03 березня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/45/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935)
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110280/2020/000036/1 від 23.12.2020 р.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.36-39).
Позов мотивовано тим, що 11.12.2020 року в Німеччині позивачем був придбаний за ціною 1000 Євро готівкою автомобіль марки ОРЕL модель ZAFIRA, 2014 року виготовлення. На даний автомобіль, митими органами Німеччини 14.03.2020 року була оформлена митна декларація №MRN20DE750440144331E6, в графі 22 якої, також зазначена вартість автомобіля у розмірі 1000 Євро, яка повністю співпадає з вартістю, зазначеній в рахунку №2315 від 11.12.2020 року та квитанції про оплату від 11.12.2020 р.
Позивач, надав відповідачу довідку про витрати по доставці автомобіля в Україну в розмірі 100 Євро. Таким чином, загальна вартість автомобіля, становила 1100 Євро.
22.12.2020 року даний автомобіль був заявлений позивачем Дніпровській митниці Держмитслужби в режимі імпорту по митній декларації №UA110290/2020/002137. В графі 43 даної митної декларації було зазначено, що позивачем застосований метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Однак, Дніпровською митницею Держмитслужби 23.12.2020 року винесене рішення про коригування митної вартості №UA110280/2020/000036/1, відповідно до якого, митну вартість належного позивачу автомобіля скориговано та визначено в розмірі 3250,00 Євро на підставі ст.64 МКУ, тобто, за резервним методом визначення митної вартості (6 метод визначення вартості). Позивач вважає, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує його права.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.44-48). Відповідач вказує, що при здійсненні перевірки документів, що подавались позивачем на підтвердження заявленої митної вартості було встановлено, що згідно з декларацією країни експорту від 16.12.2020 р. №МRN20DE750440144331Е6, статистична вартість (графа 46) становить 1200 Євро, що не відповідає заявленим даним. Також відповідач вказує, що під час здійснення митного контролю з використанням ПІК ЄАІС Держмитслужби та відкритих джерел інформації мережі інтернет (сайт з продажу автомобілів) митницею було проведено порівняння заявленого рівня митної вартості товару з рівнями митної вартості ТЗ з максимально наближеними техніко-комерційними показниками (марка ОРЕL модель ZAFIRA, 2014 року виготовлення, об'єм двигуна 1686 см3), та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж рівні митних вартостей всіх вищезгаданих товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» за час наближений до дати експорту в Україну оцінюваного товару, та інформації згідно мережі інтернет.
В рамках проведення консультації 22.12.2020 електронним листом декларант повідомив, що всі документи для підтвердження заявленої митної вартості вже подані до митного оформлення, та заявив про відсутність можливості подати інші додаткові документи. Відповідач вказує, що у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації щодо вартості операції з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, митне оформлення яких здійснено з урахуванням положень ст.59-61 МКУ, у час наближений до митного оформлення оцінюваного товару послідовно розглядалась можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. Митна вартість товару була визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості на рівні 3250 Євро. Відповідач звертає увагу, що для визначення митної вартості були використанні відомості з рівня цін по ЦБД у період з 24.09.2020 по 23.12.2020, який містить МД від 22.10.2020 р. №UA100530/2020/052252 за якою здійснено митне оформлення товару - ТЗ ОРЕL модель ZAFIRA, 2014 року виготовлення, об'єм двигуна 1686 см3, після ДТП, ТЗ імпортовано з Німеччини, країна виробництва Німеччина, МВВ 6. (а.с.38-42).
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій останній повністю не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву (а.с.70-72).
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 11 грудня 2020 року позивачем на підставі рахунку №2315 придбано в Німеччині у ТОВ Auto Storm GmbH & Co.KG, транспортний засіб - автомобіль марки ОРЕL модель ZAFIRA, 2014 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , за ціною 1000,00 Євро, що підтверджується квитанцією про оплату (а.с.14-15).
На вищевказаний автомобіль, митними органами Німеччини 16.12.2020 р. оформлена митна декларація №MRN20DE750440144331E6, в якій у графі 22 зазначена вартість автомобіля в розмірі 1000,00 Євро (а.с.16-17).
22.12.2020 р. придбаний позивачем автомобіль було ввезено на територію України та подано до відповідача митну декларацію №UA110290/2020/002137, якою було задекларовано для митного оформлення автомобіль марки ОРЕL модель ZAFIRA, 2014 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 1686 см3, тип двигуна - дизельний, потужність двигуна 81 кw, за ціною 1000,00 Євро (а.с.56).
Як з'ясовано судом у вказаній митній декларації крім іншого, зазначено, товар №1 до графи 31 - такий, що був у використанні, пробіг автомобіля згідно показника одометра не встановлено, пошкодження ЛФП, забруднено оббивку салону та сидінь, пошкоджено передні фари, передній бампер, лобове скло, спрацювали подушки безпеки; у графі 43 позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 1000 Євро - графа 42 митної декларації.
На підтвердження заявленої митної вартості автомобіля позивачем надано рахунок-фактуру №2315 від 11.12.2020 р. та квитанцію (Quittung) про оплату (а.с.14-15). Як зазначив позивач, згідно вказаних документів митна вартість автомобіля становила 1000 Євро. Також, позивачем до митного органу подано довідку про витрати по доставці автомобіля в Україну в розмірі 100 Євро.
Відповідачем розпочато процедуру консультацій із позивачем, зокрема, запропоновано надати інші додаткові, в разі їх наявності, документи для підтвердження заявленої митної вартості, наприклад: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленні спеціалізованими організаціями. Відповідно до положень ст.254 МКУ запропоновано надати переклади на українську мову документів, які містять відомості про вартість товару (а.с.54-55).
В рамках проведення консультації декларантом 22.12.2020 р. електронним листом повідомлено, що всі документи для підтвердження заявленої митної вартості вже подані до митного оформлення та вказано на відсутність можливості подати інші додаткові документи (а.с.55).
Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UA110290/2020/002137 від 22.12.2020 р. та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості від 23.12.2020 №UA110280/2020/000036/1, яким вартість автомобіля визначена у розмірі 3250 євро на підставі ст.60 МК України - за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (а.с.12-13).
В спірному рішенні, як підставу коригування митної вартості зазначено, зокрема, наступне: “…Враховуючи не надання декларантом запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст.53 МКУ: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; що заявлений рівень декларантом митної вартості транспортного засобу 1100 Євро (фактурна вартість + вартість транспортних до кордону з Україною) не відповідає статистичній вартості (графа 46) згідно з декларацією країни експорту від 16.12.2020 №MRN20DE750440144331E6, що заявлені затрати на транспортування не піддаються підрахунку - основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п.6 ст.54 МКУ, п.2 ст.58 МКУ. Митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості ТЗ - 3250 Євро. При визначенні митної вартості використанні відомості з МД від 22.10.2020 №UA100530/2020/052252, згідно якої проведено митне оформлення ТЗ ОРЕL, модель ZAFIRA, 2014 року виготовлення, об'єм двигуна - 1686 см, після ДТП, ТЗ імпортовано з Німеччини, країна виробництва Німеччина, МВВ6 .…”.
Не погоджуючись із такими висновками щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування прийнятого відповідачем рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).
За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).
Відповідно до ч.6 ст.257 МК України Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у митній декларації №UA110290/2020/002137 від 22.12.2020, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з неможливістю надати запропоновані у запиті митного органу додаткових документів (а.с.46-47).
Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.
Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.
Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18.
Як свідчать переконання відповідача, під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). Зокрема: - висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями.
До того ж, відповідач стверджував, що в додатково наданих документах, зокрема у декларації країни експорту від 16.12.2020 №MRN20DE750440144331Е6, вартість транспортного засобу становить 1200 Євро, що не відповідає заявленим даним.
Проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача та зауважує, що у графі 22 «Валюта та загальна вартість, виставлена у рахунок» вказаної декларації зазначена вартість автомобіля в розмірі 1000 Євро, а графа 46 в якій вказано 1.200 це «Статистичне значення» без зазначення валюти.
При цьому, позивачем для підтвердження митної вартості автомобіля було надано: рахунок №2315 від 11.12.2020, в якому зазначена вартість автомобіля у розмірі 1000 Євро, квитанцію до рахунку від 11.12.2020 про оплату позивачем вартості автомобіля в сумі 1000 Євро (а.с.14-15).
Отже, суд не приймає посилання відповідача на неможливість підтвердження митної вартості придбаного позивачем автомобіля.
Крім того, на факт придбання вказаного транспортного засобу вказує безперешкодне вивезення позивачем автомобіля з території країни придбання - Німеччини, на що вказує митна декларація, складена митними органами Німеччини від 16.12.2020 №MRN20DE750440144331Е6, в якій зазначена ціна автомобіля в розмірі 1000,00 Євро (а.с.16-17).
Окрім цього, матеріали справи містять переклад на українську мову рахунку №2315 від 11.12.2020 року, в якому вказано, що автомобіль не придатний до використання, має серйозні пошкодження, пошкодження передньої частини, допускається необхідність перефарбування (а.с.60). Дана інформація повністю узгоджується зі змістом інших документів, які у своїй сукупності свідчать про те, що автомобіль після дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.
Більш того, відповідачем під час митного оформлення не встановлено того, що фактично автомобіль не має тих пошкоджень, що вказані в супровідних документах, або має інші, менші пошкодження, тощо, а тому, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.
З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Отже, висновки Дніпровської митниці Держмитслужби про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.
Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля суд зазначає.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МКУ).
Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно ст.64 МК України - резервний метод, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (а.с.50-53).
Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
- ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
- системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
- ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
- вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
- ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
- мінімальної митної вартості;
- довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Крім того, суд зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.
В ході розгляду справи судом досліджено інформацію, надану Дніпровською митницею Держмитслужби «рівень цін по ЦБД за період з 24.09.2020 по 23.12.2020 р.», про випадки оформлення митними органами України митних декларацій на автомобіль марки ОРЕL модель ZAFIRA, 2014 року виготовлення, об'єм двигуна 1686 см3, потужність двигуна 81 кw та з'ясовано, що серед 9 митних оформлень ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, наявна митна декларація від 22.10.2020 р. №UA100530/2020/052252, яка стала підставою для коригування митної вартості по оскаржуваному рішенню (а.с.66).
Однак, самої декларації від 22.10.2020 р. №UA100530/2020/052252 до суду не надано, факту того, що автомобіль, що ввозився за цією декларацією, має ідентичні пошкодження та також не придатний до подальшого використання суду відповідачем не доведено.
Більше того, митна вартість автомобіля, що ввезений відповідно до декларації від 22.10.2020 р. №UA100530/2020/052252, і до якої прирівняно вартість автомобіля позивача, визначено митним органом також за 6 методом, що не може достеменно свідчити про обґрунтованість та наявність підстав для такого порівняння. При такому співставленні, реальний аналіз порівняння технічного стану обох автомобілів, характеру пошкоджень не проводився, що виключає можливість стверджувати відповідачеві про їх тотожність.
Так у митній декларації №UA110290/2020/002137 від 22.12.2020 товар 1 до графи 31, зазначено, що транспортний засіб має пошкодження лако-фарбового покриття, забруднено оббивку салону та сидінь, пошкоджено передні фари, передній бампер, лобове скло, спрацювали подушки безпеки.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що цифровий рівень митної вартості імпортованого товару, що є нижчим від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.
Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Так, ухвалою про відкриття провадження у даній справі від 11.01.21 року суд зобов'язував відповідача надати усі матеріали на підставі яких прийняте оскаржуване рішення (а.с.38). Матеріалів, які би доводили повну тотожність або максимальну подібність технічних характеристик (стану) порівняних автомобілів, та які б були використані при прийнятті оскаржуваного рішення, суду не надано, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.1 ст.132 КАКС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із підготовкою до розгляду справи (п.п.1, 5 ч.3 ст.132 КАС України).
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем надано суду ордер серії ВА №1010097, акт №1 від 31.12.2020 наданих послуг (виконаної роботи) по договору про надання правової допомоги від 31.12.2020 р., в якому зазначено про виконання адвокатом послуг на суму 4000 грн., а Клієнт немає жодних претензій по якості та кількості наданих адвокатом послуг, договір про надання правової допомоги від 31.12.2020 р., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю (а.с.19-25, 32-33).
На підтвердження оплати позивачем отриманих послуг адвоката, згідно договору про надання правової допомоги від 31.12.2020, позивачем надано суду квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 03.01.2021 на суму 4000,00 грн. (а.с.26).
Враховуючи викладене, суд визнає підтвердженими, співмірними та такими, що пов'язані з розглядом даної справи, витрати позивача на правничу допомогу.
Також позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., а тому, враховуючи задоволення позовних вимог, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 908,00 грн., як і витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA110280/2020/000036/1 від 23 грудня 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати: на оплату судового збору в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень) та на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Державної митної служби (ЄДРПОУ 43350935).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова