Справа №766/5296/20
н/п 1-кс/766/707/21
18 лютого 2021 року м. Херсон
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора,
ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора, в якій просив зобов'язати прокурора Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 у найкоротший строк здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження, 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Обґрунтування скарги:
У провадженні СВ СУ ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження № 12020230000000123.
02.11.2020 року слідчим СВ СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 у порушення порядку та права на захист (без участі адвоката при наявності в матеріалах КП договору про надання правової допомоги та ордера) повідомлено про підозру за ч.1 ст.362 КК України ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12020230000000123.
Вказана дія була вчинена слідчим при очевидній відсутності будь-яких ознак складу злочину в діях ОСОБА_3 , тобто слідчий розумів, що свідомо вчиняє; злочин, передбачений ч.1 ст.372 КК України.
Згідно повідомлення про підозру ОСОБА_3 , винен в тому, що виконав рішення Верховного суду від 13.03.2019 року та врахував Накази Міністерства юстиції від 26.09.2017 року № 3026/5 та від 01.03.2019 року № 634/5.- На переконання слідчого ОСОБА_3 повинен був керуватися не вищевказаними документами, а тільки ухвалою у справі від 03.02.2020 року у справі № 923/717/19 та, при цьому, без врахування ухвали від 17.02.2020 року (Зміст останньої ухвали слідчий навіть не наводить, хоча робить посилання на неї). Тобто, у винність дій ОСОБА_3 ставиться правильність виконання ним реєстраційних дій, що є абсурдним а “формулювання обвинувачення” та «встановлені обставини кримінального правопорушення» відсутні як такі.
Більш того, заявником по ухвалі від 03.02.2020 року у справі № 923/717/19 є ОСОБА_6 , а потерпілими слідчим чомусь призначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
ОСОБА_3 ніхто не повідомляв чи закрита вказана справа чи ні, чи продовжено досудове розслідування, чи ні. Станом на 18.01.2021 року жодних відомостей щодо вказаного провадження до нього не надходило ні на місце його роботи, ні за місцем проживання.
Вимог щодо продовження строку досудового розслідування не виконано.
Доводи сторін у судовому засіданні:
Скаржник підтримав скаргу, просив суд її задовольнити.
Прокурор пояснив, що всі клопотання, які надійшли від ОСОБА_3 ним розглянуті. Клопотання ОСОБА_3 від 24.12.2020року про закриття кримінального провадження прокурору не надходило. Підстав для закриття кримінального провадження немає.
Мотивація суду:
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши додані до скарги документи, слідчий суддя прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні скаржник не наполягав на розгляді клопотання, яке за його поясненнями було направлено 24.12.2020року, а тільки просив зобов'язати вчинити одну з дій, зазначених у його скарзі.
Стаття 303 КПК України визначає рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, яку йменує як скарга на бездіяльність прокурора.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
Окрім того, що КПК України не визначає чіткий встановлений строк, а визначає поняття «найкоротший» для виконання дій, зобов'язати вчинити які прокурора просить ОСОБА_3 , то слідчий суддя зазначає, що скаржник хоч і просить зобов'язати прокурора вчинити процесуальні дії, визначені ч.2 ст.283КПК України, але зазначені скаржником дії, статтею 283 КПК України визначені як рішення прокурора.
Та обставина, що така дія вчиняється у формі рішення підтверджується п.3 ч.1 ст.303 КПК України, в якій передбачена можливість оскарження рішення слідчого про закриття кримінального провадження, а в які строки слідчий повинен закрити кримінальне провадження КПК України не визначає.
Стаття 291 КПК України визначає, що таке обвинувальний акт, що він має містити, ч.3 ст.291 КПК України визначає, що обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Стаття 292 КПК України регулює питання щодо клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Стаття 287 КПК України визначає вимоги до клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності.
Тобто, це все рішення, які оформлюються відповідним документом, а не дії, як зазначає скаржник.
Згідно п.9 ч.2 ст.36 КПК України, передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Самого поняття, які дії є процесуальними, КПК України також не визначає, тільки у п.10 ст.3 КПК України зазначено, що процесуальні дії є дії у зв'язку із кримінальним провадженням, що слід розуміти як дії, які вчиняє слідчий, прокурор під час розслідування кримінального провадження, тобто це дії, що вчиняються до закриття кримінального провадження або складання обвинувального акту і процесуальним законом визначений строк вчинення таких дій. Про те, що процесуальні дії повинні вчинятися у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом строк вказує те, що у пункті 1 ч.1 ст.303КПК України визначається можливість оскарження бездіяльності слідчого, прокурора у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначені цим Кодексом строки.
Вичерпний перелік рішень, які можуть бути ухвалені слідчим суддею за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, визначені ст.307КПК України, а саме: за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру, зобов'язання припинити певну дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмовити у задоволенні скарги.
Таким чином, слідчий суддя не уповноважений законом зобов'язати прокурора прийняти певне рішення, а відповідно скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись, ст.ст.36, 303, 307КПК України, слідчий суддя,
постановила:
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні скарги на бездіяльність прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 12 годині 10 хвилин 23лютого 2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1