490/8286/17 03.03.2021
нп 1-кп/490/217/2018
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/8286/17
03 березня 2021 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12017150020002795, відомості про яке внесено 24.06.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Цюрупінськ, Херсонської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, має повну загальну середню освіту, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, та
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця с. Катеринопіль Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого повну загальну середню освіту, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017150020002795, внесеного 24.06.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 18.03.2021 року. Прокурор в обґрунтування своїх доводів, зазначив, що для запобігання ризикам, передбаченим п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування обвинувачених від суду з метою ухилення від кримінальної відподальності та вчиняти спроби незаконного впливу на потерпілого та свідків, які на теперішній час не перестали існувати і не зменшилися, необхідно продовжити відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Представники потерпілих підтримали клопотання прокурора, просили суд продовжити строки запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки прокурором належним чином обгрунтовано наявні ризики.
Захисник ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики є не обґрунтованими та не доведеними.
Захисник ОСОБА_6 також просив відмовити у задоволення клопотання прокурора та зазначив, що тяжкість інкримінованого його підзахисному кримінального правопорушення не може бути визначальним фактором для продовження строку тримання під вартою відносно останнього.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали позиції своїх захисників.
Суд, вислухавши думку, прокурора, представників потерпілих, захисників та обвинувачуваних, приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Крім того, відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на території України продовжений з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р.
Так, відповідно до ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Зважаючи на той факт, що суддя ОСОБА_8 , який є членом колегії по вказаному провадженню, перебуває у додатковій оплачуваній щорічній відпустці, а суддя ОСОБА_9 у нарадчій кімнаті, суд, з урахуванням думки учасників судового розгляду, приходить до висновку про можливість розгляду заявлених прокурором клопотань про продовження обраних відносно обвинувачених запобіжних заходів одноособово головуючим.
Разом із тим, судом встановлено, що строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва спливає 18.03.2021 року, а до вказаного часу розглянути вказане кримінальне провадження не видається можливим.
З огляду на вказані обставини, з урахуванням думки прокурора, захисників, обвинувачених, які не заперечували проти розгляду клопотання прокурора про продовження строку обраного відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одноособово Головуючим суддею на підставі вимог ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», суд вважає за можливе за наявних обставин розглянути Головуючим одноособово питання продовження строків тримання обвинувачених під вартою.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.
При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачуваних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу.
Крім того, суд враховує підвищену суспільну небезпеку інкримінованих обвинувачуваним кримінальних правопорушень, два з яких є вчинення розбою, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених, суд приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу, зокрема, можливість переховуватися від суду і вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою раніше, не зникли.
Разом із тим, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні "Геращенко проти України", суди повинні, належним чином ураховуючи принцип презумпції невинності, розглянути всі факти, які свідчать "за" і "проти" існування публічного інтересу, який виправдовує відступ від норми статті 5 Конвенції.
Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою строком до 28.04.2021 року, включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 199, 331, 350, 370, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12017150020002795, відомості про яке внесено 24.06.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - задовольнити.
Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити до 28.04.2021 року, включно.
Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжити до 28.04.2021 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1