490/1025/21 03.03.2021
нп 1-кп/490/299/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/1025/21
03 березня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62020150000001107, відомості про яке внесено 12.11.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Казанка Казанківського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, несудимого в силу ст. 89 КК України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-
Відповідно до розпорядження Генерального Штабу Збройних Сил України від 07.12.2018 № 321/7522 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2018 № 274 молодшого сержанта ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду командира гармати 2 протитанкового артилерійського взводу 2 протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, таким чином з того часу останній вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків з військової служби за посадою.
Відтак, з 09.12.2018, тобто з дня зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за контрактом та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за контрактом.
В подальшому, громадянином ОСОБА_4 22.12.2018 укладено з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строком на шість місяців.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2018 № 238-РС та від 22.12.2018 № 287 ОСОБА_4 призначено на посаду командира гармати 2 протитанкового артилерійського взводу 2 протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2019 № 1-РС ОСОБА_4 присвоєно чергове військове звання «сержант».
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2019 № 33-РС ОСОБА_4 призначено на посаду командира відділення розрахунку 1 взводу протитанкових керованих ракет 1 батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.
Надалі, 23.06.2020 між ОСОБА_4 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строком на один рік.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 на території України почав діяти особливий період, який тривав на момент вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п.п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби сержанту ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення місця служби останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем, сержант ОСОБА_4 був зобов'язаний дотримуватися вимог ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Так, 08.10.2020 о 08 год. 00 хв. сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді командира відділення розрахунку 1 взводу протитанкових керованих ракет 1 батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, всупереч вищевказаних вимог закону, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби до 08.02.2021.
08.02.2021 о 10.00 год. сержант ОСОБА_4 добровільно та самостійно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у мсті Миколаєві, та заявив про себе як про військовослужбовця, припинивши ухилятись від військової служби.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у самовільному залишенні військової частини, без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 , провину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив суду, що у зв'язку із сімейними обставинами, він, будучи військовослужбовцем за контрактом, 08.10.2020р., самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_2 , та перебував за адресою свого мешкання у АДРЕСА_1 . У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, просив його суворо не карати.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст.349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_4 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і ОСОБА_4 винуватий у його вчиненні, так як він самовільно залишив військову частину, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби).
Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до положень ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який раніше несудимий в силу ст. 89 КК України, має постійне місце мешкання, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, а тому приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки, звільнивши обвинуваченого від реального його відбуття на підставі вимог ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого іспитового строку один рік, він не вчинить іншого кримінального правопорушення, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Крім того, суд вважає необхідним, у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Речові докази у справі відсутні.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370- 374, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1