15.02.2021 Справа №607/22910/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.
учасників справи
представника позивача Яворського А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Яворський Андрій Васильович до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої ОСОБА_5 та її брат ОСОБА_3 прийняли у встановлений законом строк спадщину за законом. Іншим спадкоємцем був чоловік померлої ОСОБА_6 , який подав заяву про відмову від прийняття спадщини за законом. Згодом, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповів позивачу все майно з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося і все те, на що він за законом матиме право. ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом після померлого батька, оскільки у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини. Інших спадкоємців за заповітом не було. При цьому, звернувшись до нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітомпісля померлих батьків, ОСОБА_2 було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцям.
З цих підстав, позивач просить суд визнати за нею право власності на 3/4 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, загальною площею 74,6 кв. м., житловою площею 35,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлих батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та просив позов задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, подали заяву, в якій позов визнали повністю, не заперечували проти його задоволення та просили справу розглянути без їхньої участі.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є усі законні підстави ухвалити рішення про задоволення позову.
При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Заслухавши учасників справи, оглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 15.08.2005 Великоглибочецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 22.
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 ,матір'ю сторін по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є ОСОБА_4 .
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 18.04.2008, позивач після реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_9 ».
Як вбачається з свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 від 20.01.2012, ОСОБА_3 змінив ім'я на ОСОБА_3 .
Згідно з довідки № 137 від 26.02.2019, виданої Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, останнім місцем реєстрації та проживання ОСОБА_4 було будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті останньої за даною адресою проживали та були зареєстровані ОСОБА_13 та ОСОБА_6 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 04.07.2011, виданого Великоглибочецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 17, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , після смерті якого в Тернопільській районній державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 896/2011, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 29100193 від 16.12.2011.
Як вбачається з заповіту, посвідченого 29.12.2003 секретарем В.Глибочецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Баюрак І.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 246, ОСОБА_6 заповів ОСОБА_2 все майно з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося і все те, на що він за законом матиме право.
Сторони зверталися до Тернопільської районної державної нотаріальної контори з питання оформлення своїх спадкових прав за заповітом та за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 , яке залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , однак, ними отримано постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.10.2019 № 3133/02-31 та від 10.10.2019 № 3248/02-31, оскільки було виявлено, що відсутній правовстановлюючий документ та державна реєстрація права власності на даний житловий будинок.
Разом з тим, судом встановлено, що вищевказане будинковолодіння, станом на 01.07.2011 мало статус колгоспного двору, а його членами були ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Вказане підтверджується довідкою № 36/2 від 06.08.2020, виданою Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області та довідкою № 450 від 12.06.2020, виданою Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.
Відповідно до довідки № 10 від 11.01.2014, виданої ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» станом на 11.01.2014 по обліку бюро будинковолодіння, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 , власниками по 1/2 вказаного майна є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , право власності ОСОБА_4 не зареєстровано.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна від 26.12.2020 № 238879608, відомості щодо реєстрації права власності житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 відсутні.
Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 , який був виготовлений на замовлення ОСОБА_2 . 11.01.2014 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, загальна площа будинку становить 74,6 кв. м., житлова 35,5 кв. м.
Згідно ч, 1 ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу),
Відповідно до змісту ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
Положеннями ст. 126 ЦК УРСР встановлено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 № 20, положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991).
До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 п, 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі, свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (1217 ПК України). Статтею 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 прийняла у встановлений законом строк спадщину за законом та заповітом після померлих батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Однак, звернувшись до нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом,їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцям.
Також, з'ясовано, що до складу спадщини після ОСОБА_4 та ОСОБА_6 входить право власності на 3/4 (1/4 частка (1/2 від 1/2) в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 та 1/2 частки в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_6 ) частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, загальною площею 74,6 кв. м., житловою площею 35,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 347 ЦК особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач визнав позов, однак позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки спадкодавці не отримали за життя правовстановлюючих документів на належне їм майно, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 3/4 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, загальною площею 74,6 кв. м., житловою площею 35,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, -
Задовольнити позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Яворський Андрій Васильович до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, загальною площею 74,6 кв. м., житловою площею 35,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 01 березня 2021 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко