03 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7595/20 пров. № А/857/15889/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Большакової О.О., Гінда О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року (головуючий суддя Сидор Н.Т., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 10.08.2018; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.08.2018 з врахуванням січня 2008 та березня 2018 як базового місяців.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 10.08.2018. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 10.08.2018. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог із обов'язковим зазначенням базових місяців для нарахування індексації грошового забезпечення (січня 2008 року та березень 2018 року.
В апеляційній скарзі зазначає, що згідно постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 243/5366/16-ц, що також стосувалася стягнення індексації заробітної плати, суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили і не надали належної оцінки поданим позивачем доказам на підтвердження розрахунку індексації заробітної плати, стягненої на підставі рішень суду, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Більше того, Верховний Суд зазначив, що вирішуючи справи такої категорії, суди з'ясовують, зокрема, період виникнення заборгованості, щомісячний розмір заробітної плати, строк, в межах якого мало бути виконано рішення суду про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати позивачу за відповідний період часу.
Таким чином, у відповідача в даному випадку відсутні дискреційні повноваження, а відтак військова частина НОМЕР_1 повинна нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 25 квітня 2019 року з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Водночас, з метою належного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 необхідним є зазначення базових місяців для нарахування індексації грошового забезпечення позивача (свого роду «точка відліку» від якої відштовхуються для обчислення коефіцієнтів індексації, а тому сума такої індексації напряму залежить від правильного визначення базового місяця).
Так, механізм визначення базового місяця закріплений на законодавчому рівні (передбачений Порядком №1078).
Таким базовим місяцем може бути лише місяць, коли на законодавчому рівні змінюється посадовий оклад військовослужбовця.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.
Надалі після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
В Україні на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців встановився у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому був змінений (зріс) у березні 2018 року (Постанова Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року, посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Апелянт вважає, що за результатами розгляду цієї справи, з метою забезпечення ефективного правового захисту прав та інтересів позивача, та з метою недопущення необхідності наступного звернення до суду з позовом щодо перерахунку індексації у певному відсотковому розмірі, в межах розгляду цієї справи необхідно прописати базові місяці для нарахування індексації грошового забезпечення.
За таких обставин, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації ОСОБА_1 , відповідно до Порядку №1078, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 року вбачалась незмінність посадових окладів військовослужбовців.
Натомість, починаючи з 01.03.2018 були підвищені посадові оклади військовослужбовців, відтак наступним базовим місяцем після січня 2008 року став березень 2018 року.
Відтак, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 є січень 2008 року та березень 2018 року.
В поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира 16 окремої бригади армійської авіації (по особовому складу) № 41-РС від 08.08.2018 позивача, старшого сержанта ОСОБА_1 , техніка групи обслуговування радіоелектронного обладнання авіаційно-технічного загону вертолітної ескадрильї, звільнено зі військової служби в запас за пп. «й» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 170 від 08.08.2020, позивача з 10.08.2018 виключено з усіх видів забезпечення. Покликаючись на те, що на день виключення зі списків особового складу військової частини з ним не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до командування з заявою про виплату йому індексації грошового забезпечення. У відповіді на звернення позивача командуванням військової частини НОМЕР_1 листом від 21.07.2020 № 371/662 повідомлено, що фінансування військової частини НОМЕР_1 з січня 2016 року по лютий 2018 року за цими статтями видатків не здійснювалося, а тому грошове забезпечення, що виплачувалось позивачу не індексувалось. Крім того, відповідно до вказівок директора Департаменту фінансів та роз'яснень Міністерства соціальної політики України встановлено, що порядок не передбачає черговість нарахування сум індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. Отже, у Міністерства оборони України в межах наявного фінансового ресурсу відповідних коштів не було, а механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення та здійснення розрахунку у відповідності до чинних підзаконних нормативно-правових актів належить до компетенції відповідача, а тому підставно відмовив в задоволенні позовних вимог у цій частині, з огляду на таке.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
У даній справі індексація не була нарахована та виплачена позивачеві. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, що у силу ч. 5 ст. 242 КАС України застосовується судом при вирішенні спірних правовідносин.
Судом першої інстанції також враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.07.2020 у справі № 461/5775/16-а, де суд зазначив: «Оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101%, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачці, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум, то у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду. Відтак, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають».
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення не підлягає задоволенню.
Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року по справі № 380/7595/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. О. Большакова
О. М. Гінда