Господарський суд Рівненської області
"02" березня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1229/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нострадамус"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ВМВ Септем-Т"
про: стягнення в сумі 43 272,92 грн.
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
представники:
від позивача: Мокрицька Л.Я.; Васильчук В.Л.;
від відповідача: Грицай І.О.;
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Нострадамус" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ВМВ Септем-Т". Позовною вимогою у даному спорі є вимога про стягнення в сумі 43 272,92 грн., з яких: 41 500,00 грн. основний борг, 1 043,00 грн. інфляційні втрати, 729,95 грн. три відсотки річних.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору на транспортне обслуговування. Позивач стверджує, що відповідач лише частково оплатив надані позивачем послуги. Станом на час звернення до суду неоплаченими залишаються послуги на суму 41 500,00 грн.
У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивач, керуючись умовами договору та положеннями чинного законодавства, нарахував відповідачу 1 043,00 грн. інфляційних втрат та 729,95 грн. відсотків річних.
Відповідач у своєму відзиві позовні вимоги заперечив. Вказує, що акт виконаних робіт №9 від 13 квітня 2020 року на суму 8 500,00 грн. та акт виконаних робіт №10 від 22 квітня 2020 року на суму 7 500,00 грн. не підписані відповідачем, а тому дані акти не підтверджують факту надання послуг. Також, на думку відповідача, існують неточності щодо обсягу наданих позивачем послуг відображених у акті №2 від 29 січня 2020 року на суму 13 000,00 грн. та акті №3 від 31 січня 2020 року на суму 4 000,00 грн. Окрім цього, відповідач стверджує, що транспортне обслуговування здійснювалося не на підставі підписаного сторонами договору, а поза межами цього договору.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позов.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, позов заперечив.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 січня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 26 січня 2021 року.
Ухвалою суду від 26 січня 2021 року розгляд справи відкладено на 16 лютого 2021 року.
В судовому засіданні 16 лютого 2021 року оголошено перерву до 02 березня 2021 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
27 листопада 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ВМВ Септем-Т" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Нострадамус" (перевізник, позивач) укладено договір на транспортне обслуговування № 27/11 (надалі договір). Відповідно до предмету даного договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з умовами пункту 3.1 договору, ціни на послуги вказуються у рахунках-фактурах перевізника.
Відповідно до положень пункту 4.1. договору, розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі протягом 5 банківських днів після отримання рахунка - фактури перевізника та акту виконаних робіт, якщо в замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
Відповідно до умов пункту 8.2. договору, за фактом виконання перевезень сторони складають та підписують акт виконаних робіт.
У пункті 8.7. договору сторони домовили, у випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений протягом 5 банківських днів з моменту його отримання замовником, він вважається ним прийнятий без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.
Як слідує з наданих суду доказів, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 81 000,00 грн., що підтверджується наданими актами виконаних робіт №1 від 27 січня 2020 року на суму 20 000,00 грн., №2 від 29 січня 2020 року на суму 13 000,00 грн., №3 від 31 січня 2020 року на суму 4 000,00 грн., №4 від 12 лютого 2020 року на суму 7 500,00 грн., №5 від 17 лютого 2020 року на суму 16 000,00 грн., №6 від 28 лютого 2020 року на суму 4 500,00 грн., №7 від 16 березня 2020 року на суму 4 000,00 грн., №8 від 31 березня 2020 року на суму 12 000,00 грн.
Крім того позивач в якості доказів надання послуг на суму 16 000,00 грн. надав акти виконаних робіт №9 від 13 квітня 2020 року на суму 8 500,00 грн., та №10 від 22 квітня 2020 року на суму 7 500,00 грн. А проте вказані акти не підписані відповідачем. Докази направлення цих актів відповідачу в матеріалах справи відсутні.
Позивач вказує, що за виконані роботи відповідач розрахувався лише частково, в сумі 55 500,00 грн. Такі обставини підтверджуються випискою по банківському рахунку.
З наданої позивачем виписки по банківському рахунку суд встановив наявність оплат відповідача на користь позивача на зазначену суму. Зокрема, 28 січня 2020 року відповідач сплатив позивачу 10 000,00 грн., призначення платежу: оплата за надані послуги згідно з договором № 27/11 від 27 листопада 2019 року. Також відповідач здійснив наступні оплати на користь позивача: 21 лютого 2020 року на суму 13 000,00 грн., 26 лютого 2020 року на суму 10 000,00 грн., 31 березня 2020 року на суму 7 500,00 грн., 10 квітня 2020 року на суму 10 000,00 грн., 13 квітня 2020 року на суму 5 000,00 грн.
Відтак, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за надані послуги становить 41 500,00 грн.
З огляду на прострочення виконання зобов'язання, позивач нарахував відповідачу 1 043,00 грн. інфляційних втрат та 729,95 грн. 3 % річних за період з 01 травня 2020 року по 25 грудня 2020 року.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з транспортного обслуговування. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.
Щодо позовних вимог в частини стягнення основної заборгованості суд врахував законодавство, що регулює договірні зобов'язання, зокрема правовідносини які виникають на підставі договору перевезення.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до норм частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Суд встановив, що позивач виконав договірні зобов'язання забезпечивши своєчасну доставку вантажу. А тому суд погоджується з аргументами позивача стосовно належного виконання ним договірних зобов'язань.
В матеріалах справи наявні беззаперечні докази надання позивачем відповідачу послуг з транспортного обслуговування на загальну суму 81 000,00 грн.
Однак надані позивачем докази надання послуг на суму 16 000,00 грн. судом розцінюються як неналежні докази. Акти №9 від 13 квітня 2020 року, та №10 від 22 квітня 2020 року не підписані зі сторони замовника (відповідача). Суд враховує умови пункту 8.2. договору, за якими, за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.
Водночас матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача вказаних актів, як це передбачено умовами пункту 8.7. договору, та відмови відповідача від їх підписання. Таким чином позивач не підтвердив прийняття виконаних робіт (наданих послуг) в односторонньому порядку з огляду на відмову в їх прийнятті відповідачем, оскільки позивач не довів обставин направлення цих актів відповідачу.
В даному випадку суд зауважує, що надані позивачем подорожні листи не є підставою для оплати наданих послуг в розумінні укладеного між сторонами правочину, оскільки розділ 4 договору передбачає, що обов'язок замовника з оплати наданих послуг виникає саме після отримання акту виконаних робіт. Сторони передбачили можливість заперечення акту виконаних робіт з боку замовника протягом 5 банківських днів з моменту його отримання замовником (пункт 8.7. договору). А тому за відсутності доказів направлення згаданих актів відповідачу, відсутні підстави для висновків, що такі акти підтверджують надання послуг та підлягають оплаті.
Відтак суд робить висновок, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем послуг на суму 81 000,00 грн. Ураховуючи часткову оплату відповідачем отриманих від позивача послуг у розмірі 55 500,00 грн., неоплаченими залишаються послуги на загальну суму 25 500,00 грн. Доказів оплати отриманих послуг на вказану суму відповідач суду не надав.
Водночас, оцінюючи докази сторін, суд враховує, що акт звірки взаєморозрахунків є фіксуючим документом, який не є первинним і не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій - поставки, надання послуг тощо. Він є лише відображенням стану заборгованості та в окремих випадках - руху коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер. Суд також зауважує, що поданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків від 17 червня 2020 року підписаний лише ним та не підписаний відповідачем.
Разом з цим суд не приймає до уваги обґрунтування відповідача про те, що акт виконаних робіт №3 від 31 січня 2020 року не є доказом надання послуг оскільки оформлений без подорожнього листа. Вказаний акт підписаний відповідачем без зауважень, а послуги надані згідно із цим актом фактично прийняті відповідачем.
Суд також відхиляє аргументи відповідача щодо наявності неточностей у акті № 2 від 29 січня 2020 року, адже цей акт підписано відповідачем без заперечень.
Окрім цього суд критично оцінює тези відповідача про те, що транспортне обслуговування здійснювалося не на підставі підписаного сторонами договору, а поза межами цього договору. Суд встановив, що відповідач отримував послуги з перевезення вантажів та проводив їх оплату саме на підставі укладеного сторонами договору № 27/11 від 27 листопада 2019 року. Про це свідчить прийняття відповідачем послуг з перевезень вантажів наданих позивачем, здійснення оплати таких послуг. Натомість відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, що здійснені ним оплати на користь позивача стосувалися інших зобов'язань, ніж ті, що виникли на підставі договору № 27/11 від 27 листопада 2019 року. Відповідач також не надав суду доказів щодо наявності інших домовленостей та зобов'язань між сторонами стосовно надання послуг з перевезення вантажів. Відсутність посилань у актах виконаних робіт на реквізити договору не доводить наявність правовідносин між сторонами поза межами цього договору.
А отже твердження відповідача про те, що між сторонами існували правовідносини поза межами договору № 27/11 від 27 листопада 2019 року суд вважає не доведеними.
Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (така ж позиція викладена у статті 611 ЦК України).
За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 1 043,00 грн. інфляційних втрат та 729,95 грн. 3 % річних за період з 01 травня 2020 року по 25 грудня 2020 року. Однак здійснюючи таке нарахування позивач безпідставно включив в суму боргу заборгованість, яка, як встановив суд, не підтверджена належними доказами.
За розрахунком суду з 01 травня 2020 року по 25 грудня 2020 року обґрунтованим є нарахування 876 грн. 30 коп. інфляційних втрат та 499 грн. 55 коп. трьох відсотків річних.
А тому суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 166,70 грн. інфляційних втрат та 230,40 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відхиляючи доводи відповідача щодо відсутності підстав для висновків про порушення прав позивача з боку відповідача, суд звертає увагу сторін на положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України (Вірогідність доказів). Так, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В даному випадку суд розуміє вірогідність як переконаність, що певний стан речей був саме таким, а не іншим, і такий стан речей зафіксовано відповідними доказами. Вирішення судом питання про вірогідність доказів для встановлення обставин справи передбачає застосування різної міри переконаності щодо протилежних позицій сторін відносно стверджуваних ними обставин (наприклад "дуже вірогідно", "мало вірогідно"). А отже вірогідність допускає певні ступені переконаності. За такої умови, визначаючи ступінь вірогідності доказів для встановлення певних обставин, суд ураховує об'єктивні критерії, на основі яких оцінює ступінь можливості певної події чи стану речей. Такі об'єктивні критерії ґрунтуються на даних та інформації, отриманих судом з доказів наданих сторонами на підтвердження або спростування обставин справи.
Таким чином докази подані позивачем на підтвердження обставин щодо наявності невиконаного відповідачем зобов'язання суд вважає більш вірогідними ніж докази подані відповідачем на спростування таких обставин. А тому наявність обставин щодо порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань суд вважає доведеною. Суд визнає встановленими обставини щодо порушення відповідачем прав позивача з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів позивача.
Висновки суду
Позивач належним чином виконав договірні зобов'язання. Натомість суд встановив невиконання умов договору з боку відповідача в частині повної оплати отриманих від позивача послуг.
На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору в частині повної оплати отриманих послуг свідчать про порушення відповідачем прав позивача.
Суд погоджується з аргументами позивача стосовно наявної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 25 500,00 грн. Вимоги позивача в цій частині мають бути задоволені. Проте, доказів надання послуг на суму 16 000,00 грн. позивач суду не надав, а тому в задоволенні цієї частини вимог суд відмовляє.
Крім того, за розрахунком суду обґрунтованими є вимоги про стягнення 876 грн. 30 коп. інфляційних втрат, та 499 грн. 55 коп. трьох відсотків річних.
Водночас в задоволенні вимог про стягнення 166,70 грн. інфляційних втрат та 230,40 грн. трьох відсотків річних суд відмовляє з огляду на безпідставність таких вимог.
Зрештою суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог у наведених вище частинах.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки має місце часткове задоволення позовних вимог, судові витрати в сумі 1 305 грн. 50 коп. судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Cудові витрати в розмірі 796,50 грн. судового збору покладаються на позивача у зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позову.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ВМВ Септем-Т" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. С.Бандери 20/36, код ЄДРПОУ 25319814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нострадамус" (35705, Рівненська область, м.Здолбунів, вул. Віли 1, буд. 46А, код ЄДРПОУ 22565033) 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості, 876 (вісімсот сімдесят шість) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 55 коп. три відсотки річних, 1 305 (одна тисяча ториста п'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 16 000,00 грн. заборгованості, 166,70 грн. інфляційних втрат та 230,40 грн. трьох відсотків річних відмовити.
4. Судові витрати в розмірі 796,50 грн. судового збору покласти на позивача.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Нострадамус" (35705, Рівненська область, м.Здолбунів, вул. Віли 1, буд. 46А, код ЄДРПОУ 22565033).
Відповідач (Боржник): Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ВМВ Септем-Т" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. С.Бандери 20/36, код ЄДРПОУ 25319814).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 04 березня 2021 року.
Суддя Качур А.М.