04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 280/4693/20
адміністративне провадження № К/9901/29087/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №280/4693/20 за позовом ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, а також надання уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, із наданням її копії відповідно до кількості учасників справи.
Копія ухвали Верховного Суду була направлена на адресу позивача листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, що зазначена позивачем у касаційній скарзі, проте лист повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
13 січня 2021 року скаржнику було повторно направлено копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху, яку відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ним отримано 08 лютого 2021 року.
18 грудня 2020 року та 09 лютого 2021 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 03 грудня 2020 року позивачем подано заяви про усунення недоліків касаційної скарги.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Щодо вимоги суду надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням дати отримання копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та наданням відповідних доказів (наприклад, конверту, в якому надсилалась оскаржувана постанова), а також наданням доказів пропуску строку, пов'язаного з обмеженнями, зумовленими введенням карантину на території України, скаржник зазначає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в паперовому вигляді він не отримував, оскільки суд не направляв рішення у зв'язку з відсутністю фінансування, а з текстом постанови ознайомився в реєстрі судових рішень 18 жовтня 2020 року.
Згідно частиною 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно частини 3 статті 329 КАС України встановлено, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частини 5 статті 333 цього Кодексу.
Як вбачається з відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду», вперше касаційну скаргу скаржником подано 19 жовтня 2020 року, яку ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року повернуто скаржнику, а 03 листопада 2020 року повторно подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
З огляду на викладене, проаналізувавши доводи заяви про усунення недоліків та матеріали касаційної скарги, а також враховуючи те, що вперше касаційну скаргу подано у межах строку касаційного оскарження, а вдруге - у достатньо короткий строк після повернення касаційної скарги, Суд дійшов висновку про можливість поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
В уточненій касаційній скарзі скаржник вказує підставою для касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Проте, скаржник не вказує щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду, натомість, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили в повній мірі докази.
Крім того, надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги у цій частині, Суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №732/393/19, який було враховано судом першої інстанції.
Щодо обґрунтованості посилань скаржника на недослідження та нерозгляду у повній мірі судами доказів, Верховний Суд зазначає таке.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Таким чином касаційна скарги не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 03 грудня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення та обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень.
Згідно частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, подана в цій справі касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Повернення касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Верховний Суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №280/4693/20.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №280/4693/20 за позовом ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
А. В. Жук