03 березня 2021 року Справа №160/2985/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого суді Озерянської С.І. розглянувши заяву Фірми "Краб" Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову у справі № 160/2985/21 за позовом Фірми "Краб" Товариства з обмеженою відповідальністю до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
26.02.2021 року Фірма "Краб" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 195 від 23.02.2021 року "Про усунення недоліків порушень Правил благоустрою території міста" в частині щодо споруд (об'єктів) за порядковими номерами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 зазначених в додатку до вказаного рішення "Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, детальних газових автозаправних станції, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу".
26.02.2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №160/2985/21 передано на розгляд судді Захарчук-Борисенко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 задоволено заяву про самовідвід судді Захарчук-Борисенко Н.В. у справі №160/2985/21, у зв'язку із чим здійснено повторний автоматизований розподіл справи.
01.03.2021 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №160/2985/21 передано на розгляд судді Озерянській С.І.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову у справі № 160/2676/20 до набрання рішенням законної сили шляхом:
- зупинення дії рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 195 від 23.02.2021 року "Про усунення недоліків порушень Правил благоустрою території міста" в частині щодо споруд (об'єктів) за порядковими номерами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 зазначених в додатку до вказаного рішення "Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, детальних газових автозаправних станції, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу";
- заборони Виконавчому комітету Дніпровської міської ради та/або будь-яким іншим особам, в тому числі Інспекції з благоустрою Дніпропетровської міської ради, Комунальному підприємству "Благоустрій міста Дніпровської міської ради", Комунальному підприємству "Управління контролю за благоустроєм міста" та іншим суб'єктам, з якими комунальними підприємствами Дніпровської міської ради укладені договори про демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд і матеріалів, але не виключно, вчиняти будь-які дії, зокрема з демонтажу, руйнування, знесення, переміщення, зберігання тимчасових споруд, направлені на виконання рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 195 від 23.02.2021 року в частині щодо споруд (об'єктів) за порядковими номерами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 зазначених в додатку до вказаного рішення "Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, детальних газових автозаправних станції, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу".
В обґрунтування заяви заявником зазначено, що прийняте оскаржуване рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 195 від 23.02.2021 року порушує законні права орендаря земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:02:412:00414) ТОВ фірма "Краб", що визначені ст. 25 Закону України "Про оренду землі" на самостійне господарювання на орендованій земельній ділянці. Таким чином, оскільки позивач є законними орендарем земельної ділянки, на якій розташовані споруди, що відповідно до оскаржуваного рішення повинні бути знесені, вважає, що рішення № 195 від 23.02.2021 року прийнято всупереч норм Конституції України та чинного господарського та земельного законодавства та практики ЕСПЛ. Також, у заяві позивач посилається на протиправну бездіяльність, яку було допущено при розгляді заяви на звернення підприємства, у зв'язку із чим останнє набуло право на продовження дії паспортів прив'язки для здійснення господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру за принципом мовчазної згоди. Окремо зазначено, що існує висока вірогідність примусового демонтажу спірних тимчасових споруд, що належать Фірмі «Краб» товариству з обмеженою відповідальністю, а отже забезпечення позову у справі є вкрай необхідним засобом для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний юридичних захист.
Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Так, положення ст. 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
В даному ж випадку, проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, що відповідачем можуть здійснюватись заходи щодо виконання оскаржуваного рішення, які можуть порушити майнові права та інтереси позивача або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів.
Суд зазначає, що негативні наслідки, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, можуть настати лише у випадку примусового виконання оскаржуваного рішення.
Разом із тим, жодних доказів примусового виконання оскаржуваного рішення відповідача до заяви додано не було.
Отже, позивачем не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору та неможливості в подальшому виконання рішення суду.
При цьому, суд звертає увагу, що основні доводи позивача та викладені в заяві факти стосуються безпосередньо протиправності оскаржуваного рішення, яке в свою чергу є предметом розгляду по суті заявлених позовних вимог.
На переконання суду, у разі забезпечення позову за даних підстав, суд фактично надасть правову оцінку правомірності оскаржуваного рішення до розгляду справи по суті, що у свою чергу суперечитиме завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.
Таким чином, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені заяви Фірми "Краб" Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська