Іменем України
25 лютого 2021 року м. Чернігів справа № 927/2/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.
Позивач: Приватне підприємство «Торговий дім «Фонтекс-Агро»,
код ЄДРПОУ 38510009, вул. Малиновського, 30-А, м. Чернігів, 14020
Відповідач: Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,
код ЄДРПОУ 32016315, вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005
Предмет спору: про стягнення 3 120 562,24 грн,
від позивача: Судак Д. Г., адвокат;
від відповідача: Шокур А. Ю., адвокат,
Приватне підприємство «Торговий дім «Фонтекс-Агро» звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 589 123,15 грн, з яких 550 128,00 грн сума заборгованості за поставлений товар, 24 642,72 грн - 3% річних та 14 352,43 грн інфляційних втрат.
Також Приватне підприємство «Торговий дім «Фонтекс-Агро» звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 2 531 439,09 грн, з яких 2 357 954,35 грн сума заборгованості за поставлений товар, 99 809,30 грн - 3% річних та 73 675,44 грн інфляційних втрат.
Дії суду, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою суду від 16.01.2021 прийнято позовну заяву ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» про стягнення з відповідача 589 123,15 грн до розгляду, відкрито провадження у справі №927/2/21, призначено підготовче засідання на 11.02.2021 на 10:00 та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами.
Ухвалою суду від 16.01.2021 прийнято позовну заяву ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» про стягнення з відповідача 2 531 439,09 грн до розгляду, відкрито провадження у справі №927/3/21, призначено підготовче засідання на 11.02.2021 на 10:30 та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами.
Ухвалою суду від 03.02.2021 об'єднано справу №927/3/21 в одне провадження зі справою №927/2/21, з присвоєнням об'єднаній справі №927/2/21.
У встановлений судом строк від відповідача надійшли два відзиви на позовні заяви з доказами їх направлення позивачу.
У підготовчому засіданні 11.02.2021 суд долучив до матеріалів справи відзиви на позовні заяви з доданими до них документами, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.
До початку підготовчого засідання від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копій рахунків-фактур, податкових накладних, акцизних накладних з доказами направлення цих документів відповідачу.
У підготовчому засіданні 11.02.2021 представник відповідача заперечив проти прийняття вказаних документів, оскільки вважає, що вони мали бути подані разом з позовною заявою.
Представник позивача у підготовчому засіданні 11.02.2021 пояснив, що ці документи не могли бути подані разом з позовною заявою через те, що позивач не міг їх знайти.
У відзивах на позов відповідач, посилаючись на п. 4.2 договорів, зазначив, що позивач, не надав доказів порушення відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленого товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
За змістом ч. 1, 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; інші обставини, що стосуються спірних правовідносин. До відзиву, зокрема, додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Стаття 80 є спеціальною нормою Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, на підставі яких позивач має довести обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Таким чином, докази позивачем мали бути подані разом з позовною заявою і такий обов'язок покладено на позивача незалежно від того, які заперечення буде подавати відповідач.
Зауваження відповідача про ненадання позивачем на підтвердження позовних вимог разом з позовом належних доказів, а отже заперечення відповідача і щодо доведеності позивачем наведених у позові обставин (підстав позову) не слід ототожнювати з наведенням відповідачем у відзиві інших (нових) обставин взаємовідносин сторін, ніж ті, які були визначені позивачем у позовній заяві як підстави такого позову (або ж по-іншому тлумачення, оцінка таких обставин), і метою чого є спростування відповідних підстав позову.
Принцип змагальності сторін полягає не тільки в обов'язку учасника довести свої вимоги, але й у використанні однієї сторони на свою користь помилок іншого учасника судового процесу, що також узгоджується з приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначення відповідачем про недостатність наданих позивачем доказів не може слугувати "підказкою" останньому для виправлення недоліків матеріалів позову, оскільки відповідна активна поведінка відповідача у судовому процесі буде ставити його у такому випадку у завідомо невигідне становище порівняно з позивачем, внаслідок чого матиме місце порушення принципів змагальності, пропорційності та рівності сторін у господарському процесі.
Крім того, у грудні 2020 року позивач вже звертався до Господарського суду Чернігівської області з позовами до цього самого відповідача з тим самим предметом позову та з тих самих підстав, як і ці позови, що об'єднані в одне провадження.
Ухвалами суду (суддя Шморгун В. В.) від 07.12.2020 у справах №927/1150/20 та №927/1152/20 позовні заяви були залишені без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовних заяв шляхом подання до суду та відповідачу заяви про усунення недоліків, яка повинна містити зазначення обставин та доказів щодо передачі документів, що підтверджують належну якість Товару, реєстрації податкової накладної в єдиному електронному реєстрі, а також отримання Покупцем повного розрахунку від Замовника.
Тобто суд зазначив позивачу про необхідність надання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та надав можливість для їх надання шляхом усунення недоліків позовної заяви.
Однак позивач не усунув вказаних недоліків у встановлений судом строк, у зв'язку з чим ухвалами суду від 23.12.2020 позовні заяви у справах №927/1150/20 та №927/1152/20 були повернуті позивачу.
У січні 2021 року позивач повторно подав ці ж самі позовні заяви без надання доказів, про які суд зазначав йому в ухвалах від 07.12.2020.
Повторне подання аналогічних позовів без зазначення відповідних обставин і надання доказів, про що раніше вказував суд як про недоліки позовної заяви, суд сприймає як усвідомлену диспозитивну поведінку позивача щодо повноти заявлених підстав позову та достатності поданих з позовами доказів.
Пояснення представника позивача, що він не міг знайти ці документи раніше (до подання позову) та ще без підтвердження належними доказами, але нібито знайшовши одразу після подання відповідачем відзиву, суд вважає надуманими, а тому це не може бути поважною причиною неможливості подання їх разом з позовом, і пояснюється лише суб'єктивною поведінкою позивача.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За наведених обставин, суд у підготовчому засіданні 11.02.2021 не прийняв до розгляду копії документів, доданих до клопотання, та повернув їх позивачу.
У підготовчому засіданні суд відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановив сторонам строки для подання до суду та іншим учасникам справи, у порядку, передбаченому ст. 172 ГПК України, заяв по суті, а саме:
- позивачу - п'ятиденний строк з моменту проголошення даної ухвали для подання відповіді на відзив;
- відповідачу - три робочі дні з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень.
У підготовчому засіданні 11.02.2021 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.02.2021 на 11:00.
У встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив з доданими до неї документами, у тому числі доказами їх направлення відповідачу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
За змістом ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву, зокрема, додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
До відповіді на відзив позивач додав ті ж самі документи, які у підготовчому засіданні 11.02.2021 не були прийняті судом та повернуті позивачу з мотивів, зазначених вище.
Оскільки додані до відповіді на відзив документи не стосуються будь-яких нових обставин, вказаних відповідачем у відзиві, а надані лише на підтвердження обставин, викладених у позові щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань, такі документи повинні були подані позивачем разом з позовом.
Крім того, позивачем не надано обґрунтування і доказів щодо неможливості подання цих доказів раніше.
Оскільки відповідь на відзив подана у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, у судовому засіданні 25.02.2021 суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи, а тому спір вирішується з її урахуванням. Додані до відповіді на відзив документи не прийняті судом до розгляду у зв'язку з неподанням їх у встановлений строк без наявності поважних причин, що не залежали від позивача.
У судовому засіданні 25.02.2021 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № UA-2018-11-16-000850-b/47 від 05.12.2018 та договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № UA-2018-11-16-001040-с/46 від 05.12.2018 в частині сплати коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач не надав доказів виконання ним своїх обов'язків, передбачених п. 4.2, 5.4, 11.7 договорів, у зв'язку з чим строк оплати за поставлений товар у відповідача не настав. Оскільки відповідач не прострочив виконання своїх обов'язків за договорами від 05.12.2018, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану позивачем заборгованість є неможливим.
У відповіді на відзив позивач вказує про наявність заборгованості за договорами від 05.12.2018 та про надання додаткових документів у зв'язку з тим, що відповідач не визнає позовні вимоги, які не були прийняті судом.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
05.02.2018 між Приватним підприємством «Торговий дім «Фонтекс-Агро» (далі - Постачальник) та Дочірнім підприємством «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № UA-2018-11-16-000850-b/47 (далі - Договір №47) (а. с. 11-16).
Відповідно до п. 1.1 Договору №47 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні товари: «Бензин А-92» (далі - Товар)
Найменування (номенклатура, асортимент) Товару ДК 021:2015 (09132000-3) Бензин А-92. Кількість Товару, що підлягає поставці згідно умов цього Договору, становить 100 000 (л). Кількість Товару є орієнтовною, остаточна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається відповідно до заявок Покупця, оформлених згідно вимог цього Договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами, визначає кількість заявок на поставку Товару та не зобов'язаний замовляти Товар на всю суму, визначену Сторонами як ціна Договору (п. 1.2 Договору №47).
Згідно з п. 3.1 Договору №47 ціна цього Договору становить 2 400 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 400 000,00 грн, станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості Товару.
Відповідно до п. 4.1 Договору №47 розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п. 4.2 Договору, проте у будь-якому випадку після отримання Покупцем повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі.
Рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару, Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати) (п. 4.2 Договору №47).
Згідно з п. 4.3 Договору №47 Сторони свідчать, що Покупець зобов'язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 60 банківських днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 цього Договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань.
Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DDP (склад покупця, транспортні витрати за рахунок постачальника (п. 5.1 Договору №47).
Відповідно до п. 5.4 Договору №47 після передачі Товару та виконання обов'язку з поставки уповноважена Покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх Постачальнику. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі Товару та надання документів, зазначених в п. 4.2 Договору.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2019 (п. 10.1 Договору №47).
За умовами п. 11.7 Договору №47 повідомлення (листування, документація тощо) від Постачальника вважається отриманими Покупцем виключно в разі, якщо вони направлені поштою з описом вкладення на адресу Покупця або прийняті під особистий розпис уповноваженою особою Покупця.
На виконання умов Договору №47 позивач поставив, а відповідач отримав Товар на загальну суму 550 128,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000252 від 22.01.2019 на суму 59 760,00 грн, № РН-0000307 від 26.01.2019 на суму 59 760,00 грн, № РН-0000571 від 12.02.2019 на суму 59 544,00 грн, № РН-0000573 від 12.02.2019 на суму 59 544,00 грн, № РН-0000575 від 12.02.2019 на суму 60 120,00 грн, № РН-0000577 від 12.02.2019 на суму 58 920,00 грн, № РН-0000580 від 12.02.2019 на суму 58 920,00 грн, № РН-0000590 від 13.02.2019 на суму 60 120,00 грн, № РН-0000594 від 13.02.2019 на суму 73 440,00 грн, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти): № П00009912 від 22.01.2019, № 000000435 від 26.01.2019, № 00000862 від 12.02.2019, № 00000864 від 12.02.2019, № 00000866 від 12.02.2019, № 00000868 від 12.02.2019, № 00000871 від 12.02.2019, № 00000888 від 13.02.2019, № 00000894 від 13.02.2019 (а.с. 17-25).
Між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 20.05.2020, у якому зазначено, що заборгованість ДП «Чернігівський облавтодор» перед ПП «ТД «Фонтекс-Агро» за Договором №47 складала 550 128,00 грн (а.с. 27).
Позивач направив відповідачу претензію №3 від 11.06.2020, у якій просив сплатити заборгованість за Договором №47 у розмірі 550 128,00 грн протягом трьох календарних днів з моменту отримання цієї претензії (а.с. 9).
Відповідач надав відповідь від 04.06.2020 на претензію №3, у якій він визнав суму заборгованості за Договором №47 у розмірі 550 128,00 грн та зазначив про здійснення розрахунку з позивачем протягом 2020 року (а.с. 26).
05.02.2018 між Приватним підприємством «Торговий дім «Фонтекс-Агро» (далі - Постачальник) та Дочірнім підприємством «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № UA-2018-11-16-001040-с/46 (далі - Договір №46) (а. с. 50-55).
Відповідно до п. 1.1 Договору №46 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні товари: «Дизельне паливо» (далі - Товар)
Найменування (номенклатура, асортимент) Товару ДК 021:2015 (09134200-9) дизельне паливо. Кількість Товару, що підлягає поставці згідно умов цього Договору, становить 130 000 (л). Кількість Товару є орієнтовною, остаточна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається відповідно до заявок Покупця, оформлених згідно вимог цього Договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами, визначає кількість заявок на поставку Товару та не зобов'язаний замовляти Товар на всю суму, визначену Сторонами як ціна Договору (п. 1.2 Договору №46).
Згідно з п. 3.1 Договору №46 ціна цього Договору становить 3 601 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 600 166,67 грн, станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості Товару.
Пункти 4.1, 4.2, 5.1, 5.4, 11.7 Договору №46 є аналогічними відповідним пунктам Договору №47.
Згідно з п. 4.3 Договору №46 Сторони свідчать, що Покупець зобов'язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 30-60 банківських днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 цього Договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 28.02.2019 (п. 10.1 Договору №46).
На виконання умов Договору №46 позивач поставив, а відповідач отримав Товар на загальну суму 2 357 954,35 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000245 від 21.01.2019 на суму 80 733,84 грн, № РН-0000246 від 21.01.2019 на суму 84 749,76 грн, № РН-0000247 від 21.01.2019 на суму 136 873,63 грн, № РН-0000251 від 22.01.2019 на суму 69 378,48 грн, № РН-0000253 від 22.01.2019 на суму 168 668,64 грн, № РН-0000303 від 26.01.2019 на суму 69 793,92 грн, № РН-0000304 від 26.01.2019 на суму 68 713,78 грн, № РН-0000305 від 26.01.2019 на суму 69 378,48 грн, № РН-0000312 від 26.01.2019 на суму 80 733,84 грн, № РН-0000313 від 26.01.2019 на суму 136 873,63 грн, № РН-0000314 від 26.01.2019 на суму 136 873,63 грн, № РН-0000366 від 30.01.2019 на суму 186 006,34 грн, № РН-0000417 від 01.02.2019 на суму 224 614,56 грн, № РН-0000500 від 12.02.2019 на суму 86 577,70 грн, № РН-0000570 від 12.02.2019 на суму 69 793,92 грн, № РН-0000572 від 12.02.2019 на суму 69 793,92 грн, № РН-0000574 від 12.02.2019 на суму 68 963,04 грн, № РН-0000576 від 12.02.2019 на суму 69 627,74 грн, № РН-0000579 від 12.02.2019 на суму 69 627,74 грн, № РН-0000581 від 12.02.2019 на суму 84 749,76 грн, № РН-0000582 від 12.02.2019 на суму 88 073,28 грн, № РН-0000589 від 13.02.2019 на суму 68 963,04 грн, № РН-0000593 від 13.02.2019 на суму 168 391,68 грн та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти): № П00009288 від 21.01.2019, № П00009290 від 21.01.2019, № П00009299 від 21.01.2019, № П00009911 від 22.01.2019, № 000000431 від 26.01.2019, № 000000432 від 26.01.2019, № 000000433 від 26.01.2019, № 000000443 від 26.01.2019, № 000000444 від 26.01.2019, № 000000445 від 26.01.2019, № 00000539 від 30.01.2019, № 00000609 від 01.02.2019, № 00000739 від 12.02.2019, № 00000861 від 12.02.2019, № 00000863 від 12.02.2019, № 00000865 від 12.02.2019, № 00000867 від 12.02.2019, № 00000870 від 12.02.2019, № 00000872 від 12.02.2019, № 00000873 від 12.02.2019, № 00000887 від 13.02.2019, № 00000893 від 13.02.2019 (а.с. 56-78).
Між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 20.05.2020, у якому зазначено, що заборгованість ДП «Чернігівський облавтодор» перед ПП «ТД «Фонтекс-Агро» за Договором №46 складала 2 357 954,35 грн (а.с. 80).
Позивач направив відповідачу претензію №2 від 01.06.2020, у якій просив сплатити заборгованість за Договором №46 у розмірі 2 357 954,35 грн протягом трьох календарних днів з моменту отримання цієї претензії (а.с. 48).
Відповідач надав відповідь від 04.06.2020 на претензію №2, у якій він визнав суму заборгованості за Договором №46 у розмірі 2 357 954,35 грн та зазначив про здійснення розрахунку з позивачем протягом 2020 року (а.с. 79).
Отже, загальна вартість поставленого відповідачу Товару за Договорами №47, №46 становить 2 908 082,35 грн, яка відповідачем не була сплачена.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 3 ст. 220 Господарського кодексу України визначено, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором (ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України).
Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.
Як встановив суд, на виконання умов Договору №47 позивач поставив відповідачу товар - Бензин А-92 на загальну суму 550 128,00 грн, а на виконання умов Договору №46 - дизельне паливо на загальну суму 2 357 954,35 грн, які відповідач не оплатив.
За умовами п. 4.1, 4.2 Договорів №46, №47 розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п. 4.2 Договору, проте у будь-якому випадку після отримання Покупцем повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі. Рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару, Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати).
Відповідно до п. 4.3 Договорів №46, №47 Покупець зобов'язався розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар за Договором №47 - протягом 60 банківських днів, а за Договором №46 - протягом 30-60 банківських днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 цього Договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України).
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Таким чином, сторони у п. 4.3 Договорів №46, №47 встановили, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати за поставлений Товар визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, тобто з моменту отримання відповідачем від позивача документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 цього Договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі.
Отже, за умовами Договорів №46, №47 початок перебігу строку на оплату Товару та, відповідно, закінчення такого строку пов'язується саме з датою отримання відповідачем документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 цих договорів.
Позивач доказів отримання відповідачем вказаних в п. 4.1, п. 4.2 договорів документів у порядку, визначеному п. 11.7 цими договорами, у встановлений законом строк суду не надав.
Взагалі не наведено та не підтверджено відповідними доказами позивачем і таку подію, з настанням якої у призмі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України пов'язано виконання відповідачем зобов'язання, а саме отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі.
Крім того, позивачем у позовній заяві та у відповіді на відзив не зазначено жодних обставин щодо направлення відповідачу вказаних документів та отримання їх ним.
Таким чином, за відсутності доказів виконання позивачем передбачених п. 4.1, 4.2 Договорів №46, №47 обов'язків неможливо встановити початок перебігу та закінчення строку на оплату поставленого Товару.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що строк оплати за поставлений за Договорами №46, №47 Товар не настав.
Щодо наданих позивачем актів звірки взаємних розрахунків за Договорами №46, №47 суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Таким чином, суд вважає, що акти звірки взаємних розрахунків, з урахуванням наданих позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних, свідчать про здійснення між сторонами господарських операцій з поставки товару, проте за відсутності доказів, які підтверджують настання строків оплати за поставлений Товар, не можуть бути доказами наявності у відповідача простроченої заборгованості, тобто порушеного права позивача на момент звернення до суду.
Тобто вказані у актах звірки взаємних розрахунків суми свідчать безпосередньо лише про розмір зобов'язання, строк виконання якого не настав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушеного права на момент звернення до суду, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Товар за Договорами №46, №47 у загальному розмірі 2 908 082,35 грн є неправомірними та задоволенню не підлягають.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач також просить стягнути з відповідача:
- 24 642,72 грн - 3% річних за період з 01.06.2019 по 27.11.2020 та 14 352,43 грн інфляційних втрат за червень 2019 року - жовтень 2020 року, нарахованих на суму заборгованості за Договором №47 у розмірі 550 128,00 грн;
- 99 809,30 грн - 3% річних за період з 01.07.2019 по 27.11.2020 та 73 675,44 грн інфляційних втрат за липень 2019 року - жовтень 2020 року, нарахованих на суму заборгованості за Договором №46 у розмірі 2 357 954,35 грн.
У зв'язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у загальному розмірі 2 908 082,35 грн, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача 124 452,02 грн - 3% річних та 88 027,87 грн інфляційних втрат, нарахованих на таку заборгованість.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 04.03.2021.
Суддя В.В. Шморгун