Справа 556/1633/20
Номер провадження 1-кс/556/53/2021
про відмову в задоволенні заяви про відвід слідчого судді
03.03.2021 року.
Слідчий суддя Володимирецького районного суду Рівненської області
при секретарі - ОСОБА_1
за участю прокурора - ОСОБА_2
особи, яка подала клопотання - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді - ОСОБА_4 , -
Встановив:
На розгляді в слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_4 перебуває клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені 17.10.2020 року до ЄРДР №12020180230000428 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч.1 ст.240-1 КК України.
25.02.2021 року від ОСОБА_3 надійшла заява про відвід слідчого судді - ОСОБА_4 по даній справі, оскільки слідчим суддею ОСОБА_4 відмовлено в доступі до правосуддя, що є підставою для сумніву в об'єктивності та неупередженості слідчого судді при розгляді даного клопотання.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав заяву про відвід, вказавши, що у нього є підстави сумніватися в об'єктивності та неупередженості слідчого судді - ОСОБА_4 , яка тривалий час не розглядає його скарги, таким чином прикриває бездіяльність поліції у даному кримінальному провадженні.
Прокурор заперечив проти задоволення заяви, вважає, що заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_4 є невмотивованою, необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. На думку прокурора, підстав, які б свідчили про упередженість слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_4 , не вбачається.
Вислухавши думки учасників судового процесу, вивчивши наявні матеріали заяви, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява N 4785/02) від 10.12.2009 р, "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11) від 9 січня 2013 року.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу слідчого судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст. 75, 76 КПК України.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Так, положеннями ст. 80 КПК України розкрито поняття заяви про відвід, а саме частиною 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 75 КПК України, визначено, що слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Наряду з вказаним, слід відмітити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Проте, всупереч вказаному, заявником не наведено будь - яких доводів, які б свідчили про упередженість слідчого судді ОСОБА_4 .
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії» (заява № 10486/83) від 24 травня 1989 року, «Мироненко і Мартиненко проти України» (заява N 4785/02) від 10.12.2009 р. зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки ,що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" (заява N 4785/02) від 10.12.2009 ). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).
Згідно з п.п.28, 29, 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета Україна-центр проти України» (заява №16695/04) від 15 липня 2010 року відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії (Fey v. Austria,)" від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 і 30, Series A, no.255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v.Switzerland)", заява №33958/96, п.42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див.рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства (Pullar v.United Kingdom)" , від 10 червня 1996 року, п.38). У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див.вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v.Switzerland)", п.43). У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно oбґрунтованими (див.вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland)", п.44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії (Ferrantelli and Santangelo v.Italy)", від 7 серпня 1996 року, п.58 Reports of Judgments and Decisions,1996-III).
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості слідчого судді ОСОБА_4 , що унеможливлювало б постановлення нею об'єктивного судового рішення, та як наслідок встановлено, що підстави, згідно із правилами КПК України, для відводу слідчого судді відсутні.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді - ОСОБА_4 у справі 556/1633/20 за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту майна, відмовити за безпідставністю.
Ухвала є остаточною і не підлягає апеляційному оскарженню.
Слідчий суддя: ОСОБА_5