26 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 754/15701/18
провадження № 61-17485 ск 20
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в справіза позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погребняк Гліб Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про визнання правочинів недійсними,
04 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 лютого 2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 06 січня 2020 року, але який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, зокрема, для надання касаційної скарги у новій редакції в частині зазначення обгрунтування підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України.
На виконання вимог даної ухвали суду в установлений судом строк, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надіслала заяву про усунення недоліків касаційної скарги, однак вимог ухвали суду від 14 грудня 2020 року, зокрема, в частині надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга заявник не виконала.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків до 01 березня 2020 року, але який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, зокрема, для надання касаційної скарги у новій редакції в частині зазначення обгрунтування підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Системний аналіз наведених норм ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитися у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).
Тобто, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи; пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).
У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у касаційній скарзі в новій редакції заявник наводить перелік підстав для скасування судових рішень повністю або частково, визначених в статті 412 ЦПК України та посилається на зміст частини другої статті 392 ЦПК України, однак при цьому не вказує чітко, на підставі якого пункту (пунктів) цієї статті вона оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з викладенням відповідного обґрунтування.
Отже, ОСОБА_1 не виконала належним чином вимог ухвал Верховного Суду від 14 грудня 2020 року та від 29 січня 2021 року, а тому надану нею касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 рокунеобхідно визнати неподаною та повернути.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погребняк Гліб Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про визнання правочинів недійсними, визнати неподаною та повернути.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко