ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 березня 2021 року м. Київ № 640/4097/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., секретаря судового засідання Моренко О.В., розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі:
за позовомОСОБА_1
до третя особаВідділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Військова прокуратура Київського гарнізону
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: Касандяка В.В.
від відповідача: не прибув
від третьої особи: не прибув
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Військова прокуратура Київського гарнізону, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідних посадових службових осіб відповідача щодо обов'язку надати правову оцінку обставинам, викладеним у заяві від 12.02.2020 та прийняти відповідне рішення у виконавчому провадженні №50854982; зобов'язати відповідача вирішити питання щодо направлення до Державного бюро розслідувань повідомлення про вчинення боржником у виконавчому провадженні №50854982 кримінального правопорушення та вжиття заходів для примусового виконання постанови ОАСК від 24.04.2009 у адміністративній справі №2/44.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 відкрито провадження в адміністративній праві та призначено справу до розгляду.
07.07.2020 суддею Смолієм І.В. подано заяву про самовідвід по справі №640/4097/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2020 заяву судді Смолія Ігоря Володимировича про самовідвід задоволено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2020 справу 640/4097/20 прийнято до провадження суддею Маруліною Л.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2020 справу 640/4097/20 призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2020 заяву судді про самовідвід ОСОБА_2 задоволено.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 визначено суддю Мазур А.С. для розгляду адміністративної справи №640/4097/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду у підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справу по суті.
02.03.2021 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від позивача надійшла заява про відвід судді, яка обґрунтована тим, що в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 суддя Мазур А.С. зазначила, що суб'єкти владних повноважень наділені правами, свободами та інтересами, що на думку заявника суперечить приписам ст. 19 Конституції України, оскільки Закон не передбачає для суб'єктів владних повноважень жодних свобод, а відтак, дії судді Мазур А.С. суперечать засадам адміністративного судочинства та принципу верховенства права.
Окрім того, на думку заявника, суддя Мазур А.С. у судовому рішенні по справі №826/16443/13-а від 20.12.2013 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії офіційно визначилася стосовно законного інтересу ОСОБА_1 , який належить до предмету спору у даній справі і свідчить про упередженість останньої в розгляді даної справи.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.
Отже, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Так, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Саме тому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Як на підставу для відводу судді , заявник, зокрема, посилається на те, що суддя виявила свою неупередженість у розгляді даної справи та зазначила, що суб'єкти владних повноважень мають законний інтерес.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 14.07.2020 по справі № 826/11409/17.
У свою чергу, суд звертає увагу заявника, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, а відтак, у заяві не наведено обставин, передбачених ст. 36, ст. 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді.
Щодо тверджень заявника про порушення суддею Мазур А.С. в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 принципів верховенства права, то суд приходить до висновку, що в заяві про відвід судді не наведено обставин, передбачених ст. 36, ст. 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б свідчили про наявність підстав для відводу у даній справі, натомість висловлена незгода позивача із процесуальними діями судді.
При цьому ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За приписами ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Щодо тверджень заявника про те, що процесуальна поведінка судді Мазур А.С. в адміністративній справі №826/16443/13-а створює об'єктивні сумніви в упередженості судді під час розгляду даної справи, то суд приходить до висновку, що позивач звернувся із даними вимогами поза межами процесуального строку, визначеного ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що відвід судді був заявлений 02.03.2021 та оголошений у судовому засіданні, тобто пізніше ніж за три робочих дні, така заява розглянута з урахуванням вимог абз. 2 ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 241-243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мазур А.С. від розгляду адміністративної справи №640/4097/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Мазур