Справа №766/16719/20
н/п 1-кс/766/708/21
18 лютого 2021 року м. Херсон
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , представника скаржника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на наказ заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції про видачу (екстрадицію) ОСОБА_3 з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності,
18 січня 2021 року адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою на наказ заступника Міністра Юстиції України з питань європейської інтеграції про видачу (екстрадицію) ОСОБА_3 з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності, в якій просила:
1.Поновити строк на оскарження наказу заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції ОСОБА_6 про видачу (екстрадицію) громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних речовин, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи).
2.Скасувати наказ заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції ОСОБА_6 про видачу (екстрадицію) громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних речовин, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи).
3.Розгляд скарги просить проводити за участю ОСОБА_3 .
Обґрунтування скарги:
15 вересня 2020 року співробітниками Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області було затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Орел, який знаходиться в міжнародному розшуку (фактичне затримання 15.09.2020 о 15.48 с. Новофедорівка Голопристанського району).
За відомостями Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, ОСОБА_1 з 02.10.2017 розшукується правоохоронними органами Російської Федерації за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних речовин, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи); кримінальна справа № 288049 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК Росії знаходиться у провадженні Північного районного суду м. Орел.
Ухвалою слідчого судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 17.09.2020 року ОСОБА_3 застосовано тимчасовий арешт строком на 40 діб, а саме до 24.10.2020 року.
Згідно повідомлення Міністерства юстиції України від 09.10.2020, надійшов запит Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_3 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних речовин, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи).
З 18.09.2020 року на підставі ухвал слідчого судді ОСОБА_3 утримується під вартою у Державній установі «Херсонський слідчий ізолятор».
15.01.2021 року між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги у вказаному кримінальному провадженні.
Під час першого конфіденційного побачення адвоката з ОСОБА_3 , останній повідомив, що 30.12.2020р. йому було вручено документ - Наказ Міністерства юстиції України бн, бд, електронний цифровий підпис датовано 14.12.2020р. про видачу (екстрадицію) ОСОБА_3 з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності.
При винесені оскаржуваного наказу міністра юстиції України бн, бд не було враховано наявну інформацію, яка мала стати підставою для більш ретельної перевірки щодо підстав для відмови у видачі ОСОБА_3 .
Так, ОСОБА_3 з 2014 року проживав на території Луганської області за адресою: АДРЕСА_1 разом із своєю нареченою. У зв'язку з тим, що на території Луганської області було розпочато військові дії, ОСОБА_3 разом із своєю нареченою та її сім'єю був вимушений переїхати в с. Новофедорівка Херсонської області, де і проживав за адресою: АДРЕСА_2 .
За час проживання на території України ОСОБА_3 жодного разу не притягувався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності, працював не офіційно, надаючи послуги з перевезення вантажів.
ОСОБА_3 приймав активну участь у діяльності політичної партії «Правий Сектор», зокрема займався перевезенням гуманітарної допомоги до Українського Добровольчого корпусу «Правого сектору» під час вторгнення до України військ Російської Федерації на півострів Крим.
Через свої побоювання за життя та переслідування на території РФ з політичних мотивів, 15.01.2021р. ОСОБА_3 звернувся з заявою до Державної міграційної служби Одеської області про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Наказ Міністерства юстиції України про видачу (екстрадицію) ОСОБА_3 на запит Російської Федерації порушує також положення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є важливим елементом правової системи України, та зобов'язання по виконанню якої Україна взяла на себе ще 1997 році.
Адвокат також зазначає, що, соціально-політична ситуації в Російській Федерації, об'єктивної інформації щодо порушення в Російській Федерації прав людини та тяжкі, нелюдськи умови відбування покарань у пенітенціарних установах, а також побоювання самого ОСОБА_3 щодо реальних ризиків зазнання нелюдського чи такого, що принижує гідність ОСОБА_3 поводження в державі запитувача та, як наслідок порушення з боку держави - Україна ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прав ОСОБА_7 .
Ця обставина повинна утримувати державні органи України в прийнятті рішень (судових чи адміністративних), наслідком яких може бути видача ОСОБА_7 до держави запитувача. При цьому, посилання на вищевикладені обставини не повинні розцінюватись, як спроба уникнути відповідальності, але повинні розцінюватись як спроба отримати допомогу на території держави, яка є учасником Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Міністерством юстиції України фактично було проігноровано наявні підстави для відмови у видачі ОСОБА_3 та не були враховані при проведені екстрадиційної перевірки.
На момент прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 вже звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за захистом в Україні, що відповідно до імперативних вимог ч.4 ст.590 КПК України виключає можливість прийняття відповідного рішення про видачу особи на запит іноземної держави.
Таким чином, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України було прийнято з порушенням процедури його прийняття, що також є додатковою підставою для його скасування.
Крім того, згідно із вимогами ч.3 ст.590 КПК України встановлюється строк на оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію), який складає 10 днів з моменту вручення копії рішення особі.
Як вже зазначалось, копію оскаржуваного наказу про видачу (екстрадицію) ОСОБА_3 отримав 30.12.2020 р. Тобто, на цей час строк оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію) відносно ОСОБА_7 пропущений.
Вважає, що строк на оскарження наказу про видачу (екстрадицію) було ОСОБА_3 пропущено із поважних причин, що є підставою для його поновлення з наступних підстав:
З матеріалів доданих до скарги випливає, що оскаржуваний наказ про видачу (екстрадицію) було вручено ОСОБА_7 30.12.2020 р. та надано для ознайомлення адвокату лише 15.01.2021р. під час першого конфіденційного побачення, а тому порушений десятиденний строк на оскарження наказу може бути поновлений, як пропущений з поважних причин.
Доводи сторін у судовому засіданні:
Адвокат ОСОБА_4 наполягала на задоволенні скарги за підставами, викладеними у скарзі. Пояснювала, що ОСОБА_3 має бути забезпечено право на проходження всього етапу розгляду та оскарження його заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. На сьогодні відповіді від міграційної служби не отримано. Навіть в разі відмови у прийнятті заяви-анкети наказ про таку відмову буде оскаржено до адміністративного суду.
ОСОБА_3 підтримав позицію адвоката.
Прокурор заперечувала проти задоволення скарги. На обґрунтування своїх заперечень послалася на ті обставини, що ОСОБА_3 відмовлено у прийняті заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Проте він має право на оскарження цього рішення. І до того часу, поки не буде завершено процедуру остаточного прийняття рішення за вказаною заявою, фактичної передачі ОСОБА_3 не відбудеться, екстрадиція відстрочується.
Мотивація суду:
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.589 КПК України, у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо: 1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; 2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; 3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; 4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); 5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України; 6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
Згідно ч.2 ст.589 КПК України, особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1 ст.590 КПК України, після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.
Згідно ч.4 ст.590 КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.
З огляду на положення ч.1 ст.591 КПК України рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України.
Відповідно до ч.4 ст.591 КПК України, при розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію).
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 з 02.10.2017 розшукується правоохоронними органами Російської Федерації за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних речовин, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи); кримінальна справа № 288049 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Росії знаходиться у провадженні Північного районного суду м. Орел.
ОСОБА_3 було затримано 15 вересня 2020 року співробітниками Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області.
Ухвалою слідчого судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 17.09.2020 року ОСОБА_3 застосовано тимчасовий арешт строком на 40 діб, а саме до 24.10.2020 року.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду ОСОБА_1 від 22.10.2020 задоволено клопотання керівника Херсонської місцевої прокуратури та застосовано стосовно ОСОБА_3 екстрадиційний арешт до вирішення питання про його видачу (строк дії ухвали до 18.12.2020).
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду ОСОБА_1 від 17.12.2020 задоволено клопотання в.о. керівника Херсонської місцевої прокуратури та продовжено застосування стосовно ОСОБА_3 екстрадиційного арешту до вирішення питання про його видачу (строк дії ухвали до 12.02.2021).
15.01.2021 року між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги у вказаному кримінальному провадженні.
Щодо поновлення строку то слідчий суддя зазначає, що договір з адвокатом ОСОБА_4 було укладено 15.01.2021 року, в цей же день вона дізналась про наявність наказу заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції ОСОБА_6 про видачу (екстрадицію) громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, тому слідчий суддя вважає, що строк для подання скарги саме адвокатом ОСОБА_4 не пропущено.
16.01.2021 року (фіскальний чек додається до скарги) ОСОБА_3 було направлено заяву до Державної міграційної служби України про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а 18.01.2021року адвокат звернулася із скаргою про скасування Наказу до слідчого судді.
Як зазначено в КПК України рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
КПК України не визначає наслідків в тому випадку, коли особа звернулась за цим захистом після того як було прийнято наказ про її передачу.
Проте на момент розгляду скарги ця обставина вже відома.
На час розгляду скарги наказу про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_3 міграційною службою не прийнято і ОСОБА_3 та його адвокат не отримали повідомлення про прийняте рішення. Навіть в разі відмови у прийнятті відмови ОСОБА_3 має право на оскарження такого рішення.
Посилання прокурора на те, що до прийняття остаточного рішення за заявою ОСОБА_3 його фактичну передачу відстрочено є непереконливими, оскільки документу про відстрочку передачі немає, а відповідно відсутні правові та фактичні перешкоди для такої передачі.
ОСОБА_3 проживає в Україні і йому надано право на звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Він скористався цим правом.
На час розгляду скарги наказу про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_3 міграційною службою не прийнято. ОСОБА_3 та його адвокат не отримали повідомлення про прийняте рішення. Посилання прокурора на те, що до прийняття остаточного рішення за заявою ОСОБА_3 його фактичну передачу відстрочено є непереконливими, оскільки документу про відстрочку видачі ОСОБА_3 немає, а відповідно відсутні правові та фактичні перешкоди для такої видачі.
В Україні діє принцип верховенства права не тільки як громадянина, а як особи, цей принцип визначає і Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод». Таке ж поняття визначено ст.8 КПК України, згідно якої, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи зазначене вище слідчий суддя вважає, що скарга на наказ заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції про видачу (екстрадицію) підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_3 було подано заяву до Державної міграційної служби України про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, остаточне рішення щодо розгляду заяви не прийняте. При цьому відповідно до положень ч.4 ст.590 КПК України безумовною умовою для прийняття рішення про відмову у видачі особи є подання такої заяви та до її остаточного розгляду.
ОСОБА_3 має бути забезпечено право на остаточне вирішення питання за його заявою до міграційної служби про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Єдиним способом забезпечення реалізації цього права є скасування Наказу Міністерства юстиції України про видачу ОСОБА_3 , незважаючи на те, що обставини, які виключають екстрадицію, виникли після її винесення.
Керуючись ст.ст.589, 590, 591 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на наказ заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції про видачу (екстрадицію) - задовольнити.
Наказ заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції ОСОБА_6 про видачу (екстрадицію) громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних речовин, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи). - скасувати.
Ухвала слідчого судді протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено о 16 годині 45 хвилин 22 лютого 2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1