22 грудня 2020 року Справа № 280/6811/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.
представників:
позивача - Зеленої Р.В.,
відповідача - Лактіонової О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» (вул. Олексія Поради, буд. 52, м. Запоріжжя, 69014), в особі представника - адвоката Загрія Романа Олеговича (69019, м. Запоріжжя, а/с 2800), до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» (далі - позивач, ТОВ «ЄПК Україна»), в особі представника - адвоката Загрія Романа Олеговича, до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Дніпровська митниця), в якій позивач просить суд: визнати протизаконним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110230/2020/000178/2 від 16.09.2020, прийняте відповідачем; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110230/2020/00335 від 16.09.2020, прийняту відповідачем.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих ТОВ «ЄПК Україна» до митного оформлення документах відсутні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки та наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за товар. При цьому з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Для підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «ЄПК Україна» подано до митного орган разом із митною декларацією всі необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару. Наданих документів було достатньо для перевірки обґрунтованості та правильності вказаної митної вартості товару за першим (основним) методом її визначення. Оскільки товар ввозився на різних комерційних рівнях та умовах поставки, в силу приписів ч. 4 ст. 59 Митного кодексу України, відповідач не мав підстав брати за основу ціну договору щодо ідентичних товарів для визначення митної вартості товарів, які розмитнювались ТОВ «ЄПК Україна». Беручи до уваги вищезазначене, вважає, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110230/2020/000178/2 від 16.09.2020 та, відповідно, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110230/2020/00335 від 16.09.2020, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.
Ухвалою від 05.10.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 27.10.2020.
21.10.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов.
У відзиві відповідач зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару у митниці були наявні сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості» та, відповідно, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так, митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 53 МК України. Під час митного оформлення імпортованого товару, позивач так і не спростував (належними документами) зазначені митницею в повідомленнях декларанту про встановлені розбіжності, що ставить під сумнів числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ст. 53 МК України. До закінчення митного оформлення, документи в повному обсязі відповідно до норм ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів, декларантом не надано. Митна вартість може бути визнана за умови надання документів до митного оформлення в повному обсязі. При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, митниця діяла згідно норм ст. 256, ч.6 ст. 54, ст. 55 МК України та наказу від 30.05.2012 №631. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
26.10.2020 від позивача до суду надійшла заява про намір стягнення витрат на правничу допомогу, якій останній зазначає, що усі докази на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем на правову допомогу у цій справі будуть надані протягом п'яти днів з моменту винесення рішення у справі, у відповідності до приписів ч.7 ст.139 КАС України.
Протокольною ухвалою від 27.10.2020 судове засідання було відкладене на 09.11.2020.
05.11.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
У відповіді позивач зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідачем взагалі не надано жодної оцінки та заперечень доводам позивача, які детально викладено в позовній заяві за кожною підставою прийнятих оскаржуваних рішення та картки відмови. У відзиві відповідачем лише констатовано, що застосовано резервний метод для визначення митної вартості товарів, що імпортуються та відповідачем використано наявну у митниці інформацію щодо продажу на експорт в Україну подібного за ціною угоди на умовах поставки FСА з урахуванням всіх складових на рівні 2,77 дол. США/кг співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією №UA 110230/2020/015741 від 20 липня 2020 року. Жодних заперечень доводам позивача, наведеним у позовній заяві стосовно того, що товар, що імпортується за спірною митною декларацією UА 110230/2020/020373 від 16 вересня 2020 року та митною декларацією №UA 110230/2020/015741 від 20 липня 2020 року не є подібним між собою, у відзиві не наведено. Вважає, що з урахуванням того, що надані первісно позивачем документи не містять розбіжностей, в них відсутні ознаки підробки та наявні всі відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, то у відповідача не було підстав витребувати додаткові документи.
09.11.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У запереченнях відповідач посилається на те, що під час подання МД для підтвердження митної вартості товарів декларантом не були надані належні та у повному обсязі документи на виконання вимог ст. 53 МКУ. Застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до ч. 2 ст. 58, ч. 6 ст.54 МКУ. З урахуванням вищевикладеного, витребовуючи додаткові документи Дніпровська митниця діяла відповідно до своєї компетенції. Законодавчими нормами не передбачено інших способів узгодження митної вартості товару митним органом із декларантом, ніж витребування додаткових документів або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, вимога митниці надати відповідні додаткові документи визначено нормами Закону, та не є стандартним формулюванням митниці, як зазначає представник позивача.
09.11.2020 від представників сторін до суду надійшли заяви про зупинення провадження у справі для примирення.
Ухвалою від 09.11.2020 провадження у справі було зупинене до 03.12.2020, судове засідання призначене на 03.12.2020.
Ухвалою від 03.12.2020 провадження у справі було поновлено.
Протокольною ухвалою від 03.12.2020 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.12.2020.
16.12.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення.
Протокольною ухвалою від 16.12.2020 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.12.2020.
22.12.2020 від ТОВ «ЄПК Україна» та від Дніпровської митниці надійшли додаткові пояснення.
22.12.2020, у судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримала та надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 22.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
30.03.2020 між ТОВ «ЄПК Україна» (Україна, Покупець) та АТ «ЄПК Степногорськ» (Казахстан, Продавець) укладено Контракт №495, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар в кількості та асортименті, згідно з Специфікаціями до даного Контракту, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (а.с.50-54).
Згідно з Специфікацією №2 від 25.08.2020 до Контракту №495 від 30.03.2020 TOB АТ «ЄПК Степногорськ» постачає наступний товар: Підшипник 30-42726Е2М у кількості 2520 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2760 руб. РФ за одну штуку, а всього - 6955 200 руб. РФ; Підшипник 30-232726Е2М у кількості 2940 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2760 руб. РФ за одну штуку, загальна вартість товарів - 8114400 руб. РФ (а.с.48).
Згідно з Специфікацією №3 від 01.09.2020 до Контракту №495 від 30.03.2020 TOB АТ «ЄПК Степногорськ» постачає наступний товар: Підшипник 30-42726Е2М у кількості 7 056 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2760 руб. РФ за одну штуку, а всього - 19474560 руб. РФ; Підшипник 30-232726Е2М у кількості 2940 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2760 руб. РФ за одну штуку, а всього - 19474560 руб. РФ, загальна вартість товарів - 38949120 руб. РФ (а.с.80).
02.01.2019 між ТОВ «ЄПК Україна» (Декларант) та ПП «Броклайн-2005» (Уповноважена особа) укладено Договір №02/2019 на проведення митних формальностей (а.с.55-56).
Для проведення митного оформлення товару, поставленого за Контрактом №495 від 30.03.2020 ПП «Броклайн-2005», 16.09.2020 подано митну декларацію форми МД-2 №UА110230/2020/020376, довідковий №6087 (а.с.24).
При митному оформленні товар задекларований позивачем як: «1.Підшипники з циліндричними роликами: 30-232726Е2М - 588 шт.; 30-42726Е2М - 588 шт. Являє собою підшипник кочення роликовий радіальний з короткими циліндричними роликами. Використ. в буксах пасажирських і вантажних вагонів. Виробник Акціонерне товариство «ЄПК Степногорськ», Казахстан. Країна виробництва КZ. Торговельна марка еpk. …».
Згідно з графою 43 МД №UА110230/2020/020376 від 16.09.2020 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст.58 Митного кодексу України.
Умови поставки (графа 20 МД №UА110230/2020/020376 від 16.09.2020) - FCA КZ Степногорск.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано копії наступних документів, зазначених в гр. 44 МД: Пакувальний лист №8 від 08 вересня 2020 року, Електронний рахунок-фактуру №ESF-990640000283-20200908-59984102 від 08 вересня 2020 року, Міжнародну товарно-транспортну накладну №0001322 від 08 вересня 2020 року, Платіжне доручення №277 від 01 вересня 2020 року, Накладну на відпуск товарів на сторону №385 від 08 вересня 2020 року, Довідку №055 від 02 вересня 2020 року на підтвердження транспортних витрат у розмірі 30 198 грн. 00 коп., Заявка №55 від 02 вересня 2020 року, Рахунок-фактура №604 від 15 вересня 2020 року, Картка рахунку № 281 (232726Е) від 01.09.2020 року, Картка рахунку №281 (42726Е2) від 31.08.2020 року, Картка рахунку №281 (232736) від 01.09.2020 року, Картка рахунку №281 (42726Е) від 31.08.2020 року, Оборотно-сальдова відомість по рахунку №281 від 31.08.2020 року, Оборотно-сальдова відомість по рахунку №281 від 01.09.2020 року, Видаткова накладна №1688 від 10 вересня 2020 року, Протокол узгодження цін №1 від 06.08.2020 року, Специфікація №2 від 25.08.2020 року, Додаткова угода №1 від 31.03.2020 року, Контракт №495 від 30 березня 2020 року, Договір №02/2019 на проведення митних формальностей від 02 січня 2019 року, Договір транспортного експедирування №010419 від 01 квітня 2019 року, Заява на проведення фітосанітарних процедур до ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №5953953, Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №KZ UA 0 103 01928 від 10.09.2020 року, Лист №693 від 21 серпня 2020 року, Лист №694 від 21 серпня 2020 року, Технічний опис від 20 серпня 2020 року, Митна декларація №55204/100920/0006117 від 10.09.2020 року, Митна декларація UА110230.2020.020373 від 16.09.2020 року.
