вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" березня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/5361/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Дикунської С.Я.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Cалій І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.09.2020 (повне рішення складено 13.10.2020)
у справі №910/5361/20 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_2 )
до Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення коштів
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича (позивач) надійшла позовна заява від 09.04.2020 року до Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича (відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди в розмір 14 000,00 грн. (за лютий 2020 року - в сумі 7 000,00 грн. та за березень 2020 - в сумі 7 000,00 грн.), 1 051,91 грн. нарахованих 50% річних, а також 118 700,00 грн. збитків, завданих пошкодженням орендного майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог Договору оренди №0107 від 01.07.2019 відповідач не сплачував орендну плату, за прострочення оплати якої нараховано 50% річних згідно з п. 5.9 Договору. Крім того, оскільки орендоване майно є пошкодженим, а тому позивачем заявлено до відшкодування з відповідача 118 700 грн. збитків (18 700,грн. та 100 000,00 грн. за кожне побутове примішення).
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що:
- станом на момент укладення Договору оренди, відповідач не був зареєстрований як фізична особа - підприємець, оскільки відповідний статус ним набуто лише 20.08.2019, а тому відповідач саме як фізична - особа- підприємець не приймав від позивача оренду орендоване майно за актами приймання - передачі майна № 1 та № 2 від 01.07.2019, а отже, не здійснював і користування ним;
- відповідач посилався на те, що у нього відсутнє перед позивачем грошове зобов'язання по сплаті орендних платежів;
- відповідач вказував, що позивачем не було доведено доказами як факт пошкодження відповідних приміщень, так і факт звернення до відповідача з відповідними листами щодо вивезення майна, а складені самостійно виключно представниками позивача відповідні документи - не є такими доказами;
- відповідач посилався на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази в підтвердження завдання відповідачем позивачу збитків у заявленому до стягнення розмірі.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/5361/20 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича на користь Фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича 14 000, 00 грн. орендної плати, 1051,91 грн. 50% річних, 52939, 80 грн. збитків; 2102, 00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що документально підтвердженим та обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення 14 000, 00 грн. орендної плати, 1051, 91 грн. 50% річних, 52939, 80 грн. збитків, оскільки вказана сума підтверджена висновком експертизи. Решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив у зв'зку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Леськів Євген Сергійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/5361/20 і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення:
-не врахував, що Фізична особа-підприємець Леськів Євген Сергійович 01.07.2019 не укладав Договір оренди №0107 із фізичною особою-підприємцем Вдовенком Віталієм Вікторовичем, оскільки лише 20.08.2019 був зареєстрований, як фізична особа- підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та не пошкоджував жодне майна позивача;
- не здійснив належного дослідження, що Фізична особа-підприємець Леськів Євген Сергійович не підписував 01.07.2019 із фізичною особою-підприємцем Вдовенком Віталієм Вікторовичем Актів приймання- передачі №1 та №2;
- не врахував, що Договір оренди №0107 Фізична особа-підприємець Леськів Євген Сергійович не укладав, побутового приміщення у користування не отримував, внаслідок цих підстав не міг порушити умови сплати орендних платежів;
- не взяв до уваги тверджень, що Фізична особа-підприємець Леськів Євген Сергійович не підписував та не надсилав на адресу фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича лист про розірвання Договору оренди №0107 від 01.07.2019;
- не надано належної оцінки запереченням представника Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича, що листа щодо пошкодження об'єкту оренди та сплати збитків, у якому було повідомлено про виявлені пошкодження побутових приміщень ідент.№739 та побутових приміщень "Світлий дуб" відповідач не отримував.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
07.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, позивач посилався на те, що укладений Договір оренди №0107 з додатками, Актом приймання-передачі надавався у оригіналі для дослідження судом першої інстанції, і відповідач не заперечував його наявність, докази сплати орендної плати за користування побутовими приміщеннями міститься в матеріалах справи, відповідач підтвердив, що оплату здійснював його бухгалтер. У поясненнях міститься інформація, що представник відповідача Кілічава Т.М. у судовому засіданні першої інстанції не заперечувала щодо укладення договору, крім того 14.04.2020 на електронну адресу була надіслана відповідь на лист щодо пошкодження об'єкту оренди та сплати збитків за підписом представника Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича. Даним електронним листом представник Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича підтвердила, що договір був укладений і що 16.03.2020 скаржник направив лист щодо розірвання договору оренди та повернення приміщень і орендарю відомово про пошкодження приміщень.
Крім того, у своїх поясненнях позивач вказує на те, що станом на 07.12.2020 спір між сторонами вже врегульовано, адже відповідач виконав рішення суду, оскільки 26.11.2020 на рахунок Фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича надійшли кошти у сумі 70 093,71 грн. на погашення боргу від боржника Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича, що підтверджується копією платіжного доручення №3428 від 26.11.2020.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020, апеляційну скаргу скаргу Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5361/20 та поновлено строк на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/5361/20, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення її розгляду у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.07.2019 між Фізичною особою-підприємцем Вдовенко Віталієм Вікторовичем та Фізичною-особою підприємцем Леськів Євгеном Сергійовичем було укладено Договір оренди №0107, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування побутове приміщення в кількості 2 шт. (далі - об'єкти оренди), кожне 17,5 кв.м. (7000мм х 2500мм х 2900мм), які будуть знаходитись за адресами: м.Київ, вул.. Козацька, 55А та вул.. Ясногірська, 16А.; вартість Об'єкту оренди складає 200 000,00 грн. з ПДВ. а саме 100 000,00 грн. з ПДВ за кожне побутове приміщення.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що доставку за адресою орендаря та повернення за фактичною адресою орендодавця на момент закінчення дії договору оренди здійснює орендодавець.
Пунктом 2.2 Договоур визначено, що моментом передачі орендодавцем та прийняттям орендарем об'єкта оренди у тимчасове платне користування вважається дата фактичної передачі майна (в т.ч. ключів), яка заздалегідь письмово повідомляється орендарем орендодавцеві, та підписання акту приймання - передачі об'єкта оренди, що складається представниками сторін.
Пунктом 2.3 Договоур визначено, що моментом повернеянн орендарем та прийняття орендодавцем об'єкта оренди вважається дата підписання Акту здачі -приймання об'єкта оренди, що складається представниками сторін та підписується в момент фактичного отримання майна.
Пунктом 3.1 Договоур визначено, що термін його дії - 6 місяців з дати підписання сторонами Актів примання - передачі.
Пунктом 3.4 Договору визначено, що у разі продовження користування орендарем об'єктом оренди після закінчення строку оренди, договір вважається пролонгованим на невизначений строк.
Пунктом 3.5 Договору визначено, що даний договір може бути припинений у позасудовому порядку будь-якою із сторін у випадках:
- орендарем - за умови письмового повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 15 днів до дати припинення (п.п. 3.5.1);
- орендодавцем - за умови письмового попередження орендаря не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення; у разі прострочення сплати орендарем орендної плати на термін, що перевищує 10 календарних днів - за умови письмового попередження орендаря не пізніше ніж за 5 днів до дати припинення; у разі, якщо договір вважається продовженим на невизначений строк - за умови письмового попередження орендаря не пізніше ніж за 15 днів до дати припинення (п. 3.5.2).
Згідно з п. 4.1. Договору, орендна плата за користування об'єктом оренди складає 7000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1166,67 грн.) за один місяць оренди за 2 (два) побутових приміщення, а саме 3500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 583,34 грн.) за кожне побутове приміщення. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату що місячно, не пізніше 30-го числа поточного місяця за наступний, на підставі наданого орендодавцем рахунку-фактури, з врахуванням індексу інфляції.
Згідно з п. 4.2.Договору, вартість транспортних послуг складає 2500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 416,67 грн.) за один рейс перевезення одного побутового приміщення, включаючи розвантажувально - навантажувальні роботи на території орендаря.
Пунктом 5.1 Договоур визначено, що орендар несе відповідальність за збереження об'єкту оренди до моменту повернеянн його орендодавцю і в разі його пошкодження зобов'заний відшкодувати збиток, який стався в період знаходження об'єкту оренди у орендаря.
Пунктом 5.9 Договоур визначено, що за простроченян сплати орендних платежів орендар згідно з ст. ст. 536, 625 Цивільного кодексу України сплачу орендодавцю проценти за користування чужими коштами у розмірі 50% річнх від простроченої суми, а у разі прострочення більш ніж на 3 календарних дні, орендодавець має право самостійно вилучити об'єкт оренди, що не звільняє орендаря від сплати процентів за користування чужими коштами.
Згідно з п. 5.13 Договору, при поверненні об'єкта оренди у пошкодженому вигляді, орендар з представником орендодавця зобов'язаний склсти акт прийому - передачі з переліком пошкоджень. При відмові орендаря скласти акт, або відсутністю орендаря чи його представника при поверннні приміщення, представник орендодавця має право самостійно скласти такий акт. При наявності пошкоджень у повернутому об'єкті оренди, не пізніше наступного дня після сповнення, орендодавець повідомляє орендаря про участь у повторному обстеженні об'єкта оренди. Неявка орендаря чи його представника вважається згодою з пошкодженнями, які зафіксовані при поверненні об'єкту оренди.
Також, сторонами Договоруоренди було погоджено Додаток № 1 «Вартість ремонту побутового приміщення», в якому визначено вартість складових ремонту та пошкодження.
На виконання п. 3.1 Договору, позивачем було передано відповідачу в оренду:
- за Актом приймання-передачі №1 від 01.07.2019 - побутове приміщення ідент.№ 739, з зазначенням його характеристик;
- за Актом приймання - передачі №2 від 01.07.2019 - побутове приміщення "Світлий дуб" загальною площею 17,5 кв.м., ззазначенням його характеристик,
Позивачем до матеріалів справи надано:
- претензію № 24/02-1д від 24.02.2020, в якій позивач зазначав про наявність заборгованості з орендної плати по договору в сумі 14 000,00 грн., а також у разі несплати суми коштів попереджав про розірвання укладеного Договору в односторонньому порядку;
- Лист відповідача б/н б/д про розірвання з 17.03.2020 Договору, а також пропозицію забрати орендовані приміщення з території орендаря;
- лист позивача від 24.03.2020, в якому позивач зазначав, що у зв'язку з листом відповідача б/н б/д про розірвання з 17.03.2020 Договору, 27.03.2020 позивачем буде направлено спецтранспорт для вивезення приміщень, та просив забезпечити явку представника відповідача;
- лист позивача від 30.03.2020, в якому позивач повідомляв відповідача про наявність пошкодженого майна, орендованого згідно Договору, і відповідні пошкодження було виявлено позивачем при вивезенні орендованого майна, на яке відповідач, завчасно попереджений, представників не направив; розмір збитків складає 118 700,00 грн. (18 700,00 грн. та 100 000,00 грн. відповідно), і позивач зазначав про необхідність прибуття представника відповідача для повторного обстеження приміщення за адресою: м.Київ, вул. Бориспільська, 7.
- фіскальний чек поштової установи та опис вкладеного до листа, адресованого відповідачу, про направлення позивачем відповідачу листа від 30.03.2020, а також акти здачі приміщення № 1 та № 2 від 27.03.2020, рахунок № 479 від 30.03.2020, фото пошкоджених приміщень.
- матеріалами справи підтверджується, що позивачем було здійснено оформлення актів здачі приміщення № 1 та № 2 від 27.03.2020, в яких самостійно зафіксовано пошкодження орендованих об'єктів по Договору. Вказані акти підписані позивачем та посвідчені печаткою позивача, і при обстеженні вказаних приміщень були присутні представники позивача. Відповідач представників для обстеження приміщень - не направляв;
- позивачем сформовано відповідачу рахунки на оплату орендних платежів по договору, а саме№ 1460 від 26.09.2019 на суму 7 000,00 грн., № 1393 від 17.09.2019 на суму 7 000,00 грн.;
- відповідачем здійснювалась оплата орендних платежів по Договору, на підтвердження чого позивачем подано копії платіжних документів, в яких платником зазначено ФОП Леськів Є.С., а саме: платіжні доручення № 66 від 25.02.2020 на суму 7 000,00 грн., № 9 від 29.10.2019 на суму 7 000,00 грн., № 13 від 11.11.2019 на суму 14 000,00 грн., меморіальні ордери від 10.10.2019 на суму 7 000,00 грн., від 24.09.2019 на суму 8 000,00 грн., від 24.09.2019 на суму 8000,00 грн., в яких містяться посилання на сформовані позивачем рахунки - фактури, а також в призначеннях платежу зазначено ФОП Леськві Є.С.;
- електронна переписка, щодо якої позивач наголошує, що вона стосується спірних правовідносин;
- відповідь ФОП Леськіва Є.С. від 14.04.2020, адресована ФОП Вдовенку В.В., в якому відповідач вказував на те, що 16.03.2020 ним засобами поштового зв'язку надіслано лист про розірвання договору та повернення орендованого майна; повідомив, що пошкодження орендованого приміщення відбулось внаслідок дій третіх осіб, щодо яких були подані зверненян до правоохоронних органів.
Також, позивачем до матеріалів справи подано заяву свідка ОСОБА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соврас О.Ю. за реєстровим № 488, в якій викладено обставини взаємовідносин між позивачем та відповідачем стовно оренди по Договору, яку просив врахувати при вирішенні спору, зокрема у відповіді на відзив.
Крім того, відповідно до висновку експерта № 14932 від 14.07.2020за результатами судової будівельно- технічної експертизи у справі № 910/5361/20, виконаного судовим експертом Комашко Романом Вікторовичем (Свідоцтво № 1407 від 31.01.2019, видане на підставі рішення ЦЕКК при Міністерстві юстиції України), розмір матеріальної шкоди, що завдана внаслідок пошкодження побутового приміщення № 557, площею 17,5 кв.м. (7000ммх2500ммх2900мм), виробництва ФОП Вдовенко В.В., в межах будівельно-технічної експертизи, станом на день складання висновку становить 52 939,80 грн. (з врахуванням ПДВ).
При цьому, дослідницька частина висновку містить відомості про те що обстеження об'єкту дослідження проводилось за участю представників позивача (за довіреністю від 01.07.2020 Губерненко В.В.) та відповідача (адвоката Стрикаля О.В.).
Вказаний висновок експерта № 14932 за результатами судової будівельно- технічної експертизи у справі № 910/5361/20, виконаний судовим експертом Комашко Романом Вікторовичем (який має вищу технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр», кваліфікацію судового експерта, та внесений до реєстру атестованих судових експертів МЮУ по спеціальностям: 10.6 Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів; 10.7 Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками; 10.10. Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд; стаж експертної роботи - 10 років), який обізнаний про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 КК України.
Вказаний висновок відповідає вимогам ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, в якій містяться такі норми: висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що в судовому засіданні 12.08.2020 судом першої інстанції було закрито підготовче провадження та призначено справу до судвого розгляду на 09.09.2020.
04.09.2020 через канцелярію суду першої інстанції від позивача засобами поштового зв'язку надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач, вказуючи на наявність висновку експерта № 14932 від 14.07.2020 за результатами судової будівельно- технічної експертизи у справі № 910/5361/20, виконаного судовим експертом Комашко Романом Вікторовичем, просив стягнути з відповідача: заборгованість з орендної плати за договором оренди в розмір 14 000,00 грн. (за лютий 2020 року - в сумі 7 000,00 грн. та за березень 2020 - в сумі 7 000,00 грн.), 1 051,91 грн. нарахованих 50% річних, а також 18 700,00 грн. збитків, завданих пошкодженням побутового приміщення «світлий дуб» та 52 939,80 грн. збитків, завданих пошкодженням побутового приміщення № 557.
В судовому засіданні 09.09.2020 судом було оголошено про надходження вказаної заяви, відомості про що містяться в протоколі судового засідання.
П. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначає, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначає, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Проте, вказана заява обгрунтовано не була прийнята судом першої інтанції до розгляду, і судом першої інстанції розгляд позовних вимог здійснено в редакції позову, а саме: стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди в розмір 14 000,00 грн. (за лютий 2020 року - в сумі 7 000,00 грн. та за березень 2020 - в сумі 7 000,00 грн.), 1 051,91 грн. нарахованих 50% річних, а також 118 700,00 грн. збитків, завданих пошкодженням орендного майна, які були задоволені судом першої інстанції частково, а саме: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича на користь Фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича 14 000, 00 грн. орендної плати, 1051,91 грн. 50% річних, 52939, 80 грн. збитків, а в решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Леськів Євген Сергійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/5361/20 і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дійсно між Фізичною особою-підприємцем Вдовенко Віталієм Вікторовичем та Фізичною-особою підприємцем Леськів Євгеном Сергійовичем було укладено Договір оренди №0107 від " 01" липня 2019 року щодо передання у тимчасове платне користування побутове приміщення в кількості 2 (двох) шт., кожне побутове приміщення площею 17,5 кв.м., (7000мм х 2500мм х 2900мм), проте, чинність вказаний договір набрав саме внаслідок набуття орендарем статусу фізичної особи - підприємця.
Стосовно доводів відповідача, що на момент укладення договору Фізична особа-підприємець Леськів Євген Сергійович не мав статусу фізичної особи - підприємця, оскільки лише 20.08.2019 був зареєстрований як фізична особа - підприємець, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Враховуючи, положення статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності. Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість, згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає, як підприємець у всіх правовідносинах.
Також, статтею 147 Господарського кодексу України визначені гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання, за якими майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом, а вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.
Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
Тож спір виник у межах правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної суб'єкту господарювання (позивачу) діями відповідача під час здійснення господарської діяльності, яка стосується оренди належного позивачу майна, яке перебувало у спірний період у користуванні відповідача, який станом на момент спірних правовідносин (лютий та березень 2020 року) мав статус фізичної особи - підприємця, спірне майно перебувало у вказаний період у користуванні відповідача, останнім велось листування з позивачем стосовно правовідносин оренди саме як фізичною - особою підприємцем, що в сукупності свідчить про те, що у період: лютий - березень 2020 року (за користування майном у який позивачем заявлено до стягнення орендну плату, а також збитки за пошкодження майна) відповідач виступав у спірних праоідносинах саме як фізична особа - підприємець, у зв'язку з чим його доводи про те, що на момент укладення договору Фізична особа-підприємець Леськів Євген Сергійович не мав статусу фізичної особи - підприємця, - не спростовують обов'язку відповідача сплатити заборгованість з орендних платежів за користування майном саме як фізична - особа - підприємець у вказаний період, а також відшкодувати розмір підтверджених та доведених збитків за пошкодження такого майна.
При цьому, пунктом 3.5 Договору визначено, що даний договір може бути припинений у позасудовому порядку будь-якою із сторін у випадках: орендарем - за умови письмового повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 15 днів до дати припинення (п.п. 3.5.1). В свою чергу, позивачем до матеріалів позову надано лист відповідача б/н б/д про розірвання з 17.03.2020 Договору, а також пропозицію забрати орендовані приміщення з території орендаря, у відповідь на який позивач листом від 24.03.2020 зазначав, що у зв'язку з листом відповідача б/н б/д про розірвання з 17.03.2020 Договору, 27.03.2020 позивачем буде направлено спецтранспорт для вивезення приміщень, та просив забезпечити явку представника відповідача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що договір оренди є припиненим з 17.03.2020 за ініціативою відповідача в силу п. 3.5 Договору, з якою погодився позивач та не заперечував стосовно вказаної обставини, внаслідок чого підстави для нарахування орендної плати після 17.03.2020 - відсутні.
При цьому, судом апеляційної інстанцї встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати, яка розрахована ним:
- за лютий 2020 року в сумі 7 000,00 грн., строк оплати якої настав в силу приписів п. 4.1 договору, і в цій частині суд апеляційної інстанції визнає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;
- за березень 2020 року в сумі 7 000,00 грн., строк оплати якої настав в силу приписів п. 4.1 договору, проте, орендна плата заявлена позивачем за повний місяць оренди, без урахування того, що договір оренди є припиненим з 17.03.2020 за ініціативою відповідача в силу п. 3.5 Договору, з якою погодився позивач та не заперечував стосовно вказаної обставини, та без урахування того, що позивачем було самостійно вивезено орендовані об'єкти 27.03.2020, тобто користування об'єктом оренди відбувалось відповідачем в розумінні умов договору протягом 17 днів березня 2020 року, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у наведеній частиін вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 3 838,77 грн., що складає орендну плату за 17 днів оренди (7 000,00 грн. /31 день х 17 днів оренди), оскільки підстави дял нарахування і стягнення орендної плати за період з 18.03.2020 - 31.03.2020 - є безпідставними та не узгоджуються з умовами договору. При цьому, суд зазначає, що ч. 2 ст. 785 Цивільного кодекус України передбачено відповідальність у вигляді неустойки у випадку неповернення речі з оренди у визначений строк (який у даному випадку відповідач визначив 17.03.2020, про що направив позивачу відповідне повідомлення), а не подальше нарахування орендної плати.
При цьому, подна позивачем до матеріалів справи електронна переписка між сторонами, як і заява свідка ОСОБА_1 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соврас О.Ю. за реєстровим № 488, - не є належними доказами в розумінні ст. ст 76-79, ч. ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України в обґрунтування доводів позивача. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме подані позивачем договір, відповідні акти, а також документальне листування між сторонами - є належними доказами, якими позивач довів наявність у нього порушеного права в контексті спірних правовідносин сторін, з урахуванням встановлених обставин справи на стадії розгляду справи судом першої та судом апеляційної інстанцій.
Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну J дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання йогообов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 838,77 грн. орендної плати (7 000,00 грн. за лютий 2020 року + 3 838,77 грн. - за 17 днів оренди у березні 2020 року), щодо сплати якої відповідачем на користь позивача допущено прострочення виконання, що суперечить ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, і чим відповідачем допущено порушення виконання своїх зобов'язань за договором.
Ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 5.9. Договору, за прострочення сплати орендних платежів Орендар, згідно ст.ст. 536, 625 ЦК України, сплачує Орендодавцю проценти за користування чужими коштами у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків річних від простроченої суми.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявленого позивачем до стягнення показника відсотків річних, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 916,90 грн., з яких: 669,40 грн. - за прострочення оплати орендної плати у лютому 2020 року (перівод прострочення з 01.02.2020 по 10.04.2020 включно - 70 днів, як заявлено позивачем у позові), а також 247,50 грн. за прострочення оплати орендної плати за користування майном 17 днів у березні 2020 року (перівод прострочення з 01.02.2020 по 10.04.2020 включно - 40 днів, як заявлено позивачем у позові).
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем у відзиві на апеляційну скаргу вказується, що відповідачем було у добровільному порядку погашено борг, що на думку позивача, свідчить про те, що відповідач погодився з ухваленим у справі рішенням.
Так, на підтвердження вказаних посилань позивачем подано до відзиву на апеляційну скаргу копію меморіального ордера від 26.11.2020 та платіжне доручення № 3428 від 26.11.2020 на суму 70 093,71 грн., дослідивши які суд апеляційної інстанції встановив, що вони по своїй суті є документами, які підтверджують певні розрахунки, проте, вказані документи підтверджують вчинення певних фінансових дій вже після ухвалення оскаржуваного рішення 23.09.2020, а отже, є по своїй суті новими доказами, які не існували на момент проголошення оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті на стадії апеляційного розгляду справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції як докази в розумінні ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодесу України, і відповідно, не оцінюються апеляційним судом.
Також, суд апеляційної інстанції в контексті посилань позивача стосовно сплати відповідачем грошових коштів вже після ухвалення оскаржуваного рішення вважає за необхідне зауважити, що зміна стану розрахунку між сторонами має враховуватись під час виконання рішення суду згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а також не позбавляє учасників справи можливості реалізувати свої права, обумовлені ст. ст. 327, ст. 328 Господарського процесуального кодексу України або в межах судового провадження, або в межах виконавчого провадження, як сторони виконавчого провадження.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 118 700,00 грн. збитків, завданих пошкодженням орендного майна, і в цій частині позовні вимоги задоволені судом першої інстанції частково, а саме в розмірі 52939, 80 грн., з чим не погоджується скаржник в апеляційній скарзі, посилаючись на недоведеність і необґрунтованість висновків суду першої інстанції у наведеній частині.
Розглянувши в межах доводів апеляційної скарги посилання скаржника у наведеній частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх безпідставність та необгрунтованість з огляду на наступне.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ст. 225 Господарського кодексу України).
Згідно з п. 5.1. Договору, орендар несе відповідальність за збереження об'єкту оренди до моменту повернення його орендодавцю і в разі його пошкодження зобов'язаний відшкодувати збиток, який стався в період знаходження об'єкту оренди у орендаря.
Згідно з п. 5.11 Договору, при відмові відшкодовувати вартості втраченого чи пошкодженого об'єкту оренди питання про стягнення збитку, вирішується у судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для застосування до особи цивільно - правової відповідальності у вигляді збитків є доведені позивачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76-79, 269 ГПК України обставини заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому, в діях відповідача в контексті спірних правовідносин сторін наявний саме склад цивільного правопорушення, що згідно з приписами ст. ст. 22 Цивільного кодексу України є підставами для відшкодування саме збитків внаслідок наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (яка полягала у незбереженні та пошкодженні орендованого майна, і фіксація чого здійснена позивачем згідно з умовами п. 5.1, 5.8, 5.10, 5.13 договору (зокрема, шляхом складання відповідних актів від 27.03.2020)), наявністю збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; та вини боржника у заподіянні збитків (оскільки саме внаслідок дій відповідача по незбереженню орендованого майна відбулось пошкодження об'єктів оренди).
Стосовно розміру збитків в сумі 52 939,80 грн., який заперечує скаржник в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими в частині суми збитків в розмірі 52 939,80 грн., завданих пошкодженням побутового приміщення № 557, оскільки саме наведений розмір збитків підтверджений позивачем належним та допустимим доказом - висновком експерта № 14932 за результатами судової будівельно- технічної експертизи у справі № 910/5361/20, виконаний судовим експертом Комашко Романом Вікторовичем, який відповідає вимогам ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, і обгрунтовано прийнято судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу з огляду на приписи ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/5361/20 в оскаржуваній скаржником частині (з урахуванням меж апеляційного оскарження) підлягає зміні на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарького процесуального кодексу України в частині присудженого розміру орендної плати, яка підлягає стягненню, та відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, з присудженням до стягнення 10 838,77 грн. заборгованості з орендної плати (7 000,00 грн. за лютий 2020 року + 3 838,77 грн. - за 17 днів оренди у березні 2020 року) та 916,90 грн. відсотків річних, а в частині присудження до стягнення суми збитків в розмірі 52 939,80 грн., завданих пошкодженням побутового приміщення № 557, - підлягає залишенню без змін, як таке, що відповідає ст. 276 Господарького процесуального кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим за наведених у даній постанові підстав рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/5361/20 в оскаржуваній скаржником частині (з урахуванням меж апеляційного оскарження) підлягає зміні на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарького процесуального кодексу України в частині присудженого розміру орендної плати, яка підлягає стягненню, та відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, з присудженням до стягнення 10 838,77 грн. заборгованості з орендної плати (7 000,00 грн. за лютий 2020 року + 3 838,77 грн. - за 17 днів оренди у березні 2020 року) та 916,90 грн. відсотків річних, а в частині присудження до стягнення суми збитків в розмірі 52 939,80 грн., завданих пошкодженням побутового приміщення № 557, - підлягає залишенню без змін, як таке, що відповідає ст. 276 Господарького процесуального кодексу України.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову та за подачу апеляційної скарги судовий збір покладається на учасників спору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме:
- з Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича на користь Фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича підлягає стягненню 1016 (одна тисяча шістнадцять) грн. 74 коп. судового збору за подачу позову.
- з Фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича на користь Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 85 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/5361/20- задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/5361/20- змінити в частині присудженого розміру орендної плати, яка підлягає стягненню, та відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, з присудженням до стягнення з Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича на користь Фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича 10 838,77 грн. заборгованості з орендної плати (7 000,00 грн. за лютий 2020 року + 3 838,77 грн. - за 17 днів оренди у березні 2020 року) та 916,90 грн. відсотків річних. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/5361/20 в оскаржуваній частині - залишити без змін.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/5361/20 у наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_2 ) 10 838 (десять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 77 коп. заборгованості з орендної плати, 916 (дев'ятсот шістнадцять) грн. 90 коп. 50% річних, 52939 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 80 коп. збитків, 1016 (одна тисяча шістнадцять) грн. 74 коп. судового збору за подачу позову.
В решті позовних вимог відмовити».
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вдовенка Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Леськіва Євгена Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 85 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Матеріали справи №910/5361/20 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати накази на виконання даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.Я. Дикунська
О.В. Тищенко