справа № 380/11316/20
про закриття провадження у справі
01 березня 2021 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити заборгованість з 01 січня 2015 року по теперішній час на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до вимог положень ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, встановлену нормою ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та виплатити заборгованість з 01.11.2011 за відрахуванням фактично сплачених сум. На підставі вказаного рішення Шевченківським районним судом м. Львова 24.10.2018 видано виконавчий лист №466/6442/17. В результаті проведення перерахунку на виконання рішення суду сума доплати з 01.11.20111 по 31.12.2014 в розмірі 30840,15 грн, яка перерахована позивачу у квітні 2020 року. З 01.01.2015 відповідач зупинив вказану виплату, покликаючись на набрання чинності Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ «Про внесення змін та виконання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих акті України». Вказане, на переконання позивача, свідчить про те, що відповідач самостійно змінює рішення суду та приймає рішення про виплату на виконання рішення суду тільки з 01.11.2011 по 31.12.2014, що є неприпустимим.
Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву стверджує, що постанова Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 виконана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2011 по 31.12.2014 в розмірі 30840,15 грн. Зазначену доплату виплачено з урахування вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649. Твердження позивача про наявність підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2015 по теперішній час відповідач вважає безпідставними, оскільки у постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 вказаний період з 01.11.2011, тобто без зазначення кінцевої дати. Зазначає, що у випадках, коли в рішенні суду не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, яким зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, п. 63 якого, зокрема розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема ст. ст. 50, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, суд зазначає, що ухвалою судді від 07.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Ухвалою судді від 04.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до вимог положень ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, встановлену нормою ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та виплатити заборгованість з 01.11.2011 за відрахуванням фактично сплачених сум.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 у справі № 876/457/18 апеляційну скаргу Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Львові залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 - без змін.
На підставі вказаного рішення Шевченківським районним судом м. Львова 24.10.2018 видано виконавчий лист №466/6442/17.
Надалі, 01.11.2018 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 57564362 з примусового виконання виконавчого листа № 466/6442/17, виданого 24.10.2018 Шевченківським районним судом м. Львова про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до вимог положень ст.8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, встановлену нормою ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та виплатити заборгованість з 01.11.2011 за відрахуванням фактично сплачених сум.
Листом від 16.01.2019 № 5031/Г-20/07.05-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що на його вимогу проведено перерахунок державної пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 01.01.2011 по 22.11.2015 та здійснено перерахунок державної пенсії у зв'язку у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 23.11.2015 по даний час з врахуванням фактично виплачених сум. В результаті проведеного перерахунку на виконання рішення суду сума доплати з 01.01.2011 по 31.01.2019 становить 272 957,81 грн.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 07.05.2019 ВП № 57564362 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 466/6442/17, виданого 24.10.2018.
На заяву позивача від 04.05.2020 щодо виконання постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь листом від 26.05.2020 № 3155-3314/г-03/8-1300/20, в якій зазначило, що у випадках, коли в рішенні суду не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, яким зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Статтею 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла на 01.01.2011, пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтв чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з інвалідністю ІІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою встановлювалась у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам з інвалідністю ІІІ групи, віднесених до 1 категорії, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Зазначені норми змінені Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ «Про внесення змін та виконання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих акті України», який набрав чинності 01.01.2015. В результаті проведення перерахунку на виконання рішення суду сума доплати з 01.11.2011 по 31.12.2014 становить 30 840,15 грн. Виплата нарахованої доплати з 01.11.2011 по 31.12.2014 в розмірі 30840,15 грн перерахована позивачу у квітні 2020 року.
Не погоджуюсь з такими діями відповідача, 20.07.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі скаргою, на яку надано відповідь листом від 27.08.2020 № 5847-5907/Г-08/8-1300/20, згідно з якою доплату в сумі 30840,15 грн за період з 01.11.2011 по 31.12.2014 виплачено з урахуванням вимог Порядку погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, в квітні 2020 року.
Позивач вважає здійснення відповідачем виплати пенсії тільки з 01.11.2011 по 31.12.2014 протиправним, оскільки постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 не обмежено перерахунок та виплату позивачу пенсії датою 31.12.2014.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким законом є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень.
За змістом частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз вищезазначених законодавчих норм дає підстави дійти висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Статтею 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Так, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до вимог положень ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, встановлену нормою ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та виплатити заборгованість з 01.11.2011 за відрахуванням фактично сплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2011 по 31.12.2014 в розмірі 30840,15 грн. Зазначену доплату виплачено з урахування вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.
Не здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії за період з 01.01.2015 по теперішній час відповідач пояснює тим, що у постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 не зазначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, тому така виплата продовжується до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. При цьому покликається на те, що з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, п. 63 якого, зокрема розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема ст. ст. 50, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. З 28.08.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Суд критичного ставиться до покликання відповідача на те, що не здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01.01.2015 пояснюється набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, оскільки на час прийняття Шевченківським районним судом м. Львова постанови від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 76-VІІІ вже набрав чинності, тому вказані зміни врахувались судом при вирішенні спірних правовідносин.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, аргументуючи тим, що постанова Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/6442/17 винесена 27.11.2017, тобто після набрання чинності Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ «Про внесення змін та виконання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих акті України». Відтак просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на свою користь заборгованість з 01 січня 2015 року по теперішній час.
З наведеного вбачається, що фактичною підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вимогою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплатити заборгованості з 01 січня 2015 року по теперішній час, слугував факт здійснення перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17.
Таким чином, при розгляді цього позову суд мав би дослідити і перевірити порядок виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 та правомірність вчинення дій відповідача щодо перерахунку пенсії.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у цьому випадку новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
На переконання суду, вимоги позивача фактично спрямовані на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17 та можуть бути заявлені відповідно до статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження дій рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає, що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини 5 статті 383 КАС України, відповідно до якої розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини 6 цієї ж статті за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
За таких обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача, вчиненої на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із відповідною заявою, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду (постанова Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 у справі №466/6442/17,) з того самого фактичного предмету спору (перерахунок ) і між тими самими сторонами, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підстав п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий при поданні позову до суду не сплачений, то підстави для його повернення з бюджету відсутні.
Докази понесення сторонами у справі інших судових витрат відсутні, а тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 238, 239, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали, з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до або через суд першої інстанції, який постановив таку ухвалу.
Суддя Сидор Н.Т.