16.09.2020 митним органом направлено Повідомлення декларанту (протокол обробки 570854), в якому зазначено про необхідність надання митниці (за наявності) додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та обраний метод її визначення згідно вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки встановлено наступне:
1. Поставка товару здійснюється згідно з контрактом від 30.03.2020 № 495. Відповідно до п. 7.4 контракту від 30.03.2020 № 495 в ціну товару, який поставляється, включається вартість пакування, але відсутні документи в яких виділено вартість пакування, що унеможливлює перевірити складові митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості пакування, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакування, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару);
2. В платіжному дорученні в іноземній валюті від 01.09.2020 №277 в графі «Призначення платежу» зазначений зовнішньоекономічний контракт від 30.03.2020 №495 та номер специфікації №2, №3, проте не зазначені дати специфікацій до контракту, що не дає можливості однозначно ідентифікувати партію товару. Специфікація №3 до митного оформлення не надавалась (а.с.78-79).
У зв'язку із наявними розбіжностями у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також повідомлено, що згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
16.09.2020 позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було додатково надано митному органу специфікацію №3 від 01.09.2020 (а.с.80).
Однак, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110230/2020/000178/2 від 16.09.2020 (а.с.146), відповідно до якого митна вартість імпортованого товару визначена відповідачем із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митну вартість однієї одиниці товару визначено за резервним методом на рівні 207,6194 руб. РФ, в наслідок чого, загальна вартість партії товару, відповідно становить 4184909,20 руб. РФ.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо, у зв'язку із тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України. Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки FCA з урахуванням всіх складових на рівні 2,77 USD/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається, з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією МД №UA110230/2020/015741 від 20.07.2020.
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110230/2020/00335 від 16.09.2020 (а.с.147).
Оформлення товару (задекларованого за МД №UА110230/2020/020373 від 16.09.2020) здійснено позивачем з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000178/2 від 16.09.2020 і випущено відповідачем у вільний обіг вже за МД №UА110230/2020/020437 від 16.09.2020 без надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України (а.с.148).
За змістом умов постачання FCA правил Інкотермс від 16.09.2010 «FreeCarrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов'язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно пп. «а» п.Б3 умов FCA покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Як зазначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, слід зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А «Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)» у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» 26-29 березня 2001 року вимагають щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: «На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства».
Відповідачем не доведено додержання вимог Закону України №227-V від 05.10.2006 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», ст.53 Митного кодексу України при витребуванні від декларанта додаткових документів, оскільки документів, доданих до МД №UА110230/2020/020376 від 16.09.2020 цілком достатньо для ідентифікації товару.
У ч.1 ст.57 Митного кодексу України зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: (…) в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; (…) 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача, викладених у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000178/2 від 16.09.2020 судом взято до уваги, що умови імпорту товару за МД №UA110230/2020/015741 від 20.07.2020 (яку взято відповідачем як джерело для визначення митної вартості і надано до суду) (а.с.151-153) суттєво відрізняються від умов заявлених позивачем та за ознаками (властивостями, характеристиками) від імпорту товару за МД №UА110230/2020/020376 від 16.09.2020.
Так, товар імпортований за МД №UA110230/2020/015741 від 20.07.2020 вивезено з Росії, умови поставки FCA RU Саратов.
Водночас, позивачем товар імпортований за МД №UА110230/2020/020376 від 16.09.2020 вивезено з Казахстану, умови поставки FCA KZ Степногорск.
Товар №4 імпортований за МД №UA110230/2020/015741 від 20.07.2020 має ознаки (властивості, характеристики): «… Підшипники з циліндричними роликами: 30-42536ЛМ - 60 шт. Використ. у гірничо-видобувній, металургійній галузях. Виробник Акціонерне товариство «ЄПК Степногорськ», Казахстан. Країна виробництва КZ. Торговельна марка еpk. …».
При цьому, позивачем товар до якого застосовано коригування митної вартості імпортований за МД №UА110230/2020/020376 від 16.09.2020 з наступними ознаками (властивостями, характеристиками): «1.Підшипники з циліндричними роликами: 30-232726Е2М - 588 шт; 30-42726Е2М - 588 шт. Являє собою підшипник кочення роликовий радіальний з короткими циліндричними роликами. Використ. в буксах пасажирських і вантажних вагонів. Виробник Акціонерне товариство «ЄПК Степногорськ», Казахстан. Країна виробництва КZ. Торговельна марка еpk.».
Виробником інших імпортованих товарів за МД №UA110230/2020/015741 від 20.07.2020 є АТ «ЄПК Саратов», Росія.
Параграфом 2 Статті VII «Оцінка товару для митних цілей» Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ від 30.10.1947) передбачено: «2. (a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) (b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) …».
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 5 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року»: «1. (a) Якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї Статті базується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються у найбільшій сукупній кількості в той час або приблизно в той час, коли відбувається імпорт товарів, що оцінюється, особам, які не пов'язані з особами, у яких вони купують такі товари, при дотриманні вимог відрахування нижченаведеного: (…) (b) Якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в час ввезення або приблизно в час ввезення товарів, що оцінюються, то митна вартість, яка в інших випадках підпадає під положення параграфа 1(а), ґрунтується на одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних на найбільш ранню дату після імпорту товарів, що оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту».
У пп.«с» п.3 Примітки до статті 7 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», зокрема, зазначено: «3.Деякі приклади розумної гнучкості: (…) с) дедуктивний метод - вимога про те, що товари продаватимуся в «тому стані, як вони імпортуються», що містить в підпункті «а» пункту 1 статті 5, може тлумачитися гнучко; вимога про «90 днів» може застосовуватись гнучко».
Документально відповідачем не доведено, що ціна вищевказаного товару з 20.07.2020 (митне оформлення за МД №UA110230/2020/015741 взята відповідачем як джерело цінової інформації) до 16.09.2020 (митне оформлення позивачем за МД №UА110230/2020/020376) - залишалась незмінною на світовому ринку.
Отже, відповідач не обґрунтував, чому ним взята як джерело для визначення митної вартості товару саме МД №UA110230/2020/015741 від 20.07.2020 та не взяті до уваги інші джерела цінової інформації.
У п.3 розділу 3 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених 11.09.2015 наказом ДФС України №689, зазначено: «3.Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює аналіз, виявлення та оцінку ризиків, повинна враховувати особливості формування вартості товарів, які реалізуються в порядку біржової торгівлі. При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об'єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премії або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати зі значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунка-фактури (інвойсу) або додатку (специфікації) до зовнішньоекономічного договору (контракту). При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків на підставі сировинних складових ураховуються дані про вміст сировини, що використовується для виготовлення цього товару. За відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару».
Відповідачем, який заперечував проти позовних вимог, не надано до суду доказів вивчення всіх можливих джерел інформації, передбачених «Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» при прийнятті Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000178/2 від 16.09.2020 та визначенні ціни імпортованого ТОВ «ЄПК Україна» товару.
Звідси, Дніпровською митницею не доведено причини надання переваг одним джерелам цінової інформації перед іншими.
Як зазначено у ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 Митного кодексу України).
Згідно з ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України.
Звідси, Дніпровською митницею не доведено правомірність переходу до другорядних методів визначення митної вартості товарів, як то передбачено п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.
З урахуванням обставин справи та досліджених доказів суд приходить до висновку, що Дніпровською митницею не доведено наявність правових підстав для прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000178/2 від 16.09.2020.
Доказів притягнення декларанта чи перевізника товару до відповідальності за ст.483 Митного кодексу України за надання неправдивих відомостей для визначення митної вартості товару Дніпровською митницею до суду - не надано.
Отже, Дніпровська митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права висловлені колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 18.01.2018 по справі №814/1204/15.
Надаючи правову оцінку прийняттю Дніпровською митницею Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00335 від 16.09.2020, яка є предметом спору у цій справі суд виходить з наступного.
Згідно з ч.12 ст.264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Як зазначено у п.7.1 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672 (надалі - «Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»), у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.7.2 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»).
У поданій до суду Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00335 від 16.09.2020 зазначені причини відмови аналогічні викладеним у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000178/2 від 16.09.2020.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару після отримання від позивача документів. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.
Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив застосування другорядних методів.
На думку суду позивачем доведено обґрунтованість визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції)) та безпідставність застосування відповідачем другорядного методу.
Зауваження відповідача, що товар випущено за МД №UА110230/2020/020437 від 16.09.2020 без надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, судом до уваги не приймається, оскільки до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Отже, позивач має право на судове оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості не залежно від того чи подана ним нова митна декларація під гарантію, чи без оформлення гарантій відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 (справа №300/379/19), від 27.04.2020 (справа №140/804/19), від 07.05.2020 (справа №400/2922/18).
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000178/2 від 16.09.2020 та, відповідно, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00335 від 16.09.2020, прийняті Дніпровською митницею не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними та підлягають скасуванню.
Щодо інших посилань відповідача викладених у відзиві, запереченнях та додаткових поясненнях, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4266,19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» (вул. Олексія Поради, буд. 52, м. Запоріжжя, 69014) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110230/2020/000178/2 від 16.09.2020, прийняте Дніпровською митницею Держмитслужби.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110230/2020/00335 від 16.09.2020, прийняту Дніпровською митницею Держмитслужби.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» (вул. Олексія Поради, буд. 52, м. Запоріжжя, 69014, ЄДРПОУ 39025614) судовий збір у сумі 4266,19 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят шість гривень 19 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.03.2021.
Суддя Р.В. Кисіль