про закриття провадження в адміністративній справі
04 березня 2021 р. № 400/562/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Біоносенко В. В., розглянув матеріали адміністративної справи
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020
про:визнання бездіяльності протиправною; стягнення 118 357,11 грн.,
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з вимогами визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в частині зобов'язання перерахувати пенсію на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 р., яке набрало законної сили 05.08.2019 року, з 11.11.2012 року, з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області на його користь недораховану пенсію у пільговому обчисленні страхового стаду для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі в сумі 118357,11 гривень.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 05.06.2019 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/947/19 його позов до Очаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про зобов'язання перерахувати пенсію з 11.11.2012 р. з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі, - задоволено повністю, визнано протиправними дії Очаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо відмови в перерахунку його пенсії з 11.11.2012 р. з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі, зобов'язано Очаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі.
На виконання рішення суду, ПФУ провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розмір пенсії з 01.11.2019 склав 5043,99 гривень, донараховано та виплачено за попередній період 47882,48 гривень.
Позивач вважає, що під час здійснення перерахунку його пенсії на виконання рішення МОАС від 05.06.2019, ГУ ПФУ неправильно визначив суму належної йому пенсії.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, що висловлена в постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 та 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а вказує, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження. Враховуючи наведене, спірні правовідносини, які стосуються невиконання рішення суду не можуть бути публічно-правовими, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повноважень суду для відходу від правових висновків Верховного Суду, діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.
За таких обставин, суд зобов'язаний врахувати правовий висновок численно викладений у постановах Верховного Суду України, Верховного Суду та Великої палати Верховного Суду, зазначених вище.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Щодо дотримання вимог ч.6 ст.170 КАС України, то у цьому випадку, суд посилається на правову позицію сформульовану Великою Палатою Верховного Суду, що словосполучення «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України) стосується як позовних вимог, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядати суди (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункт 66), від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункт 34), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30)).
Поставленні позивачем питання можуть та повинні вирішуватися в порядку, передбаченому Розділом ІV КАС України.
Одночасно з цим, суд роз'яснює позивачу, що сплачена сума судового збору згідно з п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
На підставі викладеного та керуючись ст. 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Закрити провадження у справі №400/562/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною; стягнення 118 357,11 грн.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя В. В. Біоносенко