24 лютого 2021 року м. Ужгород№ 260/4488/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.,
при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.;
та осіб, які беруть участь у справі:
представник позивача - Ємчук Л.В.
представник відповідача - Міснік Н.В.
представник третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
Рахівська районна державна адміністрація (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 09 грудня 2020 року ВП № 63633944.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що державним виконавцем не взято до уваги та не з'ясовано, що саме зумовило невиконання судового рішення з урахуванням доводів боржника про те, що конкретна посада, на якій суд поновив ОСОБА_1 , відсутня. Вказує на те, що державним виконавцем не здійснено ретельної перевірки стану виконання рішення суду та встановлення факту відсутності поважних причин його невиконання. Зазначає, що винесення постанови про накладення штрафу на боржника є передчасною, а застосування штрафу не призведе до фактичного виконання судового рішення.
21 грудня 2020 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду дану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 11 лютого 2021 року до участі у розгляді даної справи залучено третю особу - ОСОБА_1 .
Представник позивача в судовому засіданні засідання підтримала позовні вимоги, з мотивів наведених у позові та просила задоволити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, за обставин викладених у письмових запереченнях.
Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду даної справи представник третьої особи у судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи, без його участі. Із вказаної заяви вбачається, що такий проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.
Разом з тим, представником третьої особи подано письмові пояснення, із змісту яких вбачається, що позивач не мав суттєвих, об'єктивних перешкод, незалежних від нього обставин, які би утруднювали поновлення ОСОБА_1 на роботі, а тому оскаржувана постанова органу ДВС накласти штраф на позивача є правомірною.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року по справі № 260/431/20, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 02 листопада 2020 року, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської області з 13 березня 2020 року.
Постановою державного виконавця від 16 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № 63633944 з примусового виконання виконавчого листа № 260/431/20, виданого 26 жовтня 2020 року Закарпатським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської області з 13 березня 2020 року.
В пункті 2 резолютивної частини вказаної постанови зазначено про те, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
23 листопада 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних дій, якою внесено зміни в резолютивну частину, а саме - поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року.
Разом з тим, вимогою державного виконавця від 24 листопада 2020 року зобов'язано Рахівську РДА надати інформацію до 30 листопада 2020 року стосовно виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описок у судовому рішенні від 02 листопада 2020 року, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації закарпатської області з 12 березня 2020 року.
Відповідач листом від 30 листопада 2020 року повідомив державного виконавця про те, що посада начальника управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської області, на якій поновлено стягувача, відсутня в штатному розписі Управління.
09 грудня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Н.В. винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення на боржника - Рахівську РДА Закарпатської області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн., яка і стала предметом розгляду вказаної справи.
Із вказаної постанови вбачається, що на адресу відділу ПВР надійшла відповідь Рахівської РДА Закарпатської області від 30 листопада 2020 року № 1983/01.1-12 де зазначено, що розпорядженням Голови державної адміністрації № 324 від 28 грудня 2020 року Управління соціального захисту населення Рахівської РДА перейменовано на Управління соціального захист населення та надання соціальних послуг Рахівської РДА закарпатської області. У зв'язку з чим, виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року не має можливості. Державним виконавцем, під час перевірки виконання боржником вищевказаного рішення суду, було встановлено, що відбулася зміна назви структури Управління соціального захисту населення Рахівської РДА, тобто без ліквідації або реорганізації самої юридичної особи. Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва та залучення нового учасника правових відносин, якому мають перейти права та обов'язки, за сторону яка вибула. Отже, заміна назви юридичної особи, не є поважною причиною невиконання боржником рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року.
Позивач не погоджуючись з постановою про накладення штрафу звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частини друга та четверта статті 257 КАС України передбачають, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пункт 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У випадку встановлення державним виконавцем факту невиконання боржником - юридичною особою рішення суду без поважних причин, він наділений повноваженнями щодо винесення постанови про накладення на такого боржника штрафу.
Згідно з частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу зазначених вище норм права можна дійти висновку про те, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України «Про виконавче провадження» можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Також, суд зазначає, що встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов'язок з'ясування цих обставин покладено на державного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Голови Рахівської РДА Закарпатської області від 28 жовтня 2020 року з метою приведення нормативно-правових актів райдержадміністрації до вимог чинного законодавства, управління соціального захисту населення Рахівської РДА перейменовано в управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Рахівської РДА та визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 13 серпня 2018 року № 254 "Про положення про управління соціального захисту населення райдержадміністрації".
Таким чином, відсутня посада начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, на якій судовим рішенням поновлено стягувача, так і саме управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської області.
Суд зазначає, що із змісту оскарженої позивачем постанови старшого державного виконавця від 09 грудня 2020 року ВП №63633944 вбачається, що така постанова винесена на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із невиконанням боржником рішення суду від 26 жовтня 2020 року.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем, зокрема головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перед винесенням спірної постанови про накладення штрафу було здійснено належну перевірку виконання боржником судового рішення, як цього вимагає стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження», та обґрунтовано відображено реальний стан виконання.
Зміст цієї постанови вказує на те, що головним державним виконавцем не з'ясовано стану фактичного виконання виконавчого листа та причини (поважність) невиконання рішення суду боржником. Зокрема державний виконавець фактично посилається на ту обставину, що рішення суду не виконано.
Разом з тим, судом встановлено, що представник позивача 24 листопада 2020 року зверталася до суду із заявою про роз'яснення вищевказаного судового рішення, а тому посилання відповідача на те, що таке не виконане без поважних причин не відповідає дійсності.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду згідно платіжного доручення № 189 від 18 грудня 2020 року було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Відтак, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у вказаному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь Рахівської РДА.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 126, 139, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (90600, Закарпатська область, м. Рахів, вул. Миру, буд. 1, код ЄДРПОУ - 22106207) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 09 грудня 2020 року ВП № 63633944 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
3. Стягнути на користь Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (90600, Закарпатська область, м. Рахів, вул. Миру, буд. 1, код ЄДРПОУ - 22106207) з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386) за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.), що сплачені згідно платіжного доручення № 189 від 18 грудня 2020 року.
Відповідно до частини 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарги на судове рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення (ч. 6 ст. 287 КАС України).
СуддяС.А. Гебеш