Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 482/1715/19
Провадження № 1-кп/490/262/2020
09 лютого 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
його законного представника - ОСОБА_5
його захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Нова Одеса Миколаївської області, є українцем, громадянином України, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, навчається в Новоодеському професійному аграрному ліцеї на І курсі, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на момент вчинення злочинів судимостей не мав, наразі є засудженим:
-04 березня 2020 року - Новоодеським районним судом Миколаївської області - за частиною 1 статті 190 Кримінального Кодексу України - до 60 годин громадських робіт; був звільнений 29 травня 2020 року в зв'язку із повним відбуттям покарання;
-03 червня 2020 року - Новоодеським районним судом Миколаївської області - за частиною 2 статті 190 Кримінального Кодексу України - до штрафу у сумі 1.275 грн.; штраф сплачений;
-29 грудня 2020 року - Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 3 років позбавлення волі; був звільнений від відбуття покарання на підставі статті 75 Кримінального Кодексу України з випробуванням з встановленням випробувального терміну в 1 рік
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_4 , вчинивши, зокрема, 14 лютого 2019 року злочин, передбачений частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України /за вчинення якого є засудженим вироком Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року/, строк притягнення до відповідальності за який не сплинув, вчинив ще два злочини проти власності за таких обставин.
1. 18 травня 2019 року близько 15:30 години він, перебуваючи біля будинку 16 по вулиці Мельничній у місті Нова Одеса, зловживаючи довірою до нього з боку його знайомого ОСОБА_8 , під приводом тимчасового користування отримав від нього портативну колонку "Portable BT Speaker TG 117", в якій знаходилась карта пам'яті "MicroSD/SD-C02G TA WAN 2 GB" загальною вартістю 330 грн., не маючи на меті їх повертати та бажаючи обернути їх на свою користь.
Після чого з місця вчинення злочину обвинувачений зник, отриманим розпорядився на свою користь, внаслідок чого власнику майна ОСОБА_8 була заподіяна матеріальна шкода у загальному розмірі 330 грн.
2. 13 серпня 2019 року близько 10:00 години, перебуваючи поряд з територією домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , він же, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, викрав належний ОСОБА_9 велосипед сірого кольору довжиною 164 см. висотою 101 см. вартістю 930 грн.
Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_4 , утримуючи викрадене, зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 930 грн..
Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати:
-за частиною 2 статті 190 Кримінального Кодексу України - як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно;
-за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
1. З залученої до матеріалів кримінального провадження копії вироку Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року вбачається, що 14 лютого 2019 року ОСОБА_4 вчинив крадіжку, строк притягнення до відповідальності за вчинення якої станом на 18 травня 2019 року не сплинув.
2. Під час судового розгляду - 09 лютого 2021 року - між обвинуваченим та прокурором була укладена угода про визнання винуватості.
При цьому усі потерпілі надали прокурору письмову згоду на укладання такої угоди.
На виконання вимог ст. 474 КПК судом з'ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним
Так, судом обвинуваченому роз'яснені права, передбачені частиною 5 статті 474 КПК України, зокрема - його право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також наслідки укладання угоди.
Проте обвинувачений, усвідомивши свої права у суді та наслідки укладання угоди, свою винуватість визнав, скористатись правом на розгляд справи у повному обсязі не побажав та наполягав на затвердженні укладеної під час судового розгляду угоди.
Судом також встановлено, що розумні підстави для сумнівів у тому, що ОСОБА_4 вчинював діяння, із приводу яких укладена угода, є відсутніми.
До того ж, викладені обвинуваченим та прокурором умови угоди не суперечать вимогам закону, законодавство допускає укладання угод по справам цієї категорії; умови угод відповідають інтересам суспільства та не порушують права та інтереси сторін та інших осіб.
Отже, заявлена угода підлягає затвердженню судом.
За такого, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні злочинів за встановлених судом обставин доведеною.
Мотиви призначення покарання.
1. Сторонами угоди узгоджене покарання:
-за частиною 2 статті 190 Кримінального Кодексу України - у вигляді 1 року позбавлення волі;
-за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді 2 років позбавлення волі.
На виконання вимог ст. 474 КПК судом з'ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним.
До того ж, узгоджені сторонами види та міра покарання відповідають санкціям відповідних статей кримінального Кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 65 Кримінального Кодексу України за такого суд має за кожний із злочинів, за які обвинувачений засуджується цим вироком, призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання.
2. Далі суду належить призначити обвинуваченому покарання за сукупністю цих злочинів.
Відповідно до частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України у такому разі суд має призначити покарання із застосуванням принципів поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного або часткового складання призначених покарань.
Сторонами угоди узгоджене призначення покарання із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Таке відповідає загальним засадам призначення покарання.
Так, відповідно до приписів пункту 21 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує данні про її особу, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
В зв'язку із цим суд враховує, що вчинені ОСОБА_4 злочини є проявом одного й того ж явища - а саме - того, що він залишився фактично поза батьківським впливом, що суттєво ускладнило його адоптацію у суспільстві.
Отже, покарання за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_4 засуджується цим вироком, слід призначити із застосуванням запропонованого сторонами принципу, тобто - у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.
3. Після вчинення злочинів, за які обвинувачений засуджується цим вироком, він був засудженим вироком Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України за такого їй слід призначити остаточне покарання із застосуванням принципів поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного або часткового складання призначених покарань.
Сторонами угоди узгоджене призначення покарання із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Таке відповідає загальним засадам призначення покарання, адже як злочини, за які ОСОБА_4 був засудженим вироком від 29 грудня 2020 року, так й злочини, за які він засуджується цим вироком, є проявом одного й того ж явища - а саме - того, що він залишився фактично поза батьківським впливом, що суттєво ускладнило його адоптацію у суспільстві.
Отже, ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
4. Сторонами також узгоджено звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням.
Відповідно до частини 2 статті 75 Кримінального Кодексу України за такого обвинуваченого слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.
5. Відповідно частини 3 статті 75 Кримінального Кодексу України у випадку звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суд встановлює іспитовий строк, зі сплиненням якого засуджений звільняється від покарання у разі невчинення протягом цього строку нового злочину та виконання покладених на нього обов'язків.
5.1. Сторонами узгоджена тривалість іспитового строку, який пропонується визначити для ОСОБА_4 , а саме - 2 роки.
Проте, відповідно до роз'яснень, що містяться в частині 5 пункту 12 Постанови № 13 від 11 грудня 2015 року Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод":
Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно з ч. 3 ст. 75 КК визначаються виключно судом. У зв'язку з цим визначені сторонами угоди тривалість іспитового строку та обов'язки, що покладаються на особу, яка звільняється від відбування покарання з випробуванням, не враховуються судом, про що зазначається в мотивувальній частині судового рішення, та не є підставою для відмови у затвердженні угоди
З огляду на таке визначена сторонами тривалість іспитового строку ОСОБА_4 під час постановлення вироку судом не враховується.
5.2. Вирішуючи питання про тривалість іспитового строку, який має бути встановленим для ОСОБА_4 , суд, керуючись частиною 2 пункту 17 Постанови № 5 від 16 квітня 2004 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" враховує, що така тривалість встановлюється в межах від одного до двох років з урахуванням визначеного судом строку позбавлення волі, а також даних про особу засудженого й інших обставин справи.
В зв'язку із цим суд відзначає, що в цьому випадку ОСОБА_4 призначається покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, в той час як максимальна тривалість позбавлення волі, у разі звільнення засудженого від відбування покарання становить 5 років.
До того ж, вироком від 29 грудня 2020 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_4 засуджений за вчинення злочину, який відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України є тяжким.
При цьому визначено іспитовий строк тривалістю в 1 рік; підстави вважати, що цей строк не є достатнім для виправлення засудженого є відсутніми. Цим же вироком ОСОБА_4 засуджується за вчинення злочинів, які будучи проявом явища, що призвело до вчинення тяжкого злочину, відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України - є нетяжкими.
Таке не дозволяє прийти до висновку про необхідність збільшення раніше встановленого іспитового строку.
До того ж, матеріали справи доводять, що вчинення обвинуваченим злочинів є пов'язаним з відсутністю контролю за його діями. За такого, результати встановлення відповідного контролю (що передбачені статтею 76 Кримінального Кодексу України) стануть зрозумілими за достатньо короткий проміжок часу.
Оцінюючи наведене у сукупності, суд вважає, що обвинуваченому слід встановити іспитовий строк тривалістю в 1 рік.
5.3. Сторони в угоді, зокрема прокурор, наполягають на необхідності встановлення іспитового строку тривалістю в 2 роки. Проте з таким погодитись неможливо.
Так, по-перше, під час судового розгляду прокурор не спромоглась обґрунтувати необхідність встановлення іспитового строку, саме такої тривалості. Вона лише зазначила, що "вважає" так. Але, з огляду на те, що обвинувачений є неповнолітнім, таких посилань вочевидь не є достатньо.
По-друге, посилання, що аналізується, не спростовують міркувань, наведених судом в обґрунтування інакшої тривалості іспитового строку.
По-третє, прокурор наполягає на встановленні іспитового строку максимальної тривалості, що вочевидь не відповідає ступеню суспільної небезпеки злочинів за які ОСОБА_4 засуджується цим вироком, які по суті межують з дитячими пустощами.
6. Перебіг іспитового строку слід рахувати з моменту проголошення цього вироку.
7. Звільняючи обвинуваченого від покарання з випробуванням, суд керуючись приписами статтей 75, 76, 104 Кримінального Кодексу України, вважає за необхідне покласти на нього обов'язки передбачені частиною 1 статті 76 цього Кодексу.
Отже, обвинуваченому слід призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі статті 75 Кримінального Кодексу України звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 рік та поклавши на нього обов'язки :
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи.
Вирішення питання про речові докази.
Речовий доказ у справі - портативну колонку "Portable BT Speaker TG 117", в якій знаходилась карта пам'яті "MicroSD/SD-C02G TA WAN 2 GB" - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України слід повернути потерпілому ОСОБА_8 .
Речовий доказ у справі - велосипед сірого кольору довжиною 164 см. висотою 101 см. - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України слід повернути потерпілій ОСОБА_9 .
Судові витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід в межах цього кримінального провадження не обирався та клопотання про його застосування не подавалось.
Цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 368, 373-374, 474 - 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09 лютого 2021 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором.
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбаченого частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190 Кримінального Кодексу України.
Призначити ОСОБА_4 покарання:
-за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки;
-за частиною 1 статті 190 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України, за сукупністю цих злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України, за сукупністю цих злочинів та злочину за який ОСОБА_4 засуджений вироком Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі статтей 75, 104 Кримінального Кодексу України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, зокрема:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Перебіг іспитового строку обраховувати з 09 лютого 2021 року.
Речовий доказ у справі - портативну колонку "Portable BT Speaker TG 117", в якій знаходилась карта пам'яті "MicroSD/SD-C02G TA WAN 2 GB" - повернути потерпілому ОСОБА_8 .
Речовий доказ у справі - велосипед сірого кольору довжиною 164 см. висотою 101 см. - повернути потерпілій ОСОБА_9 .
Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.
СУДДЯ = ОСОБА_10 =
09.02.2021