ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 березня 2021 року м. Київ № 640/2946/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача Зубар О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовомАкціонерного товариства «Укргазвидобування»
до третя особа:Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач), за участі третьої особи: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить суд:
«визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неповернення Акціонерному товариству «Укргазвидобування» грошових коштів у сумі 871,38 грн., як безпідставно стягнутого виконавчого збору на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 серпня 2020 року у ВП № 32831634, яка визнана судом протиправною та скасована, та зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підготувати подання щодо повернення Акціонерному товариству «Укргазвидобування» грошових коштів у сумі 871,38 грн. як безпідставно стягнутого виконавчого збору на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 19 серпня 2020 року у ВП № 32831634, яка визнана постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року № 640/19562/20 протиправною та скасована».
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю допущеної відповідачем бездіяльності щодо не направлення подання відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 про повернення сплачених у виконавчому провадженні № 32831634 коштів виконавчого збору, з огляду на скасування постанови про стягнення виконавчого збору в судовому порядку.
У встановлений судом строк, відповідач відзиву на позов не подав.
Згідно частини п'ятої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.01.2012 р. у справі № 42/149-2/248, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2012 року, стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімсервіс» 8 375,80 грн.; 102,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
07 травня 2012 року Господарським судом м. Києва виданий наказ про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 10 січня 2012 року у справі №42/149-2/248 та пред'явлено до виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, з примусового виконання якого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2012 р. № 32831634 щодо стягнення з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімсервіс» боргу в розмірі 8713,80 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2020 у справі № 42/149-2/248 замінено сторону (боржника) виконавчого провадження у рамках виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 07.05.2012 р. № 42/149-2/248 з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на її правонаступника - Акціонерне товариство «Укргазвидобування».
Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.08.2020 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 871,38 грн.
11 серпня 2020 року платіжним дорученням № 318304 AT «Укргазвидобування» були сплачені кошти у сумі 1 329,30 грн., у тому числі виконавчий збір у сумі 871,38 грн. за постановою про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 р. ВП № 32821634.
В подальшому, 14 вересня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення даного виконавчого провадження в порядку п. 9 ч. 1 с. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 №640/19562/20 адміністративний позов Товариства задоволено частково визнано протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 року ВП № 32831634. Визнано протиправною та скасовано постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 року ВП №32831634. Визнано протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення та направлення платіжної вимоги від 11 серпня 2020 року № 32831634/UAN/1794/8.
30 грудня 2020 року товариство звернулось до Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) із заявою № 2/1-489, в якій просило у тому числі про звернення до відповідного органу Державної казначейської служби України з поданням про повернення надміру зарахованих до бюджету коштів з бюджету на рахунок AT «Укргазвидобування» у ВП № 32831634 в сумі 871,38 грн.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідь була надана листом від 26.01.2021 № 17109, в якому відповідачем повідомлено, що за ВП № 32831634 державним виконавцем Відділу, 19.08.2020 п/д № 28706 кошти в сумі 871,38 грн. перераховані, як виконавчий збір та оскільки станом на дату завершення виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору не була скасована, підстави для звернення державного виконавця до органів Казначейства для повернення коштів відсутні.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не повернення сплачених сум протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, виконавче провадження підлягає закінченню.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Як передбачено частинами першою, другою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Виконавчий збір визначається частиною першою цієї ж статті Закону як збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частинами першою, четвертою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Грошові суми, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432 /тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин/ витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Отже підставами для повернення стягнутого виконавчого збору є:
1) закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню;
2) визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, процедура, яка б передбачала повернення коштів у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», вказаними вище нормами прямо не передбачена.
Однак, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (заголовок вказаного Порядку на час розгляду справи змінено згідно з наказом Міністерства фінансів № 507 від 17.08.2020 на «Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій») /далі по тексту - Порядок №787, у редакції на час виникнення спірних правовідносин/.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 787, він визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, відповідно до пункту 3 Порядку № 787 /у редакції на час виникнення спірних правовідносин/, здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані заяві платника.
Вказаний абзац пункту 3 Порядку № 787 зазнав змін і наказом Міністерства фінансів № 507 від 17.08.2020 викладений у новій редакції, яка визначає, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані заяві платника.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 у чинній редакції, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Отже, Порядком № 787 встановлено чіткий алгоритм дій щодо повернення таких платежів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом у спірних правовідносинах є Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), то саме на відповідача-1 покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.
Таким чином, відповідно до Порядку № 787, обов'язковою умовою для повернення надміру зарахованих до бюджету коштів є підготовка органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, відповідного подання.
Враховуючи, що постанова про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 ВП №32831634 скасована в судовому порядку, позивач має право на повернення стягнутих у виконавчому провадженні сум, якому кореспондує відповідний обов'язок відповідача вчинити дії, спрямовані на повернення таких сум позивачу.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Враховуючи вказане вище, суд вбачає наявність правових підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо повернення Акціонерному товариству «Укргазвидобування» грошових коштів у сумі 871,38 грн., виконавчого збору у виконавчому провадженні № 32831634..
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Тому, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов'язання Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направити до Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання до щодо повернення Акціонерному товариству «Укргазвидобування» грошових коштів у сумі 871,38 грн.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 271, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо повернення Акціонерному товариству "Укргазвидобування" грошових коштів у сумі 871,38 грн., виконавчого збору у виконавчому провадженні № 32831634.
3. Зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направити до Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання до щодо повернення Акціонерному товариству "Укргазвидобування" грошових коштів у сумі 871,38 грн.
4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. відшкодувати на користь акціонернго товариства "Укргазвидобування" (вул.Кудрявська 26/28,Київ 53,04053, код ЄДРПОУ30019775) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (Саксаганського, 110,Київ 32,01032, код ЄДРПОУ34967593).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 03.03.2021.
Суддя С.К. Каракашьян