03 березня 2021 року м. Київ № 320/8701/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 14.09.2020 №33, винесеної Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області про накладання штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Позов мотивовано протиправністю оскаржуваної постанови про накладення штрафу, винесеної на підставі помилкових висновків контролюючого органу щодо відсутності у позивача як турагента інформації про характеристику транспортних засобів, що здійснює перевезення туристів, не зважаючи на наявність такої інформації у наданих позивачем контролюючому органу документах. Також, позивачем зазначено, що усі документи, які досліджувались під час здійснення позапланової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів з питань, викладених у зверненні, було видано споживачам туристичних послуг не позивачем, а товариством з обмеженою відповідальністю «Джоін ап!».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про правомірність винесення оскаржуваної постанови з огляду на встановлені в ході позапланової перевірки факти відсутності у позивача як турагента інформації щодо характеристик транспортних засобів, які здійснюють перевезення, зокрема, їх виду і категорії, а також дати, часу і місця відправлення та повернення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець 05.04.2011, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №23550000000009635. Основний вид діяльності за КВЕД 79.11 Діяльність туристичних агентств (основний).
На підставі інформації, зазначеної в зверненні гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , погодження Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 31.08.2020 №15.3-8/2/12971, Головним управлінням Держпродспоживслужби у Київській області прийнято наказ від 07.09.2020 №3760-ОД «Про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю)», згідно якого визначено у період з 09.09.2020 по 10.09.2020 здійснити позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Головним управлінням Держпродспоживслужби у Київській області видано направлення (посвідчення) від 07.09.2020 №2885 на проведення заходу відносно ФОП ОСОБА_1 .
Заступником начальника відділу Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області Федоровою О.О. складено акт від 09.09.2020 №10-05.3/000157, яким зафіксовано порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 2 частини другої статті 19-1, пункту 2 частини четвертої статті 20 Закону України «Про туризм», а саме відсутність інформації щодо характеристики транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема, їх вид і категорії, а також, дати, часу і місця відправлення та повернення. До вищевказаного акта додано пояснення ФОП ОСОБА_1 щодо обставин, які слугували підставою для проведення позапланової перевірки, договір про надання туристичних послуг №б/н від 04.08.2020, пам'ятку туриста в Єгипет, ваучер № НОМЕР_2 , сертифікат застрахованої особи від 05.08.2020 №2114423, свідоцтво про страхування від 05.08.2020 №D2114423/2.
За наслідками розгляду акта від 09.09.2020 №10-05.3/000157 Головним управлінням Держпродспоживслужби у Київській області у присутності ФОП ОСОБА_1 винесено постанову від 14.09.2020 №33 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою на підставі статей 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 233,28 гривень.
Вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу, позивач звернулась із позовом до суду про її скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон України «Про захист права споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (далі - Закон №1023-ХІІ) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1023-ХІІ, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
Згідно частини першої статті 15 Закону №1023-ХІІ, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.
Частиною другою статті 15 Закону №1023-ХІІ встановлено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 21 Закону №1023-ХІІ, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Статтею 1 Закону України «Про туризм» №324/95-ВР (далі - Закон №324/95-ВР) визначено туристичний продукт як попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Згідно частини першої статті 19-1 Закону №324/95-ВР, будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування.
Разом з тим, частиною другою статті 19-1 Закону №324/95-ВР встановлено, що інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості, зокрема, про характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію.
Відповідно до статті 20 Закону №324/95-ВР, за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема, характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту).
Приписами частини п'ятнадцятої статті 20 Закону 324/95-ВР визначено, що якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно пункту 7 частини першої статті 23 Закону №1023-ХІІ, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про наявність у суб'єкта туристичної діяльності (турагента) обов'язку з надання туристам до укладення з ними договору на туристичне обслуговування необхідної і достовірної інформації про туристичні послуги, викладеної у доступній, наочній формі, в тому числі інформації щодо характеристик транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту). Аналогічну інформацію повинно бути викладено у положеннях договору на туристичне обслуговування, укладеного між сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, за наслідками проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 , складено акт від 09.09.2020 №10-05.3/000157, яким зафіксовано порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 2 частини другої статті 19-1, пункту 2 частини четвертої статті 20 Закону України «Про туризм», а саме відсутність інформації у договорі від 04.08.2020 №б/н щодо характеристики транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема, їх вид і категорії, а також, дата, час і місце відправлення та повернення.
Втім, надані позивачем пояснення до акта не спростовують факту відсутності інформації у договорі від 04.08.2020 №б/н щодо характеристики транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема, їх вид і категорії, а також, дата, час і місце відправлення та повернення. Натомість, доводи позивача щодо наявності в субагентському договорі від 15.10.2018 №22, укладеного між ТОВ «Джоін Ап! Ту Тревел» та ФОП ОСОБА_1 , окремого виду послуг «трансфер», яка спрямована на перевезення туриста з аеропорту до готелю та з готелю до аеропорту, не звільняє позивача від обов'язку щодо зазначення інформації про характеристику транспортних засобів, що здійснюють такий трансфер, оскільки такий обов'язок безпосередньо закріплено у законі, в тому числі й для турагента, яким у даному випадку є позивач.
Процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб-підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначено Порядком накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1177 (далі - Порядок №1177).
На суб'єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (пункт 2). Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономіки. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 4). Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держпродспоживслужбі або її територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарювання або видається його представнику під розписку (пункт 5). Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарювання (пункт 7).
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга).
Таким чином, постанова Головного управління Держспоживслужби Київській області від 14.09.2020 №33 про накладення на позивача стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», яку винесено на підставі акта від 09.09.2020 №10-05.3/000157, за висновком суду, відповідає передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності та обґрунтованості, та є такою, що не порушує права та інтереси позивача, відповідно позовні вимоги про визнання зазначеної постанови протиправною не підлягають задоволенню.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області (ідентифікаційний номер 40323081, місцезнаходження: 08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Балукова, будинок 22).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 03 березня 2021 року.