про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
02 березня 2021 р. № 400/1269/21
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Біоносенко В. В., ознайомившись з
адміністративним позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до:Первомайської районної ради Миколаївської області, вул. Чкалова, 12,Первомайськ,Миколаївська область,55200
про:визнання незаконним та скасування рішення від 11.12.2020 № 3,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Первомайської районної ради Миколаївської області з вимогами визнати незаконним та скасувати рішення Первомайської районної ради Миколаївської області від 11.12.2020 №3 «Про обрання голови Первомайської районної ради восьмого скликання».
Зазначеним рішенням Ради обрано головою Ради ОСОБА_2 .
Позивачка вважає, що зазначене обрання відбулося з порушенням вимог антикорупційного законодавства, оскільки ОСОБА_2 прийняла участь у голосуванні, чим допустила конфлікт інтересів.
ОСОБА_1 , як житель Первомайського району Миколаївської області, відстежує події, які відбуваються у районі, у тому числі і діяльність органів місцевого самоврядування, які представляють інтереси територіальних громад району.
З цього приводу суд вважає за необхідне наголосити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п.9 ч.5 ст.160 КАС України зазначається, що у позовні заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.
Відповідно до п.19 ст.4 КАС України - індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до ст.48 КАС України передбачено право суду на заміну неналежного позивача, у разі встановлення того факту, що з позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, замінити первинного позивача належним позивачем.
Отже, процесуальний закон, визнає матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, лише за особами, у яких є право вимоги, тобто саме тими, кого він безпосередньо стосується, для кого оскаржуваний акт породжує, змінює або припиняє певні правовідносини.
Виключенням з цього правила є органи та особи, визначені у ст.53 КАС України, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб - прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та інші.
В цьому випадку, судом встановлено, що рішення Первомайської районної ради Миколаївської області №3 від 11.12.20, яке оскаржує позивачка, є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, яким вирішується питання про правовідносин з публічної служби ОСОБА_2 .
Будь-яких не будь інших правовідносин, окрім питань публічної служби ОСОБА_2 , не вирішує.
Позивачка взагалі не згадується у спірному рішенні.
Спірне рішення не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язки позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Первомайської районної ради №3 від 11.12.20 «Про обрання голови Первомайської районної ради восьмого скликання» не порушує прав, свобод та інтересів позивачки, у неї відсутнє право вимоги про його скасування.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Судом України у постанові від 11.11.15 по аналогічній адміністративній справі №2а-2885/12/1470, за позовом депутатів місцевої ради про скасування рішення (акта індивідуальної дії) цієї ж ради, висловив правову позицію, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивачі оспорили рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім користувачів вказаних мисливських угідь), в тому числі і позивачів, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останніх і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Посилання позивачів на їхнє право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується їх безпосередньо (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54331803).
Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом України у постановах від 15.07.15 по адміністративній справі №21-273а14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39999309), від 03.02.15 по адміністративній справі №21-617а14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42665513), від 12.04.17 по адміністративній справі № П/800/589/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66413427), від 31.10.17 по адміністративній справі №П/800/413/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70427204) та багатьох інших.
Зазначений підхід було підтримано Верховним Судом в ухвалах від 02.01.18 по адміністративній справі №9901/22/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/71446182), від 05.01.18 по адміністративній справі №800/149/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71488386), від 06.09.2018 у справі №9901/645/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/76397767) та іншим.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 21.06.2018 у справі 800/397/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75068695) зроблено висновок, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.
Оскільки особа не є учасником (суб'єктом) правовідносин, які виникли із прийняттям оскарженого рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, то і відповідно не породжує для позивача і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Повноважень суду для відходу від правових висновків Верховного Суду, діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.
За таких обставин, суд зобов'язаний врахувати правовий висновок, численно викладений у постановах Верховного Суду України, Верховного Суду та Великої палати Верховного Суду, зазначених вище.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Щодо дотримання вимог ч.6 ст.170 КАС України, то у цьому випадку суд посилається на правову позицію, сформульовану Великою Палатою Верховного Суду, що словосполучення «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України) стосується як позовних вимог, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядати суди (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункт 66), від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункт 34), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30)).
Одночасно з цим, суд роз'яснює позивачу, що сплачена сума судового збору згідно з п.3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження.
На підставі вищезазначеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст.170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 400/1269/21 за позовом ОСОБА_1 .
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя В. В. Біоносенко