безпідставними виходячи із положень статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, тож вступ позивача до громадської організації не є за своєю правовою природою договором приєднання.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Стягнено з ГО «Дніпро» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої втратою речі, яка передана на зберігання, 72 900 грн, що становить вартість мотору марки Suzuki DF15, № НОМЕР_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з обґрунтованості обставин справи щодо обов'язку ГО «Дніпро» охороняти майно ОСОБА_1 , як члена їх організації, та нести майнові збитки за неналежне виконання своїх обов'язків, визначених в статуті організації.
У березні 2021 року ГО «Дніпро» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову ОСОБА_1 до ГО «Дніпро» є відшкодування майнової шкоди, ціна позову в загальному розмірі становить 72 900 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн ? 100 = 227 000 грн), а тому справа № 206/1288/17 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.
Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для обов'язкового скасування постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова прийнята без повідомлення та участі заявника при розгляді справи в апеляційному суді, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються положеннями частини першої статті 369 ЦПК України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене в малозначній справі.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГО «Дніпро» на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою громадської організації «Дніпро» на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Дніпро» про відшкодування майнової шкоди відмовити.
Судді:В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко