вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3535/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛХАУС» (15100, Чернігівська обл., м. Городня, вул. 1-го Травня, буд. 53-Б)
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» (07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, 7)
про стягнення 620989,45 грн. заборгованості за договором № 53-127-01-20-00967 від 19.05.2020 р., у тому числі - 569000,00 основного боргу, 9727,56 грн. пені, 2431,89 грн. 3 % річних, 39830,00 грн. штрафу
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛХАУС» (далі - ТОВ «СТІЛЛХАУС», позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» (далі - відповідач) про стягнення 620989,45 грн. заборгованості за договором № 53-127-01-20-00967 від 19.05.2020 р., у тому числі - 569000,00 основного боргу, 9727,56 грн. пені, 2431,89 грн. 3 % річних, 39830,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару за договором постачання № 53-127-01-20-00967 від 19.05.2020 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 569000,00 грн. основного боргу, 9727,56 грн. пені, 2431,89 грн. 3% річних, 39830,00 грн. штрафу, а також судові витрати та витрати на оплату правничої допомоги покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛХАУС» позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» про стягнення 620989,45 грн. заборгованості за договором № 53-127-01-20-00967 від 19.05.2020 р., у тому числі 569000,00 основного боргу, 9727,56 грн. пені, 2431,89 грн. 3 % річних, 39830,00 грн. штрафу, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2020 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
18.01.2021 р. до господарського суду Київської області від ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» надійшов відзив № 11-20/16 від 15.01.2021 р. (вх. № 1122/21 від 18.01.2021р.), відповідно до якого відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме - основний борг в сумі 590000,00 грн., та погоджується з розрахунком пені в сумі 9727,56 грн. та 3% річних в сумі 2431,89 грн. Поряд з цим, відповідач вважає, що штраф у сумі 39830,00 грн. позивачем заявлено безпідставно, з огляду на те, що позивач невірно трактує статтю 231 Господарського кодексу України, де вказано, що штраф стягується додатково у розмірі 7% вартості товарів, робіт, послуг. Тобто зазначена норма закону не може бути застосована до порушення виконання грошового зобов'язання, відповідальність за яке передбачена приписами іншого законодавства. Відповідач також наголошував, що позивачем явно завищений орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу, які складуть 15000,00 грн., оскільки розгляд даної справи буде здійснюватись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Тобто правнича допомога в даному випадку складається з підготовки позовної заяви до суду, що, на думку відповідача, не є співмірним із заявленим розміром витрат.
Відповіді на відзив до суду від позивача не надходило.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
19 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛХАУС» (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» (покупець) було укладено договір постачання № 53-127-01-20-00967, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених договорі, поставити товар згідно за специфікацією до договору (ДК 021:2015 код 44210000-5 Конструкції та їх частини (Блоки-модулі на базі 20-футових морських контейнерів)) (продукція), а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і сплатити продукцію.
Ціна продукції встановлена в національній валюті України (п. 3.1 договору).
У відповідності з п. 3.2 договору сума договору складає 569000,00 грн.
Згідно з п. 3.5 договору оплата поставленої продукції відбувається протягом 30 календарних днів з моменту постачання продукції при наданні податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку та строки.
Умовами п. 4.1 договору встановлено термін постачання продукції - з 01.09.2020 р. по 30.09.2020 р.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що постачання продукції відбувається на умовах DDP м. Славутич, пр-т Ентузіастів, 7, згідно «Інкотермс».
Відповідно до п. 4.4 договору датою постачання вважається дата в видатковій накладній, яка підтверджує отримання продукції.
Постачальник при відвантаженні продукції надає наступну супровідну документацію: сертифікат якості заводу-виробника і іншу необхідну технічну документацію на продукцію; видаткову накладну (п. 5.4 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору, в разі неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність відповідно до договору і чинного законодавства.
У відповідності з п. 7.6 договору за порушення зазначених в договорі термінів оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання.
Договір діє з моменту підписання до 15.12.2020 р., а по фінансовим зобов'язанням - до повного виконання (п. 13.1 договору).
Сторонами було підписано додаток № 1 до договору № 53-127-01-20-00967 від 19.05.2020 р. Специфікацію № 1, в якій було зазначено найменування продукції, розмір, тип, марку, стандарт, тех. вимоги, виробника та ін.
Також 01.10.2020 р. між постачальником та покупцем було підписано додаткову угоду до договору № 53-127-01-20-00967 від 19.05.2020 р., якою було внесено зміни в реквізити постачальника.
На виконання умов договору постачальник передав, а покупець отримав товар на загальну суму 569000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 63 від 09.09.2020 р., товарно-транспортними накладними №№ 37, 38 від 10.09.2020 р.
Проте, покупець не здійснив оплати за отриманий від постачальника товар, у зв'язку з чим ТОВ «СТІЛЛХАУС» було направлено на адресу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» та Відокремленому підрозділу «Атомремонтсервіс» претензію № 63 від 20.10.2020 р., відповідно до якої позивач просив сплатити заборгованість в сумі 569000,00 грн. за поставлений товар. Поряд з цим, позивач зазначав, що відповідна податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 30.09.2020 р.
Відокремленим підрозділом «Атомремонтсервіс» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» на адресу ТОВ «СТІЛЛХАУС» було направлено лист № 42-38/935/3840 від 04.11.2020 р., відповідно до якого відповідач підтверджував заборгованість в сумі 569000,00 грн. та зазначав, що прострочення оплати виникло через складну ситуацію на ринку електроенергії України і збільшення заборгованості перед НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» за відпущену електроенергію. Поряд з цим, відповідач гарантував, що оплата за поставлений позивачем товар буде проведена в найкоротші терміни і в повному обсязі.
Відокремлений підрозділ «Атомремонтсервіс» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» та ТОВ «СТІЛЛХАУС» підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2020 р. до 14.10.2020 р. за договором № 53-127-01-20-00967 від 19.05.2020 р. на суму 569000,00 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що покупець зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем факту наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 569000,00 грн. не заперечено та не спростовано.
Натомість, відповідач у відзиві № 11-20/16 від 15.01.2021 р. (вх. № 1122/21 від 18.01.2021 р.) визнав позов в частині вимог про стягнення 569000,00 грн. основного боргу, 9727,56 грн. пені, 2431,89 грн. 3% річних.
Згідно з приписами ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Як вбачається з позову, окрім суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 9727,56 грн. пені за порушення строків оплати товару.
Як зазначалось вище, у відповідності з п. 7.6 договору за порушення зазначених в договорі термінів оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня,
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача за період з 10.10.2020 р. до 30.11.2020 р., було визначено позивачем в сумі 9727,56 грн. на суму 569000,00 грн., який є обгрунтованим та арифметично вірним.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2431,89 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 2431,89 грн., нарахованих за період з 10.10.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 569000,00 грн., який є арифметично вірним та обгрунтованим.
З огляду на визнання відповідачем позовних вимог в частині суми основного боргу, пені та 3% річних, а також на правомірність та обгрунтованість їх заявлення позивачем, вимоги позивача про стягнення основного боргу, пені та 3% річних підлягають задоволенню судом.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 39830,00 грн. штрафу.
Зазначену суму штрафу позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 231 ГК України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 904/4156/18/12-117гс19.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, позовна вимога у даній справі про стягнення 7% штрафу у розмірі 39830,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки встановлена ч. 2 ст. 231 ГК України неустойка передбачає відповідальність за виконання негрошового зобов'язання, в той час як спірне зобов'язання, з підстав невиконання якого заявлено позов, є грошовим.
Таким чином суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «СТІЛЛХАУС».
Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд зазначає наступне.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем в позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс, становлять суму 15000,00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Поряд з цим, згідно з приписами ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
У підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 1251 від 01.12.2020 р. на суму 9314,85 грн.
Отже, витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Cтаном на час прийняття рішення позивачем, у підтвердження понесення решти заявлених очікуваних судових витрат, жодних доказів не подано та не заявлено клопотання про їх включення до складу судових витрат, у зв'язку з чим у суду на час вирішення спору відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розгляду.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛХАУС» (15100, Чернігівська обл., м. Городня, вул. 1-го Травня, буд. 53-Б, код 43311058) 569000 (п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 9727 (дев'ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 56 коп. пені, 2431 (дві тисячі чотириста тридцять одну) грн. 89 коп. 3% річних, 8717 (вісім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 39 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Рішення підписане 03.03.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна