вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2021 р. Справа№ 910/13368/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Разіної Т.І.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.11.2020
у справі №910/13368/20 (суддя Котков О.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1"
про стягнення грошових коштів,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 1410122 від 01.09.2018 в розмірі 213 970,69 грн., з яких 194 361,28 грн. основного боргу, 8 360,46 грн. пені, 5 992,28 грн. інфляційної складової та 5 256,67 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 194 361,28 грн. основного боргу, 2362,60 пені, 593,07 грн. інфляційної складової боргу, 430,66 грн. 3% річних та судовий збір в сумі 2 966,21 грн. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 418,98 грн., перерахований платіжним дорученням № 26102 від 14.05.2020 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №910/13368/20.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/13368/20 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що на підставі КТМ 204 України 244-94, а не згідно МУ 34-70-080-84 позивачем повинні були здійснюватись розрахунки теплових витрат за договором.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції проігнорував і не з'ясував причину, з якої позивач виставляє відповідачу показники теплових витрат, які у десятки разів перевищують величину 2% і становлять 10% до 21% від загального споживання тепла будинком.
Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/13368/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення був надісланий і отриманий відповідачем 20.11.2020, що підтверджується роздруківкою інформації з офіційного сайту Укрпошти.
Водночас, скаржник просить витребувати в позивача відомості про формулу та методику розрахунку ним величин втрат теплової енергії в трубопроводі по Договору №1410122 від 01.09.2018 (за період з 01.11.2019 по 30.06.2020, а також відомості обліку спожитої теплової енергії Будинком згідно з показаннями будинкового лічильника за період 01.11.2019 по 30.06.2020).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/13368/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Разіної Т.І., Шаптали Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/13368/20. Відновлено строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/13368/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Роз'яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13368/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/13368/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Роз'яснено позивачу у справі про право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідно. Запропоновано позивачу у справі подати до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення стосовно клопотання скаржника щодо витребування в позивача відомостей про формулу та методику розрахунку ним величин втрат теплової енергії в трубопроводі по Договору №1410122 від 01.09.2018 (за період з 01.11.2019 по 30.06.2020, а також відомості обліку спожитої теплової енергії Будинком згідно з показаннями будинкового лічильника за період 01.11.2019 по 30.06.2020).
14.01.2021 від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує, що позивачем здійснено розрахунки фактичних величин втрат теплової енергії відповідно до діючих нормативних актів, саме КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993 з наступними змінами і доповненнями та МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255) «Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях», таким чином, розрахунки здійснені відповідно до умов Договору та діючих нормативних актів і підлягаю стягненню.
Так, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" вказує, що ним доведено до відома відповідача про порядок здійснення нарахувань та надано інформацію щодо здійснених КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» розрахунків щодо обсягів втрат теплової енергії, відповідач не спростував факту порушення терміну доставки вантажу, не заперечує щодо здійснених позивачем розрахунків граничного терміну доставки та визначеного розміру штрафних санкцій.
Також, відповідач у поданому відзиві просить суд, з метою всебічного і повного розгляду справи, розглядати справу №910/13368/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2020, у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
21.01.2021 від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до апеляційного суду надійшли пояснення щодо відомостей про формлу та методику розрахунку величин втрат теплової енергії в трубопроводі по договору №1410122 від 01.09.2018 (за період 01.11.2019 по 30.06.2020).
Відповідно до частин 5, 6, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що малозначними справами, зокрема, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи наведені приписи процесуального законодавства, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту (особливості предмету позову), категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, які входять до предмету доказування, час, необхідний для вчинення судом та учасниками процесуальних дій, кількість учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справа має незначну складність, для якої пріоритетним є швидке вирішення спору, тож справа є малозначною, розгляд якої підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Разом з цим, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду не встановлено виняткових обставин, передбачених ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справи у загальному порядку.
Зважаючи на вищевикладене, клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволенню не підлягає.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
01.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1 укладено договір на постачання теплової енергії № 1410122, предметом якого є постачання теплової енергії в гарячий воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності або на балансі або в експлуатації або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання сторони-2) відповідно до додатку № 5 до цього договору на потреби об'єктів по вул. Ушакова, 1Б опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 2.1. договору при виконанні умов договору, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Пунктом 2.2.1. договору визначено, що сторона-1 зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додаток № 2 до цього договору).
При цьому, сторона-2 зобов'язується дотримуватись умов та порядку оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках № 1 та № 4 до цього договору (п. 2.3.1. договору).
У додатку № 3 до договору "Тарифи на теплову енергію" сторонами погоджено, що розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.07.2018 №1294, за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні: 1097,94 грн./Гкал. У разі зміни тарифів розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 здійснюються за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів у період дії цього договору відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.
У додатку № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.
Так, відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору сторона-2 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує стороні-1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Пунктом 3 додатку № 4 визначено, що сторона-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів), акт виконаних робіт.
Пунктом 5.2.2. договору передбачено, що сторона-2 несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладеного в додатку № 4 до цього договору.
Стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (п. 6 додатку № 4 до договору).
Відповідно до п.п. 8.1., 8.4. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні. Припинення дії договору не звільняє сторону-2 від обов'язку повної сплати нарахувань за договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 1410122 на постачання теплової енергії від 01.09.2018, внаслідок чого, за період з листопада 2019 року по червень 2020 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 194 361,28 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Постачання позивачем у період з листопада 2019 року по червень 2020 року теплової енергії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи обліковими картками за період з листопада 2019 року по червень 2020 року та актами приймання-передавання товарної продукції за спірний період.
Судом враховано, що акти приймання-передавання товарної продукції за період з листопада 2019 року по червень 2020 року не підписані представником відповідача.
Пунктом 3 додатку № 4 до договору передбачено обов'язок відповідача щомісячно з 12 по 15 число отримувати в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів), акт виконаних робіт.
Доказів виконання п. 3 додатку № 4 до договору з отримання відповідачем актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.
Отже, у розумінні умов договору, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань із постачання теплової енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ст. 629 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує позивачу вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем у повному обсязі, у зв'язку із чим заборгованість відповідача за договором перед позивачем у період з листопада 2019 року по червень 2020 року становить 194 361,28 грн.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1" про виставлення показників теплових витрат , які у десятки разів перевищують величину 2% і становлять 10% до 21% від загального споживання тепла будинком, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Листом № 3011/1/3833 від 18.03.2020 позивач заначив, що розрахунки фактичних величин втрат теплової енергії (Гкал) у зазначених теплових мережах за вищезгадані розрахункові періоди були здійснені у відповідності до умов укладеного договору № 1410122 від 01.09.2018, з урахуванням фактичних температур теплоносія у подавальному та зворотному трубопроводах теплових мереж у відповідності до формули п. 2.6 МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255) «Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255)».
Так, відповідно до п.8.1 Договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передавання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні.
Додатком № 1 до договору сторони обумовили орієнтовні обсяги теплової енергії відповідача та визначили, що тепловими витратами на ділянці трубопроводів та в місцевій системі відповідача згідно схеми, яка є додатком № 5 до договору. Крім того, у п. 3 додатку № 1 визначено, що фактичні обсяги теплової енергії визначаються з урахуванням температури теплоносія та температури зовнішнього повітря.
Так, відповідно до п.1 Додатку № 1 до Договору Орієнтовні обсяги теплової енергії становлять: на рік - 213,56 Гкал/рік з тепловими витратами на ділянці трубопроводів та в місцевій системі відповідача згідно схеми (Додаток № 5 до цього Договору) ?Qвтр=0,024311 Гкал/годину, в тому числі: а) з витіком Gв =0,031675 Тон/годину, Qвтр -0,001900 Гкал/годину; б) з поверхні трубопроводів підводячих мереж Qвтр=0,022411 Гкал/годину.
Таким чином істотні умови Договору, в тому числі «Обсяги постачання теплової енергії» (Додаток № 1 до Договору), «Тарифи на теплову енергію» (Додаток № 3 до Договору), «Порядок розрахунків» (Додаток № 4 до Договору) були погоджені сторонами.
Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71 визначено основні організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, збирання і повернення конденсату, водопідготовки, а також засобів вимірювальної техніки, окрім ТЕЦ, магістральних теплових мереж та котелень, підключених до них, які належать до сфери управління Міненерговугілля України та на які поширюється дія нормативного документа ГКД 34.20.507 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила".
Відповідно до п. 2 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», визначено нормативне посилання на «РД 34.09.255 (ММУ 34-70-080-84) Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях».
Позивачем було здійснено розрахунки фактичних величин втрат теплової енергії відповідно до умов договору та з урахуванням фактичних температур теплоносія за формулою п. 2.6. МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255) «Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255)» та у відповідності до умов, які визначені сторонами у договорі № 1410122 від 01.09.2018.
Враховуючи викладене, необґрунтованими є доводи скаржника про невірність розрахунку теплових втрат у трубопроводі та не спростовують обов'язку виконувати його умови договору та сплачувати вартість отриманої теплової енергії у відповідності до розрахунку позивача.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 8 360,46 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 5 992,28 грн. та 3% річних у розмірі 5 256,67 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію передбачена у пункті п. 5.2.2. договору, відповідно до якого сторона-2 несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладеного в додатку № 4 до цього договору.
Стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення - але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (п. 6 додатку № 4 до договору).
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до положень Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19)» № 691-ІХ від 16.06.2020 року, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 з 12.03.2020, позичальників звільнено від обов'язків сплачувати на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню.
Перевіривши перерахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 16.12.2019 по 11.03.2020 становить 2 362,60 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5 997,86 грн. судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Первіривши перерахунок інфляційної складової боргу, здійсненний судом першої інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що загальна сума інфляційної складової боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 593,07 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної складової боргу в сумі 5 399,21 грн. позивачу судом першої інстанції правомірно відмовлено.
Суд апеляційної інстанції переревіривши перерахунок суду першої інстанції приходить до висновку, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 430,66 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 4 826,01 грн. судом першої інстанції правомірно відмовлено.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 197 747,61 грн., з яких 194 361,28 грн. основного боргу, 8 360,46 грн. пені, 5 992,28 грн. інфляційної складової та 5 256,67 грн. 3% річних, в іншій частині позовних вимог судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/13368/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/13368/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/13368/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/13368/20 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/13368/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Т.І. Разіна
Є.Ю. Шаптала