01.03.2021 Справа №607/18494/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря с/з - Свергун Т.В., представника позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягувати з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 гривень щомісяця. Позов мотивовано тим, що спільне життя із відповідачем не склалося, а тому збереження сім'ї є неможливим. Крім того, дочка перебуває на її утриманні, а відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2020 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Відповідач повідомлявся про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав. За відсутності заперечень представника позивача, суд постановив проводити заочний розгляд справи.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в шлюбі, який зареєстрований Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 14 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 03.04.2013 року. Дочка навчається 2-В класі у Тернопільській спеціалізованій загальноосвітній школі 1 ступеня повного дня з поглибленим вивченням іноземних мов з 01.09.2019 року, що підтверджується довідкою від 10.06.2020 року №36.
Що стосується позовних вимог про розірвання шлюбу.
Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, позивачка стверджує, що одруження з відповідачем виявилось невдалим, чоловік постійно проявляв до мене неповагу, вчиняв сварки, не приймав участі у вихованні та утриманні доньки та в ведені спільного господарства. У зв'язку із цим, сумісне життя і збереження сім'ї стали неможливими та приблизно з початку 2020 року шлюбні відносини практично припинились, спільне господарство не ведеться.
Відповідно до вимог ст. 112 СК України, при розгляді справи про розірвання шлюбу, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхній дітей, що має істотне значення.
Проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки позивач підтримує викладені в позові обставини, сторони разом не проживають, не ведуть спільного господарства, клопотань про надання строку на примирення сторонами спору не заявлено, відтак, шлюб необхідно розірвати, як такий, збереження якого суперечитиме інтересам сторін спору.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів.
Згідно статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до вимог частин першої та другої ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини першої ст.3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу вимог ст. 182 СК суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно статті 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Зважаючи на матеріальне становище відповідача, його вік, матеріальне становище позивачки, суд доходить переконання, що аліменти на утримання дочки слід визначити в розмірі 2500 гривень щомісячно починаючи з дня подачі позову до досягнення повноліття.
Такий розмір приблизно відповідає встановленому законодавцем рекомендованому мінімальному розміру аліментів на одну дитину. Ще менший розмір аліментів, на думку суду, не буде достатнім для належного виховання та утримання дочки та забезпечення її рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення аліментів та в користь позивачки судовий збір в розмірі 840,80 грн. за позовні вимоги про розірвання шлюбу.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 який був зареєстрований Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області 08 липня 2014 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 14.
Стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 гривень щомісяця, починаючи стягувати з 02.11.2020 року і до досягнення повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути із ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ІПН - НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_2 ., ІПН НОМЕР_4 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк