03 березня 2021 року м. Київ № 320/5535/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2019 № Ф-0010331303;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 05.08.2019 № 0010341303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесених на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу за результатами проведеної перевірки, в ході якої було зроблено висновок про заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 1 556 707, 69 грн., з огляду на безпідставне включення позивачем до складу витрат за вказаний період вартість придбаних будівельних матеріалів та вартість послуг з виконання ремонтних робіт.
Крім того зазначив, що в порушенням вимог пункту 4.1 розділу IV «Підписання акта (довідки) документальної перевірки, порядок його реєстрації та зберігання» Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139, акт перевірки підписано лише посадовою особою контролюючого органу ОСОБА_4, в той час як підписи посадових осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими також проводилася вказана перевірка акт не містить.
Ухвалою суду від 15.10.2019 відкрито спрощене провадження у справі з повідомлення сторін, призначено судове засідання.
05 листопада 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, за результатом вивчення змісту якого судом установлено, що відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки позивача було встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 1 556 707, 69 грн., з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що призвело до заниження єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у сумі 209 965, 51 грн.
Зазначив також, що в ході проведення перевірки позивачем не було надано Книгу обліку доходів і витрат, у зв'язку з чим контролюючому органу не можливо було встановити, які витрати включені позивачем в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 - 2018 роки.
Відповідач зауважив, що позивачем були придбані послуги, які прямо не пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг в сумі 486139,48 грн., у т.ч. за 2016 рік у сумі 181500,00 грн., за 2017 рік у сумі 164985,98 грн. та за 2018 рік у сумі 139653,50 грн.
Крім того відповідач повідомив, що на дату складання акта перевірки позивачем не було надано підтверджуючих документів щодо використання придбаних будівельних матеріалів протягом 2016-2018 років для ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень майна, що використовується у підприємницькій діяльності, що безпосередньо пов'язано з отриманням доходів.
Окрім того відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивачем надано первинні документи на придбання дров паливних, брусу, пиломатеріалів, блокхаусу, паливних гранул, піддонів та смоли на суму 1 087 508, 23 грн. без ПДВ, по яких відсутнє підтвердження оплати, а саме згідно банківських виписок про рух коштів відсутня оплата по операціях, визначених на сторінці 19 акта перевірки.
Від позивача 15.11.2019 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній підтримав раніше заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити з підстав, наведених у позові.
Додатково від позивача до суду надходили заяви та пояснення про надання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу тощо.
28 листопада 2019 року від представника відповідача надійшли заперечення щодо витрат на правову допомогу.
03 грудня 2019 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, представник відповідача щодо вказаного клопотання не заперечував.
03 грудня 2019 року суд постановив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
17 квітня 2020 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 14.02.2005 (номер запису: 23530000000002529) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за РНОКПП НОМЕР_1 станом на час прийняття рішення.
Видами діяльності позивача є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 02.20 Лісозаготівлі; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 Виробництво дерев'яної тари; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
З матеріалів справи слідує, що у період з 11.06.2019 по 25.06.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якого складено акт від 03.07.2019 № 577/10-36-13-03/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині заниження чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 1 556 707, 64 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2016 рік у сумі 307 341, 11 грн., за 2017 рік у сумі 1 075 942, 37 грн. та за 2018 рік у сумі 173 424, 21 грн. (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 9 543 389, 09 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 307 341, 11 грн., за 2017 рік у сумі 473 623, 77 грн. та за 2018 рік у сумі 173 424, 21 грн.), що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 209 965, 51 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 67 615, 04 грн., за 2017 рік у сумі 104 197, 20 грн. та за 2018 рік у сумі 38 153, 27 грн.
Із вступної частини акта перевірки вбачається, що перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась головними державними ревізорами-інспекторами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Проте, акт не підписаний окремими посадовими особами, які проводили перевірку. Зокрема, в акті перевірки від 03.07.2019 № 577/10-36-13-03/ НОМЕР_1 відсутні підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Акт перевірки підписаний лише ОСОБА_4 .
Також, акт перевірки не підписаний ФОП ОСОБА_1 .
На підставі акта перевірки від 03.07.2019 № 577/10-36-13-03/ НОМЕР_1 за вищевказані порушення вимог податкового законодавства Головним управлінням ДФС у Київській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області) винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2019 № Ф-0010331303 на суму боргу в розмірі 209 965, 51 грн., у тому числі недоїмка в розмірі 209 965, 51 грн., а також рішення від 05.08.2019 № 0010341303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 44 939, 28 грн.
Позивачем вживалися заходи адміністративного оскарження, зокрема, спірної вимоги та рішення. Проте, рішенням контролюючого органу його скарги залишено без задоволення, а спірні рішення без змін.
Не погоджуючись з правомірністю вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2019 року № Ф-0010331303 та рішення від 05.08.2019 № 0010341303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульований статтею 177 ПК України.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Стаття 177 ПК України не визначає перелік документів, якими фізичні особи-підприємці повинні підтверджувати витрати, враховані при визначенні оподатковуваного доходу. Такими документами можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція до касового ордеру, розрахункова квитанція, фіскальний чек, акт закупівлі (виконаних робіт, наданих послуг), інші первинні документи, які засвічують факт оплати придбаних товарів, робіт, послуг, використаних для отримання доходу.
Право фізичної особи-підприємця на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли суми витрат фактично сплачені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами; витрати здійснені у зв'язку з господарською діяльністю підприємця та безпосередньо пов'язані з отриманням доходів; товари (послуги), з придбанням яких пов'язані витрати, мають бути поставлені (отримані).
З акта перевірки встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Білоцерківському управлінні ГУ ДФС у Київській області з 14.02.2005 за № 235300000000.
У період з 01.01.2016 по 31.12.2018 позивач перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку з доходів фізичних осіб - підприємницької діяльності, військового збору, податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників, податку на додану вартість, єдиного внеску фізичної особи-підприємця та єдиного внеску з найманих працівників.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані положеннями Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ).
Пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
У той же час, пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
В силу приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Статтею 8 Закону № 2464-VI передбачено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Розрахунок розподілу єдиного внеску за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування проводиться на підставі звітності про нарахування єдиного внеску за результатами попереднього року.
Частиною другою статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина третя статті 9 Закону № 2464-VI).
Разом з тим, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Суд констатує, що доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності відповідно до вимог процесуального закону (частини друга статті 77 КАС України) в адміністративному судочинстві зобов'язаний саме суб'єкт владних повноважень.
У той же час, згідно з принципом змагальності, суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Так, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходів від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок контролюючим органом установлено, що позивачем за перевіряємий період занижено ЄСВ на загальну суму 209 965, 51 грн. за рахунок заниження чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в сумі 1 556 707, 69 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2016 рік у сумі 307 341, 11 грн., за 2017 рік у сумі 1 075 942, 37 грн. та 2018 рік у сумі 173 424, 21 грн. (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 9 543 389, 09 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 307 341, 11 грн., за 2017 рік у сумі 473 623, 77 грн. та за 2018 рік у сумі 173 424, 21 грн.), чим порушено вимоги пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону № 2464-VІ, в результаті чого позивачу було донараховано єдиний внесок на загальну суму 209 965, 51 грн.
Як свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази, позивач є власником комплексу нежитлових приміщень загальною площею 2278, 60 кв.м. за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246 (колишня Петра Запорожця), які належать йому на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2007 № 1303.
Вищевказане нерухоме майно використовується позивачем у його господарській діяльності шляхом здачі в оренду в охоплений перевіркою період іншим суб'єктам господарювання, а саме: ТОВ «Даніком Груп», ТОВ «Укртеплопостач 2014», ТОВ «Теплобуд 2014», ТОВ «Стандарт-М2009».
Протягом 2016-2018 років позивачем проводився поточний ремонт та здійснювалися роботи з модернізації вказаного комплексу нежитлових будівель та споруд.
З цією метою позивач замовляв відповідні послуги та ремонтні роботи, для виконання яких використовувалися придбані ним будівельні матеріали тощо.
На підтвердження достовірності, повноти та пов'язаності придбання позивачем товарів (робіт, послуг) свідчить відповідні документально підтверджені докази.
Із наявних у матеріалах справи письмових доказів убачається, що 01.12.2015 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Підрядник) було укладено договір на виконання робіт № ВН-1, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати ремонті роботи на території замовника за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 246, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_6 були виконані за замовленням позивача будівельні роботи на загальну суму 128 627, 00 грн. (без ПДВ), про що свідчить акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2016 № 1 на суму 60 000, 00 грн., від 31.05.2016 № 12 на суму 2 560, 00 грн., від 30.05.2016 № 11 на суму 2 640, 00 грн., від 27.05.2016 № 10 на суму 2 740, 00 грн., від 26.05.2016 № 9 на суму 2 860, 00 грн., від 25.05.2016 № 8 на суму 2 810, 00 грн., від 24.05.2016 № 7 на суму 2 930, 00 грн., від 20.05.2016 № 5 на суму 2 540, 00 грн., від 19.05.2019 № 4 на суму 2 950, 00 грн., від 18.05.2016 № 3 на суму 2 870, 00 грн., від 17.05.2016 № 2 на суму 2 450, 00 грн., від 16.05.2016 № 1 на суму 2 700, 00 грн., від 20.04.2016 № 8 на суму 2 000, 00 грн., від 19.04.2016 № 7 на суму 2 000, 00 грн., від 18.04.2016 № 6 на суму 2 000, 00 грн., від 15.04.2016 № 5 на суму 1 597, 00 грн., від 14.04.2016 № 4 на суму 2 300, 00 грн., від 13.04.2016 № 3 на суму 2 800, 00 грн., від 11.04.2016 № 1 на суму 2 600, 00 грн., від 12.04.2016 № 2 на суму 2 100, 00 грн., від 30.07.2018 № 15 на суму 9 360, 00 грн. та від 29.06.2018 № 14 на суму 11 820, 00 грн.
02 березня 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та Приватним підприємством «Магістраль-Буд» (Підрядник) було укладено договір на виконання робіт № 02/03-2016, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати ремонті роботи на території замовника за адресою: АДРЕСА_2 та на прилеглій території, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи.
З матеріалів справи вбачається, що ПП «Магістраль-Буд» були виконані за замовленням позивача будівельні роботи (благоустрій фасадної частини, зсування ґрунту для розвороту вантажного транспорту та монтаж дорожніх плит), про що між сторонами були складені та підписані, зокрема, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.05.2016 № ОУ-0000027 на суму 48 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 033, 33 грн.), від 08.04.2016 № ОУ-0000023 на суму 56 600, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 433, 33 грн.), від 13.07.2017 № ОУ-0000065 на суму 85 000, 00 грн., від 03.04.2017 № ОУ-0000037 на суму 80 000, 00 грн.
03 січня 2017 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (Підрядник) було укладено договір на виконання робіт № ВП5, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати ремонті роботи на території замовника за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до кошторису.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_7 були виконані на замовлення позивача будівельні роботи (поточний ремонт приміщення), про що між сторонами були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2017 № 19 на суму 32 000,00 грн., від 30.11.2017 №13 на суму 12 000, 00 грн., від 10.10.2017 № 8 на суму 52 300, 00 грн., від 31.08.2017 № 12 на суму 48 000, 00 грн., від 30.10.2017 № 7 на суму 18 800, 00 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 було придбано у ФОП ОСОБА_8 , ТОВ «Пластик-Буд», ПП «Яра», ТОВ «Сталекс Профі», ПП «БЦ Дніпро-Контакт», ПП «Будмаркет», ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ТОВ «Буг-Маг», ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ТОВ «Білоцерківський завод будівельних виробів «Моноліт», ТОВ «Металобаза Бочарова», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Даніком Груп», ТОВ «Торгова фірма «Дюна», ПП «Гермес ОПТ Трейд», ТОВ «Вент Устрій», ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ПрАТ «БЦ ЗЗБВ», ПП «Фірма МІВ», ТОВ ТК «Югторг», ТОВ «Світ Покрівлі», ТОВ «Укрдахервіс», ТОВ «Покрівельний Торговий Дім», ФОП ОСОБА_16 , ТОВ «ВП Будсервіс», ТОВ «Бета Про», ТОВ «Сучасний світ БЦ», ТОВ «Укртеплопостач 2014» будівельні матеріали (труби, прорізки труб, профнастил, шурупи, дюбелі, свердла, бути, будівельні цвяхи, металочерепиця, саморізи, гладкі листи, болти, гайки, відрізний круг по металу, електроди, гільзовий анкер, профілі сталеві листові гнуті, відарон імпрегнат, OSB-плити, блок хауси, клей, грунтівка, цемент, кольор шов, хрестик для плитки, панель Burg, портландцемент, фарба, гіпсокартон, ДВП плита, лінелеум, емаль антикорозійна, плівка гідробар'єрна, брус хвойний, планка відливна, пластикові вікна, бетон, рейки, малярні стрічки, розчинник, магнезитова плита, вогнебіозахист, світильники, гвинти, кулі суцільні, завитки, пиломатеріали, металопластикові конструкції, вагонка соснова, розетки, рамки, муфта, утеплювач, трійники, радіатори, товарний розчин, проводи, кабель, заглушки, шпильки, плити миловатні, морилка каштан) на загальну суму 3198814,79 грн., про що свідчать відповідні видаткові накладні.
Копії усіх вищевказаних документів наявні в матеріалах справи та досліджені судом (а.с. 110-205, Том І; а.с. 1-112, Том ІІ).
Невідповідність вищевказаних документів вимогам податкового законодавства відповідачем не доведена, а судом не встановлена.
Крім того, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (абзаци перший, другий підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ПК України).
Згідно з пунктом 77.1 статті 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4 статті 77 ПК України).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 ПК України).
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 77.9 статті 77 ПК України).
Як установлено судом, головними державними ревізорами-інспекторами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник Головне управління ДПС у Київській області) проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 03.07.2019 № 577/10-36-13-03/ НОМЕР_1 .
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (пункт 86.3 статті 86 ПК України).
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пункт 86.8 статті 86 ПК України).
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (пункт 86.10 статті 86 ПК України).
Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139 затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого (далі - Порядок № 395).
Пунктом 1.1 Розділу І Порядку № 395 передбачено, що цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.
Цей Порядок поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу (далі - платники податків).
Органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки діяльності платників податків.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальні планова та позапланова перевірки можуть бути як виїзними, так і невиїзними (пункт 1.1 Розділу І Порядку № 395).
Відповідно до пункту 1.4 Розділу І Порядку № 395, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також платником податків або його законними представниками.
Пунктом 2.1 Розділу ІІ Порядку № 395, акт (довідка) документальної перевірки складається з трьох частин: вступної, описової та висновку. До акта (довідки) додаються інформативні додатки.
Вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити такі дані, зокрема, посади, назва структурного підрозділу, найменування органу державної податкової служби, звання, прізвища, імена, по батькові посадових (службових) осіб, що проводили перевірку (підпункт 2.2.5 пункту 2.2 Розділу ІІ Порядку № 395).
Описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається із загальних положень та результатів перевірки діяльності платника податків (пункт 2.3 Розділу ІІ Порядку № 395).
Відповідно до пункту 2.4 Розділу ІІ Порядку № 395, у висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначаються: 2.4.1. Узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; 2.4.2. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється; 2.4.3. В акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення; 2.4.4. У разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для отримання; 2.4.5. Відображається кількість складених примірників акта (довідки) перевірки та ставиться відмітка про вручення (направлення) одного примірника платнику податків або його законному представнику.
Підписання акта (довідки) документальної перевірки, порядок його реєстрації та зберігання регламентовано Розділом ІV Порядку № 395.
Відповідно до пункту 4.2 Розділу ІV Порядку № 395, акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку, з дотриманням визначених у пункті 4.5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.
Із системного аналізу наведених норм убачається, що законодавцем визначена чітка процедура оформлення результатів перевірок, яка передбачає, що у випадку виявлення уповноваженим контролюючим органом під час проведення документальної перевірки платника податків фактів порушення вимог законодавства щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, за результатом її проведення складається акт перевірки, який повинен бути оформлений відповідно до встановлених чинним законодавством вимог щодо його форми та змісту.
Належним чином оформлений акт документальної перевірки є документом, який відображає результати проведеної перевірки та підтверджує факт виявлених в ході перевірки порушень. Встановлення за результатом перевірки фактів заниження чи завищення сум податкових зобов'язань платника, підтверджених належним чином оформленим актом перевірки, є передбаченою законом підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов'язань.
З позовної заяви слідує, що протиправність оскаржуваних у цій справі вимоги та рішення позивач аргументує тим, що вони прийняті на підставі неналежним чином оформленого акта перевірки, оскільки в акті відсутні підписи окремих посадових осіб, які фактично проводили перевірку, що свідчить про порушення контролюючим органом належної правової процедури під час оформлення результатів проведеної перевірки.
Як установлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, у період з 11.06.2019 по 25.06.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якого складено акт від 03.07.2019 № 577/10-36-13-03/ НОМЕР_1 .
В акті перевірки зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині заниження чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 1 556 707, 64 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2016 рік у сумі 307 341, 11 грн., за 2017 рік у сумі 1 075 942, 37 грн. та за 2018 рік у сумі 173 424, 21 грн. (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 9 543 389, 09 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 307 341, 11 грн., за 2017 рік у сумі 473 623, 77 грн. та за 2018 рік у сумі 173 424, 21 грн.), що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 209 965, 51 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 67 615, 04 грн., за 2017 рік у сумі 104 197, 20 грн. та за 2018 рік у сумі 38 153, 27 грн.
Проте, акт перевірки від 03.07.2019 № 577/10-36-13-03/ НОМЕР_1 не підписаний двома посадовими особами контролюючого органу, які зазначені у вступній його частині як такі, що проводили перевірку, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Суд констатує, що акт перевірки від 03.07.2019 № 577/10-36-13-03/ НОМЕР_1 містить підпис лише головного державного ревізора-інспектора відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб і само зайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_4
Відповідач факт не підписання акта перевірки головними державними ревізорами-інспекторами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечував та жодних пояснень з цього приводу суду не надав.
Однією з основних вимог до оформлення акта перевірки, визначених законодавцем, зокрема, положеннями пункту 86.3 ПК України, є вимога, що акт документальної виїзної перевірки підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку.
Жодних положень, які б передбачали випадки відступлення від виконання цього правила та допускали можливість не підписання посадовими особами контролюючого органу акта перевірки, ані ПК України, ані Порядок № 395 не містять.
Разом з тим, як зазначалося вище, що передбачено Порядком № 395, акт - це службовий документ, отже він повинен відповідати загальним вимогам до оформлення організаційно-розпорядчих документів, одним із видів яких він і є.
Зокрема, відповідно до положень Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій) (пункт 1.1).
Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів (пункт 1.2).
Відповідно до пункту 4.4 ДСТУ 4163-2003, документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).
Згідно з положеннями пункту 5.23 ДСТУ 4163-2003, підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.
У разі відсутності посадової особи, підпис якої зазначено в документі, документ підписує особа, яка виконує її обов'язки, або її заступник. У цьому випадку обов'язково зазначають посаду і прізвище особи, яка підписала документ (виправлення вносять рукописним або машинописним способом), наприклад: «Виконувач обов'язків», «Заступник».
Аналогічні за змістом положення щодо підписання посадовими особами організаційно-розпорядчих документів містяться в пункті 10 глави 7 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 (далі - Правила №1000/5).
Водночас, згідно з пунктом 5 глави 10 розділу ІІ цих Правил, якщо за зміст документа відповідають кілька осіб, то проставляються два або більше підписів. При цьому підписи посадових осіб розміщуються один під одним відповідно до підпорядкованості осіб.
Положеннями пункту 2 розділу І Правил № 1000/5 передбачено, що службовий документ - це офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений установою у процесі її діяльності та має відповідні реквізити (абзац 30).
Реквізит службового документа - обов'язковий елемент, зафіксований в документі для його ідентифікації, організації обліку та надання йому юридичної сили (абзац 28).
Відповідно до положень підпункту 4.1.7 пункту 4.1 Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» ДСТУ 2732:2004, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 № 97 (далі - ДСТУ 2732:2004), підпис (службового документа) - реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиний чи один з реквізитів, що надають документові юридичної сили.
Згідно з пунктом 3.12 ДСТУ 2732:2004, юридична сила (службового документа) - властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.
З аналізу наведених положень убачається, що акт перевірки, як службовий документ, повинен мати такий обов'язковий реквізит як підписи посадових осіб, відповідальних за його зміст, з наявністю якого законодавець пов'язує набуття цим документом юридичної сили.
Відсутність в акті перевірки хоча б одного підпису посадової особи, яка проводила перевірку та відповідальна за його зміст, свідчить про те, що такий акт перевірки є неналежно оформленим, не набуває юридичної сили і відповідно не може бути законною підставою для прийняття контролюючим органом спірних вимоги та рішення про нарахування платнику податків грошових зобов'язань та штрафу.
Таким чином, акт перевірки від 03.07.2019, за відсутності у ньому підписів окремих посадових осіб, які зазначені у вступній частині акта як такі, що проводили перевірку позивача, є неналежно оформленим, а тому не може вважатись законною підставою для прийняття оскаржуваних у цій справі вимоги та рішення, прийнятих на його підставі.
Частиною другою статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог, а саме: доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб'єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі. При цьому, сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами.
Наведеним вимогам процесуального законодавства неналежним чином оформлений акт перевірки від 03.07.2019, як носій доказової інформації про встановлені за результатом перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства, не відповідає, а тому є недопустимим доказом і братись судом до уваги не може.
Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 813/2451/17 та від 05.03.2020 у справі № 826/16217/17, які в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховані судом у спірних правовідносинах.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Як установлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його рішень.
Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 3823, 58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1210 від 08.10.2019.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Позивач також просив суд стягнути з Головного управління ДПС у Київській області понесені витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з розглядом справи із прибуттям до суду.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 143 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 143 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 143 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На обґрунтування поданої заяви вказує, що 02.10.2019 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Куришко і Партнери» в особі керуючого партнера Куришка Івана Ігоровича було укладено договір про надання правової допомоги № 28/19, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 1.2 договору обумовлено, що адвокатське об'єднання надає професійну правничу допомогу по підготовці позову, супроводження розгляду адміністративної справи, представництву клієнта за позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2019 № Ф-0010331303 та рішення від 05.08.2019 № 0010341303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до пункту 4.1 договору, гонорар адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги згідно цього договору складає 25 500, 00 грн. без ПДВ.
Оплата за даним договором здійснюється в гривнях після укладання цього договору шляхом перерахування гонорару на банківський рахунок адвокатського об'єднання згідно виставленого рахунку (пункт 4.2 договору).
За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується сторонами (пункт 4.3 договору).
Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Відтак, належним та допустимим доказом надання правової допомоги є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом/розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 500 грн. додано копію акта прийому-передачі наданих послуг від 11.11.2019, копію рахунку на оплату від 11.11.2019 на суму 25 500, 00 грн., копію договору про надання правової допомоги від 02.10.2019 № 28/19 та копію платіжного доручення № 1227 від 19.11.2019 на суму від 25 500, 00 грн.
Від відповідача надійшли заперечення щодо заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Свою незгоду з розміром заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач обумовив їх не співмірністю.
Разом з тим, суд приймає до уваги заперечення представника відповідача в частині того, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними з урахуванням обсягу наданих послуг та виконаних адвокатом робіт, а також складністю цієї справи.
Дослідивши вищевказані документи, ураховуючи складність адміністративної справи та обсяг і зміст позовної заяви з доданими до неї документами, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на рахунок позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн.
Щодо стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи із прибуттям до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 135 КАС України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони, отже, підстави для їх відшкодування відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2019 № Ф-0010331303.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 05.08.2019 № 0010341303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3823, 58 грн. (три тисячі вісімсот двадцять три гривні 58 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А).
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000, 00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.