25.02.2021 Справа №607/21574/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований відповідач. Відповідач не проживає у даному будинку понад десять років, не бере участі в утриманні житла та не вносить плату за комунальні послуги. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 11 грудня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовній вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просила суд позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.
Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, тому, згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб №1674 від 09.12.2020, виданої Петриківською сільською радою Тернопільського району, у будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 (власник); ОСОБА_4 (дружина); ОСОБА_3 (син).
Відповідно до Акту про встановлення не проживання громадянина, який складено депутатом виборчого округу №4 ОСОБА_5 , в присутності сусідів: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та затверджено сільським головою Петриківської сільської ради Король В.М. 12 листопада 2020 року, ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак не проживає за вказаною адресою більше десяти років.
Будучи допитаними в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 суду показали, що вони являються сусідами позивача. Відповідач є сином позивача, проте довгий час, понад 10 років, за адресою реєстрації, він не проживає та вони його не бачили.
У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом і втрачають це право, якщо відсутні в ньому без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи, крім інших підстав, здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», зі змінами та доповненнями, у справах про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені законом строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, з особами, що потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
При цьому судом не здобуто жодних доказів про поважність причин не проживання відповідача у спірному житлі.
Абзацом 3 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання.
Тому, враховуючи те, що судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , однак більше одного року за вказаною адресою не проживає, останнім не доведено поважності на обґрунтування власної відсутності в житлі, тому позов є підставним та підлягає до задоволення.
Крім цього, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840, 80 гривень.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280, 289, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 64, 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк