02 березня 2021 року м. Київ № 320/5716/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Святовіт-ЛТД»
до Головного управління ДПС у Київській області
Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Святовіт-ЛТД» із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області про присвоєння ТОВ «Святовіт-ЛТД» статусу ризикового платника податків (визначення таким, що відповідає п.п. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку); зобов'язання Головного управління ДПС у Київській виключити ТОВ «Святовіт-ЛТД» з переліку ризикових платників податку; визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області №1144677/40589151 від 18.04.2019 р.; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію в ЄРПН ПН №6 від 26.03.2019 на суму 81173,02 грн., в т.ч. ПДВ 13528,84 грн., днем фактичного подання - 26.03.2019 р.; визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області №1144678/40589151 від 18.04.2019; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію в ЄРПН ПН №8 від 26.03.2019 на суму 72603,82 грн., в т.ч. ПДВ 12100,64 грн. днем фактичного подання - 26.03.2019 р.; визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області №1201895/40589151 від 24.06.2019; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію в ЄРПН ПН №10 від 20.06.2019 на суму 81173,36 грн., в т.ч. ПДВ 13528,89 грн. днем фактичного подання - 20.06.2019; визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області №1288837/40589151 від 24.09.2019; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію в ЄРПН ПН №13 від 02.09.2019 на суму 121200,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 200,00 грн. днем фактичного подання - 02.09.2019; визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області №1288836/40589151 від 24.09.2019; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію в ЄРПН ПН №14 від 02.09.2019 на суму 121200,00 грн., в т.ч. ПДВ 20200,00 грн. днем фактичного подання - 02.09.2019; визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області №1053613/40589151 від 17.01.2019; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію в ЄРПН ПН №46 від 28.12.2018 на суму 1700000,00 грн., в т.ч. ПДВ 283333,33 грн. днем фактичного подання - 28.12.2018; визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області №1133802/40589151 від 05.04.2019; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію в ЄРПН ПН №1 від 08.01.2019 на суму 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. днем фактичного подання - 08.01.2019; визнання протиправним зупинення ДФС України реєстрації ПН №17 від 24.09.2019 на суму 49214,54 грн., в т.ч. ПДВ 8202,42 грн.; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію ПН №17 від 24.09.2019 днем її подання - 24.09.2019; визнання протиправним зупинення ДФС України реєстрації ПН №10 від 24.12.2019 на суму 59015,81 грн., в т.ч. ПДВ 9835,97 грн.; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію ПН №10 від 24.12.2019 днем її подання - 24.12.2019; визнання протиправним зупинення ДФС України реєстрації ПН №9 від 27.12.2019 на суму 64783,00 грн., в т.ч. ПДВ 10797,17 грн.; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію ПН №9 від 27.12.2019 днем її подання - 27.12.2019; визнання протиправним зупинення ДФС України реєстрації ПН №2 від 29.11.2019 на суму 102000,00 грн., в т.ч. ПДВ 17000,00 грн.; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію ПН №2 від 29.11.2019 днем її подання - 29.11.2019; визнання протиправним зупинення ДФС України реєстрації ПН №3 від 21.12.2019 на суму 45544,08 грн., в т.ч. ПДВ 7590,68 грн.; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію ПН №3 від 21.12.2019 днем її подання - 21.12.2019; визнання протиправним зупинення ДФС України реєстрації ПН №16 від 19.09.2019 на суму 12500,00 грн., в т.ч. ПДВ 2083,33 грн.; зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію ПН №16 від 19.09.2019 днем її подання - 19.09.2019.
Позов мотивовано протиправністю рішення контролюючого органу про включення позивача до переліку ризикових платників податку, оскільки вказане рішення є підставою для автоматичного зупинення реєстрації податкових накладних позивача, створює і створюватиме у майбутньому перешкоди у здійсненні позивачем господарської діяльності. Також, позивачем зазначено про безпідставність посилання контролюючого органу у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних позивача на Критерії ризиковості платника податку, оскільки зазначені Критерії ризиковості не затверджено наказом ДФС України чи Міністерства фінансів України та не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, відповідно не є нормативно-правовим актом та не підлягають застосуванню. Крім того, позивачем наголошено на протиправності рішень контролюючого органу про зупинення реєстрації податкових накладних та про відмову в реєстрації податкових накладних позивача, оскільки зупинення реєстрації поданих позивачем податкових накладних на підставі протиправного рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податку автоматично свідчить про незаконність рішення, яке приймається контролюючим органом на наступному етапі після зупинення реєстрації податкових накладних. При цьому позивачем зазначено про подання ним до контролюючого органу після зупинення реєстрації податкових накладних відповідних повідомлень та первинних документів, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій, та є достатніми для реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Державна податкова служба України правом подання відзиву не скористалась, інших заяв по суті справи Державною податковою службою України до суду не подано. У зв'язку з відсутністю коштів на відправлення поштової кореспонденції, ухвалу суду від 09.07.2020 про відкриття провадження у справі направлено судом на електронну адресу Державної податкової служби України та отримано відповідачем 10.07.2020, що підтверджується витягом з електронної пошти Київського окружного адміністративного суду.
Представником Головного управління ДПС у Київській області подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині оскарження рішень Комісії ГУ ДФС у Київській області №1288837/40589151 від 24.09.2019, №1288836/40589151 від 24.09.2019, №1053613/40589151 від 17.01.2019, №1133802/40589151 від 05.04.2019. Також, відповідачем зазначено про неподання позивачем документів, необхідних для розгляду контролюючим органом питання прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, по податкових накладних №17 від 24.09.2019, №10 від 24.12.2019, №9 від 27.12.2019, №2 від 29.11.2019, №3 від 21.12.2019, №16 від 19.09.2019, після зупинення контролюючим органом реєстрації вказаних податкових накладних, та наголошено на встановленні під час перевірки реальності здійснення господарських операцій по податкових накладних, поданих позивачем на реєстрацію, відсутності первинних документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Відповідачем зазначено про невідповідність обсягу поданих позивачем документів вичерпному переліку, та про неможливість однозначно з'ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарських операцій зі змісту вказаних документів, з огляду на що оскаржувані рішення є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.
Позивачем подано відповідь на відзив у якій наголошено на дотриманні позивачем строків звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних позивача №13 від 02.09.2019, №14 від 02.09.2019, №46 від 28.12.2018, №1 від 08.01.2019, оскільки правові висновки Верховного Суду щодо поширення на спірні відносини строку звернення до суду у 1095 днів були чинними на момент виникнення вказаних спірних відносин. В іншій частині відповідь на відзив містить аргументи позивача, аналогічні обґрунтуванню адміністративного позову, викладеному у позовній заяві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 залишено без розгляду позов в частині визнання протиправними та скасування рішень Комісії ГУ ДФС у Київській області №1288837/40589151 від 24.09.2019, №1288836/40589151 від 24.09.2019, №1053613/40589151 від 17.01.2019, №1133802/40589151 від 05.04.2019 та в частині зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію в ЄРПН податкових накладних ТОВ «Святовіт-ЛТД» №13 від 02.09.2019, №14 від 02.09.2019, №46 від 28.12.2018, №1 від 08.01.2019.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Святовіт-ЛТД», ідентифікаційний код 40589151, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Центральна, 6А, зареєстровано як юридична особа 22.06.2016, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис №13391020000013051. Основним видом діяльності товариства є - 41.10 Організація будівництва будівель.
Державною архітектурно-будівельною інспекцією України позивачу видано ліцензію від 17.05.2017 №21-Л на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорій складності.
Позивачем сформовано податкові накладні: від 26.03.2019 №6 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - КП «Ромникомунтепло» Роменської міської ради на суму 81173,02 грн., в тому числі 13528,84 грн. ПДВ (реконструкція газової котельні згідно договору №19\03-02 від 26.03.2019); від 26.03.2019 №8 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - КП «Ромникомунтепло» Роменської міської ради на суму 72603,82 грн., в тому числі 12100,64 грн. ПДВ (аванс за реконструкцію газової котельні); від 20.06.2019 №10 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - КП «Ромникомунтепло» Роменської міської ради на суму 81173,02 грн., в тому числі 13528,84 грн. ПДВ (реконструкція газової котельні згідно договору №19\03-02 від 26.03.2019); від 02.09.2019 №13 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - КП «Павлоградтеплоенерго» на суму 121200,00 грн., в тому числі 20200,00 грн. ПДВ (виготовлення проектно-кошторисної документації «Твердопалвивної котельні для Центральної міської лікарні №4 за адресою: вул. Дніпровська, 59, м. Павлоград, Дніпропетровської області» згідно договору №29\19 від 03.05.2019); від 02.09.2019 №14 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - КП «Павлоградтеплоенерго» на суму 121200,00 грн., в тому числі 20200,00 грн. ПДВ (виготовлення проектно-кошторисної документації «Твердопалвивної котельні для ЗОШ №1 за адресою: вул. Озерна, 59, м. Павлоград Дніпропетровської області; ДУЗ №28, вул. Миру, 71, м. Павлоград Дніпропетровської області; ДУЗ №7, вул. Озерна, 85, м. Павлоград Дніпропетровської області» згідно договору №30\19 від 03.05.2019); від 28.12.2018 №46 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - ТОВ «Теплоком-Плюс» на суму 1700000,00 грн., в тому числі 283333,33 грн. ПДВ (будівництво котельні згідно договору №11\06 від 11.06.2018); від 08.12.2019 №1 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - ТОВ «Теплоком-Плюс» на суму 100000,00 грн., в тому числі 16666,67 грн. ПДВ (будівництво котельні згідно договору №11\06 від 11.06.2018); від 24.09.2019 №17 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - КП «Ромникомунтепло» Роменської міської ради на суму 49214,54 грн., в тому числі 8202,00 грн. ПДВ (реконструкція газової котельні згідно договору №19\03-02 від 26.06.2019); від 24.12.2019 №10 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - КП «Ромникомунтепло» Роменської міської ради на суму 59016,81 грн., в тому числі 9835,97 грн. ПДВ (роботи по об'єкту «Реконструкція газової котельні з заміною котла та впровадження автоматизації та диспетчиризації роботи котельні за адресою: вул. Конотопська, 46, м. Ромни Сумської області»); від 27.12.2019 №9 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - ТОВ «Арма Прайд» на суму 64783,00 грн., в тому числі 10797,17 грн. ПДВ (будівництво блочно-модульної транспортабельної твердопаливної котельні ТКУМ-400); від 29.11.2019 №2 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - ТОВ «Лайт Стоун» на суму 102000,00 грн., в тому числі 17000,00 грн. ПДВ (реконструкція котельні по вул. Северинівська, 129 в м. Ірпінь (нарощування труби котельної) згідно договору №40/102-1 від 28.11.2019); від 21.12.2019 №3 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - ТОВ «Лайт Стоун» на суму 45544,08 грн., в тому числі 7590,68 грн. ПДВ (реконструкція котельні по вул. Северинівська, 129 в м. Ірпінь (нарощування труби котельної) згідно договору №40/102-1 від 28.11.2019); від 19.09.2019 №16 (постачальник (продавець) - ТОВ «Святовіт-ЛТД», отримувач (покупець) - ТОВ «Фах Інвест Груп» на суму 12500,00 грн., в тому числі 2083,33 грн. ПДВ (виготовлення проектно-кошторисної документації згідно договору №19\19 від 19.09.2019), та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно квитанцій АС «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України від 15.04.2019 №9073824323, від 15.04.2019 №9074671673, від 21.06.2019 №9132736210, від 17.09.2019 №9212712607, від 17.09.2019 №9212745420, від 15.01.2019 №9305737238, від 30.01.2019 №9009282100, від 15.10.2019 №9240439778, від 15.01.2020 №9330531624, від 14.01.2020 №9328987191, від 04.12.2019 №9290274590, від 14.01.2020 №9328937154, від 15.10.2019 №9240472304, зазначені податкові накладні прийнято, реєстрацію зупинено в зв'язку з відповідністю податкових накладних вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку», запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Позивачем направлено до ДПС України повідомлення від 16.04.2019 №5, від 16.04.2019 №4, від 21.06.2019 №6, від 18.09.2019 №9, від 18.09.2019 №8, від 16.01.2019 №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, та відповідні письмові пояснення до податкових накладних №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019, №13 від 02.09.2019, №14 від 02.09.2019, №46 від 28.12.2018, №1 від 08.01.2019.
Згідно квитанцій від 16.04.2019 №18324086, від 16.04.2019 №18321104, від 21.06.2019 №21248340, від 19.09.2019 №27269882, від 19.09.2019 №27269731, вказані повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, прийнято до розгляду ДПС України.
Рішеннями комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.04.2019 №1144677/40589151, від 18.04.2019 №1144678/40589151, від 24.09.2019 №1288837/40589151, від 24.09.2019 №1288836/40589151, від 24.06.2019 №1201895/40589151, від 17.01.2019 №1053613/40589151, від 05.04.2019 №1133802/40589151 відмовлено в реєстрації податкових накладних ТОВ «Святовіт-ЛТД» №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019, №13 від 02.09.2019, №14 від 02.09.2019, №46 від 28.12.2018, №1 від 08.01.2019, №17 від 24.09.2019, №10 від 24.12.2019, №9 від 27.12.2019, №2 від 29.11.2019, №3 від 21.12.2019, №16 від 19.09.2019 у зв'язку з ненаданням платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивачем подано до Державної податкової служби України скарги: від 27.04.2019 на рішення від 18.04.2019 №1144677/40589151; від 27.04.2019 на рішення від 18.04.2019 №1144678/40589151; від 17.07.2019 на рішення від 24.06.2019 №1201895/40589151; від 03.10.2019 на рішення від 24.09.2019 №1288836/40589151; від 25.01.2019 на рішення від 17.01.2019 №1053613/40589151; від 11.04.2019 на рішення від 05.04.2019 №1133802/40589151; від 03.10.2019 на рішення від 24.09.2019 №1288837/40589151.
Згідно квитанцій від 23.05.2019 №20314149, від 23.05.2019 №20313240, від 17.07.2019 №22620715, скарги позивача від 27.04.2019, 17.07.2019 не прийнято. Відповідно до квитанцій від 03.10.2019 №28398449, від 03.10.2019 №28398097 скарги позивача від 25.01.2019, 11.04.2019, 03.10.2019 прийнято контролюючим органом.
Рішеннями за результатами розгляду скарг щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.10.2019 №39457/40589151/2, від 04.02.2019 №6599/40589151/2, від 22.04.2019 №24187/40589151/2, від 08.10.2019 №39458/40589151/2 скарги позивача від 03.10.2019 на рішення від 24.09.2019 №1288836/40589151, від 25.01.2019 на рішення від 17.01.2019 №1053613/40589151, від 11.04.2019 на рішення від 05.04.2019 №1133802/40589151, від 03.10.2019 на рішення від 24.09.2019 №1288837/40589151 залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13 від 02.09.2019, №14 від 02.09.2019, №46 від 28.12.2018, №1 від 08.01.2019 - без змін.
Вважаючи протиправними рішення про присвоєння ТОВ «Святовіт-ЛТД» статусу ризикового платника податків та рішення комісії від 18.04.2019 №1144677/40589151, від 18.04.2019 №1144678/40589151, від 24.09.2019 №1288837/40589151, від 24.09.2019 №1288836/40589151, від 24.06.2019 №1201895/40589151, від 17.01.2019 №1053613/40589151, від 05.04.2019 №1133802/40589151 про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся з позовом до суду про.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин).
Згідно підпункту 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку.
За приписами пункту 61.1. статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.
Приписами пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Відповідно до пунктів 74.1, 74.3 статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 201.16 вказаної норми (у редакції, чинній з 31.12.2017), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (далі - Закон №2245-VIII), змінено редакцію пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до приписів пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі по тексту - Порядок №117).
Згідно пункту 2 Порядку №117, моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об'єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства; критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складання та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а»/«б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а»/«б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Відповідно до пунктів 5-7 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку), реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
За приписами пункту 10 цього ж Порядку, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.
ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що контролюючий орган здійснює моніторинг податкових накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС.
Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризики порушення норм податкового законодавства, які проявляються у ймовірності складання та надання податкових накладних з порушенням норм Податкового кодексу України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг, дані про які зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов'язку.
Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, за результатами засідання Комісії ГУ ДПС), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків в порядку передбаченому Податковим кодексом України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Обов'язковою ж ознакою дій/бездіяльності/рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер для останніх.
Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної), так само як і протокол Комісії, не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов'язків.
Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 20.11.2019 у справі №480/4006/18, від 03.03.2020 у справі №240/3665/19.
Відтак, віднесення Комісією контролюючого органу ТОВ «Святовіт-ЛТД» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є лише передумовою для можливого здійснення подальших дій, в т.ч. зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, при вирішенні питання реєстрації якої відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Отже, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що у правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості.
Аналогічну правову позицію висловлено також Верховним Судом у своїй постанові від 27.08.2019 у справі №540/2077/18.
Ідентичний підхід до розуміння заходів податкового контролю також було викладено Верховним Судом України у постановах по справах від 03.11.2015 у справі №21-99а15 та від 17.11.2015 у справі №21-2944а15, в яких, зокрема, зазначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності, яким, відповідно, є комплекс збору та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Також Верховний Суд України дійшов висновку, що дії податкової з віднесення такої інформації до відповідних баз даних не породжують правових наслідків для платника податків і не порушують прав останніх, а включення суб'єктом владних повноважень до баз даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що використання контролюючим органом податкової інформації, наявної в інформаційних системах ДПС, або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання у певний спосіб, зокрема, віднесення ТОВ «Святовіт-ЛТД» до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, безпосередньо рішення Комісії по віднесенню платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань, не порушує права та інтереси позивача.
Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов також Верховний Суд у своїй постанові від 11.01.2021 у справі №280/3394/19.
За наведеного правового регулювання та судової практики, яка згідно приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо протиправності рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області про присвоєння ТОВ «Святовіт-ЛТД» статусу ризикового платника податків (визначення таким, що відповідає підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку), відповідно позов у частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області про присвоєння ТОВ «Святовіт-ЛТД» статусу ризикового платника податків та зобов'язання Головного управління ДПС у Київській виключити ТОВ «Святовіт-ЛТД» з переліку ризикових платників податку не підлягає задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області про присвоєння ТОВ «Святовіт-ЛТД» статусу ризикового платника податків, не підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним зупинення реєстрації податкових накладних ТОВ «Святовіт-ЛТД» №17 від 24.09.2019, №10 від 24.12.2019, №9 від 27.12.2019, №2 від 29.11.2019, №3 від 21.12.2019, №16 від 19.09.2019 у зв'язку з відповідністю податкових накладних вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».
Згідно приписів підпунктів 1-4 пункту 13 Порядку №117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до пункту 14 Порядку №117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Положеннями пункту 15 Порядку №117 встановлювалось, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Відповідно до пункту 21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Як зазначалось вище судом, зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, при вирішенні питання реєстрації якої відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що позивачем було подано на реєстрацію податкові накладні, зокрема №17 від 24.09.2019, №10 від 24.12.2019, №9 від 27.12.2019, №2 від 29.11.2019, №3 від 21.12.2019, №16 від 19.09.2019.
Згідно квитанцій АС «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України від 15.10.2019 №9240439778, від 15.01.2020 №9330531624, від 14.01.2020 №9328987191, від 04.12.2019 №9290274590, від 14.01.2020 №9328937154, від 15.10.2019 №9240472304, зазначені податкові накладні прийнято, реєстрацію зупинено в зв'язку з відповідністю податкових накладних вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку», запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Втім, як встановлено судом, позивачем не подавались до контролюючого органу письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних №17 від 24.09.2019, №10 від 24.12.2019, №9 від 27.12.2019, №2 від 29.11.2019, №3 від 21.12.2019, №16 від 19.09.2019. Також, позивачем не подавались до контролюючого органу будь-які первинні документи на підтвердження господарських операцій, за якими позивачем складено зазначені податкові накладні.
Згідно пункту 23 Порядку №117, комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку: щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень та які на дату зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі не відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу; щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно та/або які на дату зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.
Пунктом 28 Порядку №117, окрім іншого, визначалось, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено «Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.
Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Згідно пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України. При цьому платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування, письмові пояснення та копії документів, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Відтак, з огляду на ненадання позивачем до контролюючого органу письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, ненадання позивачем копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 Порядку №117, відсутні правові підстави для зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Святовіт-ЛТД» №17 від 24.09.2019, №10 від 24.12.2019, №9 від 27.12.2019, №2 від 29.11.2019, №3 від 21.12.2019, №16 від 19.09.2019.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДФС у Київській області №1144677/40589151 від 18.04.2019, №1144678/40589151 від 18.04.2019, №1201895/40589151 від 24.06.2019 та зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію в ЄРПН податкових накладних №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019 днем їх фактичного подання позивачем на реєстрацію, суд зазначає таке.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший); підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац п'ятий); якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абзац десятий).
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Як уже зазначалось вище судом, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (підпункти 1-4 пункту 13 Порядку №117)
Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (пункт 14 Порядку №117).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг) (пункт 15 Порядку №117).
Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (пункт 21 Порядку №117).
Судом встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами факт направлення позивачем контролюючому органу пояснень та копій документів для підтвердження підстав подання податкових накладних №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019 з метою їх реєстрації, а саме: договори від 26.03.2019 №19\03-02, від 26.03.2019 №19\03-01, укладені між ТОВ «Святовіт-ЛТД» (Підрядник) та КП «Ромникомунтепло» Роменської міської ради (Замовник), на проведення робіт на об'єктах замовника; видаткові накладні від 08.04.2019 №3, від 05.07.2019 №6, рахунки від 28.03.2019 №5, від 27.03.2019 №4, платіжні доручення від 28.03.2019, від 21.06.2019, банківські виписки, якими підтверджується попередня оплата контрагентом робіт/послуг позивача.
Судом враховано, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних ТОВ «Святовіт-ЛТД» №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019 є ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Водночас, контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
При цьому можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, що контролюючим органом не виконано.
Також, під час розгляду справи судом встановлено факт надання позивачем відповідачу відповідних пояснень та документів, в тому числі розрахункових документів (платіжні доручення, банківські виписки) на підтвердження зазначеної у податкових накладних інформації, яких, за висновком суду, достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019.
Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість спірних рішень №1144677/40589151 від 18.04.2019, №1144678/40589151 від 18.04.2019, №1201895/40589151 від 24.06.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ «Святовіт-ЛТД» №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019.
Тому, підлягають задоволенню вимоги про скасування рішень комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №1144677/40589151 від 18.04.2019, №1144678/40589151 від 18.04.2019, №1201895/40589151 від 24.06.2019, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних позивача.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Святовіт-ЛТД» №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019, суд зазначає, що реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.
Втім, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив про те, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, надані позивачем пояснення та документи з метою реєстрації податкових накладних №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019, складено з дотриманням вимог законодавства. Втім, вказані пояснення та документи не було розглянуто Комісією. Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішено, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні ТОВ «Святовіт-ЛТД» №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення їх на реєстрацію позивачем.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та наведених сторонами аргументів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 29428,00 грн. (платіжне доручення від 12.06.2020 №598). Враховуючи часткове задоволення позову (3 з 14 вимог з урахуванням похідних вимог), на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 6306,00 грн. (2102,00 грн. х 3 вимоги з урахуванням похідних вимог) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Державної податкової служби України.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 29022,00 грн.
Представником Головного управління ДПС у Київській області подано заперечення на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні клопотання ТОВ «Святовіт-ЛТД» про включення до складу судових витрат сум по оплаті послуг адвокатського бюро в повному обсязі з огляду на ненадання позивачем детального опису робіт, виконаних адвокатським бюро.
Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята). У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд наголошує, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання професійної правничої допомоги від 18.03.2020 №03/2020, укладений між адвокатським бюро Ратушняка Володимира «Лігалконсалтинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Святовіт-ЛТД»; акт виконаних робіт від 08.10.2020; платіжне доручення від 21.05.2020 №587 про сплату «Святовіт-ЛТД» на користь АБ «Лігалконсалтинг» послуг згідно рахунку 2020/2 від 20.05.2020 в сумі 29022,00 грн.
Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у наступних розмірах: фіксована вартість надання правової допомоги в суді першої інстанції - 29022,00 грн.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом статей 632 та 903 Цивільного кодексу України, ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов'язку з її надання.
Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 сформовано правову позицію, згідно якої не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права та судову практику, суд дійшов висновку про відповідність зазначеним вимогам нормативних актів та судовій практиці Верховного Суду визначений договором про надання професійної правничої допомоги від 18.03.2020 №03/2020 розмір загальної вартості послуг адвоката.
Втім, зважаючи на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про присудження на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме у розмірі 6219,00 грн.
Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6306,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6219,00 грн., разом - 12525,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Державної податкової служби України.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області №1144677/40589151 від 18.04.2019, №1144678/40589151 від 18.04.2019, №1201895/40589151 від 24.06.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Святовіт-ЛТД».
Зобов'язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Святовіт-ЛТД» №6 від 26.03.2019, №8 від 26.03.2019, №10 від 20.06.2019 днем їх фактичного подання позивачем на реєстрацію.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Святовіт-ЛТД» судові витрати в розмірі 12525,00 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Державної податкової служби України.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Святовіт-ЛТД» (ідентифікаційний код 40589151, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Центральна, 6А).
Відповідачі:
- Державна податкова служба України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8);
- Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ-151, вул. Народного Ополчення, 5а).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 02 березня 2021 року.